9 грудня 2016, 13:02 | Рубрика: Новини Версія для друку
412 переглядів
Пробач, матусенько єдина,
За біль у серці і душі.
Бо ти не дочекалась сина.
Мабуть, судилось так мені.
Витри сльозу й не плач, кохана,
Бо тяжко буде і мені.
Я знаю: – Не загоїти рани
у материнськім серці і душі.
Пробач, що сумно в хаті стало,
Що внуків ти не дочекалась,
їм колискові не співала,
бо життя швидко обірвалась.
Пробач, матусенько, мені!
За всі твої безсонні ночі,
твої заплаканії очі,
за сивину на голові,
за те, що я прийду лиш в сні,
Пробач, ріднесенька, мені!
Пробач за чорную хустину,
За те, що я тебе покинув,
що не було благословення
на шлях щасливий у житті,
Пробач, матусенько, мені!
Ти в мене – матінка єдина.
Це я нераз тобі казав.
Та друга мати – Україна,
Тепер твій син героєм став!
Емілія ЗЕЛИК,
с. Стримба.