Надвірнянська районна державна адміністрація, голова районної ради Іван Гурмак, депутатський корпус та виконавчий апарат районної ради, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович, виконавчий комітет і депутатський корпус Надвірнянської міської ради глибоко сумують з приводу непоправної втрати – передчасної смерті Заслуженого артиста України, засновника і керівника народного муніципального оркестру народної музики «Аркан» Надвірнянського районного будинку культури Сергія Степановича Орла.
3 березня на 65-му році життя зупинилось серце неперевершеного музиканта – Сергія Орла. Пішла з життя людина, чий внесок у розвиток культури і мистецтва не тільки нашого краю, а й цілої України важко переоцінити. Здібний організатор, найкращий аранжувальник нашої області, скрипаль, Великий Маестро…
Народився 25 березня 1952 року в м. Коломиї. Навчався в Івано- Франківському та Дрогобицькому музичних училищах, закінчив Київський інститут культури ім. Корнійчука за фахом «соліст і диригент оркестру». Розпочав трудову діяльність на Коломийщині учителем музичної школи, згодом директор Сопівського СБК, музичний керівник Коломийського будинку вчителя, соліст гурту «Коломияни». Працював у Державному Гуцульському ансамблі пісні танцю. Скрипка нерозлучна з ним із шести років. Усе своє життя присвятив творчості. У 1977 році разом із дружиною створив оркестр народної музики «Аркан», який вже наступного року отримав звання «Народний». Оркестр «Аркан» – переможець сімох Міжнародних Гуцульських фестивалів, а в 1998 та 2008 р.р. здобув Гран- прі. Географія гастролей широка – від Тюмені до провінцій Канади. Колектив під його керівництвом здобував чимало нагород у різних фестивалях, оглядах-конкурсах. Міжнародний Кембриджський центр знаменитостей двічі – у 1992 та 1993 роках визнавав Сергія Орла Людиною року в галузі інструментального мистецтва.
За свою творчу працю нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради України, відзнакою Президента України – ювілейною медаллю «20 років Незалежності України». Написав більше двохсот музичних композицій, основою яких стали давні гуцульські мотиви.
Його творчість – плід довгих і нелегких пошуків, самовідданої щоденної і кропіткої праці. Надзвичайно любив свою сім’ю, з якою спільно творив музику. Його життя і творчість є цілою епохою у розвитку культури нашого краю. Любив своє місто, в якому жив і творив, любив Україну, любив гуцульське мистецтво і понад усе – свою скрипку, яку італійський майстер Гальяно виготовив триста років тому. Мав свій мистецький Світ і жив у ньому з найціннішим скарбом – Божим даром, яким щедро ділився з усіма. На сцені він віддавав себе повністю нервом натягнутої струни.
Його життєвий шлях є прикладом самовідданого служіння українському народу, важливій справі розвитку та пропагування у світі кращих зразків українського народного мистецтва.
Важко знайти такі слова, які б змогли зменшити біль, коли зупиняється серце найріднішої людини, яка віддавала всю свою любов, підтримувала та завжди знаходилася поруч. У цей важкий для рідних час вся надвірнянська громада низько схиляє голову у скорботі. Сумуємо та підтримуємо рідних у важку годину. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для Вас людини, а наші молитви та щирі співчуття полегшать родинне горе.
Світлий, добрий спомин про вагомі земні справи гідного надвірнянця і талановитого митця Сергія Степановича Орла та його внесок у розвиток української культури і мистецтва завжди житиме у серцях усіх, котрі його знали, любили та поважали. Його музика лунатиме по всій Україні у поколіннях скрипалів, прославляючи рідний край та добре ім’я Митця. Вічна пам’ять.
***
Управа Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» і Надвірнянське відділення Всеукраїнського товариства «Гуцульщина» з глибоким сумом сповіщають, що 3 березня передчасно пішов із життя активний діяч Надвірнянського районного відділення товариства «Гуцульщина» Сергій Степанович ОрЕл.
Заслужений артист України, талановитий скрипаль, засновник і керівник муніципального оркестру народної музики «Аркан» Надвірнянського районного будинку культури, багаторазовий лауреат міжнародних Гуцульських фестивалів. Творчість Сергія Орла – плід довгих і нелегких пошуків, самовідданої праці на прославу Гуцульського музичного мистецтва в Україні і світі.
Зі скорботою у серці висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Вічна і світла йому пам`ять.
***
Сергій Орел – це людина-легенда, це – людина-епоха. Це – Великий Скрипаль, Велика Людина, Великий Гуцул. Він в усьому був великий. Слово «був» – дуже болюче, дуже гірке, бо за ним ще болючіше – «пішов». Пішов за межу. За оту незнану, за оту невідому нікому межу, з-поза якої не повертаються…
Спасибі Вам, що в долі кожного арканівця Ви були першою скрипкою не лише у мистецтві, а й у повсякденному житті. Нам бракуватиме Ваших настанов, Вашого гострого слівця й усміхнених очей, але Ви назавжди залишитесь у наших серцях, у Вашій музиці, музиці великого волелюбного Орла.
