Газета по-надвірнянськи
 

Таланти відзначені доброчинністю

13 жовтня 2016, 13:12 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 499 переглядів

Світ потребує революції лагідності. Папа Римський Франциск наголосив на цьому, відкриваючи Рік милосердя, який триває з 8 грудня 2015 р. до 26 листопада цього року. Робити добро є природнім бажанням люблячого серця, без жодного розрахунку, бо Господь винагороджує саме за таку любов. А Пресвята Діва Марія приходить до нас через синівську любов Ісуса Христа, аби допомогти нам знайти шлях до правди, любити Бога і любити людей.

Упродовж згаданого Року милосердя нас супроводжують два символи – Ісус Христос і Чудотворна ікона ХVІ століття Пречистої Діви Марії, яка називається «Двері Милосердя».

Саме духом і аурою Божого милосердя було насичене урочисте вручення цьогорічних премій культурно-мистецького Фонду ім. Володимира Луціва. У пісенному плані це потвердила у своїй пісні «Аве Марія» заслужений працівник культури України Ганна Макось із концертмейстером Тетяною Вишпольською.

Приємного і цінного шарму події надавала участь у святі засновника Фонду, почесного громадянина м. Надвірної, відомого в українській діаспорі бандуриста і співака Володимира Луціва, Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича, заступника голови РДА Богдана Зеленчука (він вручив В. Луціву грамоту районної влади і музичний сувенір – набір аудіодисків), а також польська делегація із м. Прудніка та польсько-українського товариства.

IMG_0939

Львівська газета «Високий замок» у серпні цього року розповіла про Володимира Луціва як про всесвітньо відомого тенора, переможця «Євробачення» у 1961 році у Великій Британії. Він представляє повоєнне покоління. В юності його доля складалася зі суцільних чорних смуг, але він не здавався. Не мав що їсти, тяжко ґарував, відкладаючи важко зароблену копійчину, аби віддати за приватні уроки вокалу. Попри те, що жив далеко від рідного Прикарпаття і Надвірної, ідея державності України завжди залишалася для нього символом свободи і незалежності. Торік він очолив  журі І Міжнародного фестивалю української ретро-музики ім. Б. Весоловського. А в цьому році активно допомагав своєму другові артистові Оресту Цимбалі як голова оргкомітету в організації Міжнародного фестивалю неаполітанської пісні «Зорі Неаполя» у Львові, котрий відбувся вчора у Львівській опері. Цінність фестивалю, що на ньому зазвучали українською мовою найкращі неаполітанські пісні, які співає цілий світ. Відомий львівський поет Богдан Стельмах переклав українською 100 таких пісень. У 60-их роках минулого століття Володимир Луців мав щастя першим записати кілька неаполітанських пісень на українські тексти. Цим фестивалем піднесено на нову висоту українську мову у світі, відбулася її широка популяризація. Це цінне і потрібне тепер, коли про Україну говорить світ.

Ведуча свята член правління Фонду Дарія Гринішак привернула увагу до цьогорічних лауреатів премії культурно-мистецького Фонду. Ними є люди, фактично діти з особливими потребами. У них можна почерпнути сильну жагу до життя, витримку та волю до випробувань. Кожна людина є унікальною, неповторною, і тому її треба любити і берегти такою, якою вона є. Вони, ці діти, сильно вірять у своє серце і тому перемагають, вони стають особистостями. Одним із таких є Андрій Петруняк, котрий за участь у фестивалях творчості дітей з особливими освітніми потребами «Ти – не один» відзначений грамотами відділу освіти РДА. Своєю піснею «Україно моя, Україно» на слова і музику Вікторії Сорочик він підніс залу до такого величного емоційного сприйняття, що, направду, відчувався непідробний патріотизм і велич за українську націю.

IMG_0927

Олена Дубіщак також нагороджена грамотами райвідділу освіти і спільною грамотою райдержадміністрації та районної ради за участь у згаданому фестивалі. Піснею «Палала у моєму серці зірка» на слова Віталія Куровського, музика Руслана Квінти, вона мовби доказувала, що любить життя таким, яким воно є, яке їй дарував Всевишній. У своєму побажанні вона висловилась, щоб усі залишались здоровими і такими «як я, сонячними». А до Володимира Луціва звернулась із проханням-запитанням: «А можна я співатиму на Вашому столітньому ювілеї?». І таку пропозицію 87-літній маестро сприйняв з приємністю і схвально.

