23 вересня 2016, 13:00 | Рубрика: До відома краян Версія для друку
461 переглядів
Реформування земельних відносин в Україні здійснюється два десятиліття. Це складний шлях до запровадження цивілізованого ринку земель. Земельна реформа в Україні дала змогу кожному члену сільськогосподарського підприємства та пенсіонеру з їх числа отримати власний земельний наділ, оскільки селян тривалий час позбавляли права розпоряджатися своєю власністю. Досить часто громадяни звертаються до прокуратури з питань земельних правовідносин, що стосуються права розпорядження земельними ділянками та сплати земельного податку в частині правомірності його нарахування.
Роз`яснюємо, що на сьогодні кожен власник земельної ділянки має право на власний розсуд розпоряджатися своєю землею. Тобто лише власник вирішує: чи продавати землю, чи здавати її в оренду або ж власноруч обробляти. Основним документом, який посвідчує право на землю, є державний акт на право власності на земельну ділянку. Саме цей документ дає право володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Платники податку – це власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Але фізичні особи-власники земельних ділянок мають пільги щодо сплати земельного податку при передачі земельних ділянок, земельних часток (паїв) в оренду. Податковий Кодекс України передбачає категорії осіб, які є звільнені від сплати земельного податку, а саме: інваліди І і ІІ групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та прирівняні до них особи; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Але слід мати на увазі, що звільнення від сплати податку за земельні ділянки для вказаних категорій фізичних осіб поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм: для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш ніж 2 га; для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш ніж 0,25 га, у селищах – не більш ніж 0,15 га, в містах – не більш ніж 0,10 га; для індивідуального дачного будівництва – не більш ніж 0,10 га; для будівництва індивідуальних гаражів – не більш ніж 0,01 га; для ведення садівництва – не більш ніж 0,12 га.
Звертаємо увагу на те, що в разі, коли особа не має державного акта на право власності на земельну ділянку чи документа, який посвідчує факт використання земельної ділянки, вона не наділена правом володіти, розпоряджатись, користуватись земельною ділянкою, паєм, та у жодному разі не має обов`язку сплачувати земельний податок.
Світлана МАРЧУК,
прокурор Надвірнянської місцевої прокуратури.