Нам загрожує сміття. Влада та інвестор пропонують вихід

Переконувати чи заспокоювати себе і когось у Надвірнянщині (в Україні – хіба ні?), що вирішення крайньогострої і невідкладної проблеми з утилізацією сміття або твердих побутових відходів ще потерпить, що є ще достатньо часу на роздуми, обговорення, дискусії – рівнозначно тому, що заспокоювати людину клінічною смертю.

Проблема, згодіться, із багаторічною «бородою», тому не терпить зволікань. Тим паче, що є тривожна інформація: із 1 січня 2017 року сміття не прийматиме полігон, куди досі відправляють ТПВ з нашого району. Саме під таким кутом обговорення цього тижня у райдержадміністрації відбулася презентація проекту сміттєпереробного заводу з імпортною технологією. Проект представили директор Інституту енергії сонця Даріуш Вішньовський і технічний директор цього Інституту Рафаль Слєбжак із польського міста Ольштин.

Із передісторією означеної проблеми ознайомив голова райдержадміністрації Олександр Кеніз, зазначивши, що Надвірнянщина отримує шанс скористатися можливістю мати на своїй території сучасний сміттєпереробний завод, побудувати й обслуговувати який пропонують польські інвестори. Для участі й обговорення сміттєпереробної проблеми запрошені керівництво і начальники відділів управлінь РДА, керівництво, депутати районної і Надвірнянської міської рад, керівники органів місцевого самоврядування, фахівці Держспоживпродслужби, громадські активісти, представники села Назавизів.

Суть технологічного процесу пропонованого заводу (його аналог уже результативно діє три роки у місцевості за 100 кілометрів від Варшави на відстані 1 км від житлових будинків) полягає у біологічній переробці сміттєвих відходів, після якої отримують сухе паливо для виробництва відповідно теплової й електричної енергії.

Із 200 тис. тонн біологічних відходів можна отримати, приміром, 1 мегават електроенергії і 1,5 мегавата теплової енергії. Технологічний процес відбувається у підземному реакторі-ємності (бункері), в якому перероб­ляють біологічні відходи. Цей реактор-ємність герметично ізольований спеціальною мембраною за євростандартами, яка виключає проникнення чи попадання у грунт або в атмосферу будь-яких продуктів переробки, у т. ч. газу з реактора-бункера. Утворений біогаз під час ферментації біологічних відходів відкачують у спеціальні резервуари. Реактором-бункером служать три і більше (залежно від об`єму відходів) земельні комори-ями, які, як мовилося вище,  ущільнені спеціальною мембраною, котру застосовують широко в аналогічних євротехнологіях. Згаданий газ спалюють у бойлерах й отримують теплову енергію. Завод у своїй структурі поєднує два реактори, обладнання з переробки біологічних відходів, устаткування з виробництва теплової й електроенергії. Газ і тепло використовують на електростанціях, а також на цементних заводах. Виробничо-технологічний цикл при повному завантаженні відходами триває 5-6 років. Після цього реактор демонтують, а неперероблені відходи (здебільшого пластик чи його аналоги) відвантажують для іншої переробки. Можна перед завантаженням реактора відходами сортувати їх і не завантажувати його пластиковими чи скляними відходами або їх аналогами. На місці демонтованого реактора встановлюють новий.

Польські представники запевнили, що презентований проект є приватним і цілком безпечним для нав­колишнього середовища та для людей, ніяких запахів ззовні не відчутно. Пропонована технологія дешевша, ніж технологія спалювання відходів. Усього для заводу потрібна 8-гектарна земельна ділянка, із них суто для виробничого циклу – 3 гектари. Висота виробничих потужностей над землею до десяти метрів. Термін  спорудження заводу і процес завантаження відходами – до 1 року.

На думку голови районної ради Івана Гурмака, презентований проект заводу є досить прийнятною пропозицією для нашого району. Маємо можливість, коли представники країн Євросоюзу побудують сучасний завод із відповідними євростандартами. Якщо попередній проект сміттєсортувальної лінії потребував 72 млн. грн., то цей проект для нас, по суті, безкоштовний. Лише варто під час переговорів з інвесторами економічно обгрунтувати, враховуючи місцеві умови, вартість за приймання відходів на переробку  від жителів і комунальних організацій, а також узгодити усі моменти – людські та юридичні – про виділення земельної ділянки, для якої залишається варіант в урочищі «Чобіток».

Надвірнянського міського голову Зіновія Андрійовича цікавила ціна проекту, вартість одного кубометра пресованих відходів, оплата за здані на переробку відходи у Польщі. Різниця з вітчизняними цінами – відчутна.

Підтримали пропозицію спорудження заводу громадський активіст Віталій Трачук, Краснянський сільський і Ланчинський селищний голови Василь Завальнюк і Михайло Іванюк, представник райвідділу Держспоживпродслужби Віра Андрійків.

– П`ять років тому, перебуваючи у Сполучених Штатах Америки, я побував на території такого сміттєпереробного заводу. На перший погляд, непросто було визначити, що це саме такий завод, бо виглядає він, скоріше, на групу своєрідних підвищень-сховищ над землею із декількома трубами. Ніякого запаху, випарів чи забруднень я не відчув і не побачив, – поділився враженнями голова РДА Олександр Кеніз. Подібну думку-спогад висловив громадський активіст Богдан Бойчук, котрий також мав нагоду побувати біля аналогічного підприємства в США.

Певні сумніви щодо екологічного впливу нового заводу мають представники Назавизівської громади. Однак польські представники і керівництво райдержадміністрації пообіцяли посприяти їм побувати безпосередньо на сміттєпереробному заводі у Польщі і з`ясувати на місці усі сумнівні на сьогодні для них моменти. Таку пропозицію назавизівчани прийняли схвально.

Попереднє обговорення пропозиції щодо будівництва сміттєпереробного заводу засвідчило зацікавлення і його підтримку районною владою. Варто усвідомити, що коли хочемо жити в Європі, то мусимо дотримуватися європейських стандартів, зокрема, і в галузі переробки відходів і не створювати нерідко надуманих проблем у цій галузі. Мислити і діяти  потрібно в інтересах і з позиції громади Надвірнянщини.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».