Газета по-надвірнянськи
 

Скриня гуцульської говірки

28 жовтня 2016, 14:04 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 705 переглядів

Символічно, що наприкінці цього року, позначеного ювілеєм геніального Івана Франка – прискіпливого поціновувача народної говірки, поличку словникової літератури поповнив «Тлумачний словник-довідник гуцульських говірок». Його уклав нетитулований науковець Михайло Шкрумеляк із Білих Ослав, що сусідують із Чорними Ославами і Чорним Потоком.

У передньому слові автор посилається на вислів Каменяра:

Діалект, а ми його надишем

Міццю духа і огнем любови.

І нестертий слід його запишем

Самостійно між культурні мови.

І заодно далі сподівається, що ця праця заохотить усіх небайдужих до рідного краю і материнського слова, спонукає до укладання таких словників в інших гуцульських селах, для пізнання мовного світу гуцулів, для створення великого гуцульського словника.

IMG_1781

Це унікальне книжкове видання на 174-ох сторінках містить понад дев`ять тисяч слів від А до Я, які живлять говірку жителів гуцульських сіл Білі Ослави, Чорні Ослави та Чорний Потік, що утворюють своєрідний діалектний трикутник Надвірнянської Гуцульщини.

Майже все життя Михайло Шкрумеляк цікавився й захоплювався діалектною мовою цих трьох припрутських сіл, споконвіку пов`язаних між собою географічно, історично й родинно. І зауважив, що у селах-сусідах інакша говірка, інша мелодія пісень і колядок, порівнюючи з рідними Білими Ославами.

Ще малим Михайлик дивувався, що почуті зовсім деякі незрозумілі нові слова від мами й тата, мали одне й те саме значення, що й пояснювали учителі у школі. Так згодом зрозумів багатство української мови, коли вже трудився робітником у Делятинському і Надвірнянському лісокомбінатах, навчаючись на лісоінженерному факультеті Ленінградської лісотехнічної академії. Особливо збагатився знаннями про рідну мову, коли ще у радянські часи працював у Центральній лабораторії наукової організації праці Міністерства лісової і деревообробної промисловості з офісом у Надвірній, яка працювала на три лісові області – Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську, в яких часто-густо бував у експедиційних відрядженнях. За незалежної України Михайло Шкрумеляк втішався колоритністю рідної мови, коли працював начальником Надвірнянського райцентру зайнятості населення, начальником економічного відділу Надвірнянської РДА та в Івано-Франківському обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій. Потім вийшов на заслужений відпочинок, переїхав жити з Надвірної у рідне село до недобудованої хати, споруджувати яку сам розпочав, навчившись теслярської справи від батька. Завів на старість пасіку, навіть, збудував будиночок на декілька бджолиних сімей, де можна відпочити фізично, морально і духовно. Тут наодинці з Божими комахами рояться свої думки, не раз переглянув рукописи своїх багаторічних мовних записів, пригадував призабуті мовні перла, які потім нанизував за алфавітом на комп`ютері, щоб згодом не пропав голос предків, щоб його почули нащадки.

У своїй передмові «Намистинки мови» письменниця, кандидат філологічних наук, доцент Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника Ольга Деркачова слушно написала: «Словник, упорядкований Михайлом Степановичем Шкрумеляком є науково-популярним виданням, призначеним для вчителів та держслужбовців, які працюють у діалектному середовищі, для тих, котрі цікавляться розвитком рідної мови, котрі вивчають фольклорні та етнографічні матеріали Гуцульщини. Також цей словник полегшить читання художніх творів, у яких автори використовують гуцульські говірки».

Приємно, що давні друзі, колеги з останнього місця роботи Михайла Шкрумеляка – Івано-Франківського обласного центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади допомогли видати словник.

До речі, «Тлумачний словник-довідник гуцульських говірок» трьох так званих у народі чорно-білих сіл став третім виданням такої тематики у Галицькій Гуцульщині після «Скарбів гуцульського говору. Березови» (2015) і «Словника гуцульських говірок Річки та Яворова» (2014) Косівського району.

А також без перебільшення скажу, що «Словник…» односельця Михайла Шкрумеляка став своєрідним третім томом з історичного минулого Білих Ослав після виданих автором цих слів історико-краєзнавчих досліджень «Білі Ослави. Село моє – колиска моя» (2000) і «Чи дома, дома, цей пан господар?» (2007 ).

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

член НСЖУ.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!