Летіть у Вічність, творіть свою музику в Небесному оркестрі благодаті. Вам немає і не буде кінця. Ви вічні, Вчителю, у нашій вдячній пам`яті. Прощавайте, Маестро… Пробачте, Маестро… Пухом земля Вам!
З глибоким сумом
народний муніципальний оркестр народної
музики «Аркан» районного будинку культури.
***
Колеги по роботі Надвірнянського районного будинку культури, працівники культури району зазнали непоправної втрати. Пішов із життя Заслужений артист України Сергій Орел, керівник народного муніципального оркестру народної музики «Аркан» районного будинку культури, скрипаль-віртуоз світового визнання.
Не можемо повірити, що Тебе вже немає серед нас, що Ти пішов у вічність, і ми ніколи вже не побачимо Тебе, не почуємо голосу Твого та скрипки, яка так мелодійно звучала у Твоїх руках із вікон надвірнянської ратуші.
Ти пішов так рано, залишивши по собі важкий біль і смуток. Болить душа, плачуть серця. Плачуть-стогнуть за Тобою Карпатські гори і все живе, що є на цьому світі. На землі немає і не знайдеться таких слів, щоб висловити наш біль. Ти жив серед нас, творив музику, яка лунала в Україні та прославляла її у світах далеко за її межами.
Маестро – так називали Тебе всі, хто знав. І недаремно. Кембриджський Центр Знаменитостей Світу присвоїв Тобі титул «Людина року 1992-1993 рр.» у галузі мистецтва. Твоє ім’я занесено у Королівську Енциклопедію Великобританії. Вдалося за життя Тобі стати не тільки практиком, а й теоретиком української народної музики, неперевершеним аранжувальником та оркеструвальником.
Ти був доброю людиною, вмів порадити, мудро розкласти акценти при вирішенні будь-якої проблеми. Пам’ятаємо Тебе веселим, життєрадісним, із почуттям дотепного гуцульського гумору.
Пішов Ти у вічність безкрайню,
Далеко пішов за межу,
Лишивши нам смуток й печалі,
Скорботу страшну і журбу.
Хмаринки пливуть в чистім небі,
Пташки співають в саду
І сонечко світить яскраво,
А Ти вже в далекім краю.
Хай легким буде спочинок,
Ніщо не турбує в цей час.
Хай зорі усього світу
Тобі освітлюють шлях.
Спокійного Тобі спочинку. Нехай Господь дарує Тобі життя вічне, неземне. Світла пам’ять і Царство Небесне Тобі, наш дорогий колего.
***
Залишилася одинока скрипка і плаче людськими слізьми за своїм господарем, як і ридає дружина за мужем своїм – соратником-поводирем і натхненником. Він був для Родини і всіх його люблячих тою скелею-опорою, де Його слово, Його думка ставала правдою не тільки у музиці, а й у житті.
У надзвичайній скорботі всі перебуваємо від болю втрати і ще не усвідомлюємо, що лишили-с-мося такі самі одинокі, розгублені і самотні без Божого таланту, без його Генія, без його чуттєвих струн, які Він виливав на своїй С к р и п ц і…
Сорок років тому молодий 24-річний скрипаль Сергій Орел приїхав із Коломиї і створив оркестр народної музики при Делятинській музичній школі. Першим твором на першому концерті став гордовитий Довбушівський «Аркан». Відтоді і залишилася така назва оркестру. А далі продовжилося надзвичайно потужне творче життя. Розвивався оркестр, розправляв крила і зростав сам засновник, незмінний соліст і лідер Орел. Став найперше улюбленцем простих людей і високих сцен. А далі – заслужені нагороди, визнання держави, захоплення у музичних світах. Його любили, його поважали, цінували і слухалися навіть професіональні музиканти. І він знав цю свою силу і вагу, ніколи не вступаючи в якісь суперечки. А хто заздрив чи ще щось гадав, то він поблажливо усміхався і казав: «От так має бути». І це справджувалося, і це доказувалося титанічною працею у творчих звітах оркестрів в області, у столичному Києві, в обласних імпрезах, у Міжнародних Гуцульських фестивалях, на які найбільше уповав Маестро. Бо це була його найбільша любов – скупатися у самому згустку гуцульської музики і доказати навіть самому собі, що ти недаремно живеш у цьому краї, що ти кохаєш його усіма фібрами душі і що ти несеш огень Божої іскри, яка горить у твоєму серці, як у достойного Сина Карпат, як у могутнього Орла, котрий підпирав для нас цю скелю дотепер…
Як будемо жити без Тебе? – Питає дружина, питають діти. З ким поїдемо на гастролі? – Питають у свого, ніби строгого, але такого доброго і душевного керівника «арканівці», аби ми ще раз побачили, як плаче зарубіжна діаспора, як цілують пальці сусідні поляки. Хто дасть нам ноти, чи записи, чи поради? – Питають музиканти карпатські. Хто заграє нашим дітям весілля? – Питають села Гуцульщини. Хто нас та «вишкулить» у нотній грамоті? – Питають вихованці «Шовкової косички»… Хто допише нову «Богородицю»? – Питає церковний хор… А за питаннями – сльози, сльози…
Вдячні учні Сергія Орла.
Версія для друку
1,427 переглядів