Піснею «Україна – це ми» на слова Юрія Рибчинського, музика Ніколо Петраша, Віра Олейникова – знана учасниця і лауреат всеукраїнських фестивалів «Барви життя» та «Звичайне диво», районних свят «День відкритих сердець» та «Дружба єднає дитячі серця» вселила віру, що вона у цьому світі не сама, що хоча доля обділила здоров`ям, зате її та її колег на нинішній сцені щедро обдарувала талантом, щирим серцем і неймовірно чутливою душею. Вони живуть, не втрачаючи віри, надії, любові та вселяючи надію в інших. Вони служать прикладом, як можна не просто долати труднощі у житті, але й перемагати їх, залишаючись нескореним життєвим оптимістом.

З цими трьома дітьми – цьогорічними лауреатами – працює керівник гуртка районного центру дитячої творчості і національно-патріотичного виховання Світлана Дремлюга. Вона щиро зізнається, що вже так у своїй творчій атмосфері злилась з вихованцями, що майже не відчуває їх життєвих вад, а навпаки набирається від них сил і мужності своєю піснею, своїми добрими справами служити людям.

Юна надвірнянка Христина Юрчило виховується у сім`ї із п`яти дітей. Її першими досягненням став Міжнародний конкурс «Діамант Карпат», на якому здобула першу премію. Нещодавно вона відпочивала у дитячому таборі в Одесі за путівкою, яку за перемогу в конкурсі «Назустріч мрії» подарувала їй Юлія Тимошенко. Голова журі цього конкурсу народна  артистка України Ніна Матвієнко на врученні Христині Гран-прі відзначила, що її голос ллється як струмочок, коли говорить, а як співає – чути дзвін кришталю. Христина подарувала пісню «Україна» на слова і музику Ірини Федишин.

Усіх їх, а також члена правління Фонду Дарію Гринішак, яка виховує сина з особливими потребами, щиро вітали, висловлюючи вдячність за їх дитячий своєрідний подвиг та їхнім батькам, а також вручили грошові премії та відповідні дипломи Володимир Луців, засновник Фонду, який уже протягом 14 років працює на підтримку талановитої молоді, що уособлює майбутнє України, та голова правління Фонду Ольга Максим`юк.

Володимир Луців відзначив, що українська мова є основою української незалежності і нації. Згадав свої концерти в англійських в`язницях, передусім, жіночих, напередодні величних релігійних свят – Різдва і Великодня. І кожний такий концерт переконував його, що тільки любов`ю можна кріпити єдність державну. Нинішнє вручення премій, на його думку, є вельми важливим, бо підтримуємо дітей з особливими потребами, цим самим підкреслюючи, що вони залишаються поруч з нами повсякчас – у житті, у пісні, у мистецтві.

Тієї серпневої неділі свято культурно-мистецького Фонду вітав муніципальний народний аматорський естрадно-духовий оркестр районного будинку культури під керівництвом Богдана Абрата, зокрема, «Попурі з пісень Павла Дворського» та «Ретро-сюїтою» з аранжуванням Олега Камінського. Солістка оркестру Ганна Макось подарувала шановному маестро Володимиру Луціву пісню «Осіннє золото» на слова Дмитра Луценка, музика Ігоря Шамо. Віктор Чудновський зачарував «Очами волошковими» та «Я – України син». Танго «Тихо без слів» на музику Богдана Весоловського виконала заслужена артистка України Ольга Молодій, а струнна група оркестру (концертмейстер Наталія Сенів) виконала музику до кінофільму «Запах жінки» Карлоса Гардела.

Того дня маестро Луців приймав найщиріші віншування від свого шкільного товариша Адама Буня, як і раніше на засіданні правління Фонду, від ще одного однокласника (а вони всі троє доганяють уже майже 90 літ!) Івана Томина.

Володимир Луців у молодості працював в англійському промисловому місті Брадфорді, яке має найкращу воду для миття вовни для текстильного виробництва, котру доставляли з Австралії та Індонезії. Про ту працю він згадує, що працював по шість з половиною дня на тиждень, коли у кімнаті, де ночувало майже чотири десятки чоловік на соломі, котра майже не просихала, їх загризали воші, а надворі доводилось дихати і жити у постійному смозі. Але через таке випробування він пройшов гідно, представляючи українську пісню і музику, культуру та історію в українській діаспорі у десятках європейських і світових державах, повсякчас у пошані згадуючи рідну Надвірну. І такий приклад, без сумніву, вартий для творчого наслідування цьогорічним лауреатам Фонду його імені.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!