Патріотичні читання

Мова вкраїнська,

Як спів солов`я.

В ній батько і ненька.

В ній ти, в ній і я.

Патріотичні читання до 3-ї річниці вшанування пам`яті Небесної Сотні та Міжнародного Дня рідної мови відбулися у Надвірнянській ЗОШ І-ІІІ ст. № 2.

Саме у слові живе сила невмирущого духу українського народу. І саме словом передаватимуть з уст в уста вічний подвиг відчайдухів Небесної Сотні. Хай пам`ять невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам мужність, силу і снагу для зміцнення нашої держави на рідній землі. Свічка пам`яті нагадуватиме живим: слово вкраїнське живе, воно зродилося з любові, сильне, бо росло у вірі, віще, бо несе під серцем надію, заповітне, бо покликане здобути волю.

Натхненно декламували читці (18 учнів 5-9 кл.) вірші про Україну, її героїв українських поетів. А ще присвячували вірші матерям, сини котрих повік залишаться у Небесній Сотні. Вразив авторський вірш «Батьківщину бережім», написаний п`ятикласницею Юліанною Ганиш. Шліфується перо Юліанни, старости гуртка «Юний журналіст».

Зініціювала це свято у школі педагог-організатор Наталія Буній, а журі у складі Юлії Руденко, Любові Дуфенюк, Любові Андрійович визначили переможців: 1-е місце – в Юліанни Ганиш (5-Б кл.) і Тетяни Некрас (5-А кл.); 2-е – у Володимира Тирського (5-А кл.), Анни Менів (7-А кл.), 3-є отримали Катерина Фуштей (8-Б кл.), Юлія Наливайко (6-Б кл.), Анна Вульчин (6-А кл).

Марія СТЕФУРАК,

учитель іноземної мови

Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2.

Батьківщину бережім

Що значить слово «Батьківщина»?

У кожної людини відповідь своя.

Хтось скаже – це те місце, де живе моя родина!

А інший скаже: це та країна, де родився Я.

На це що скаже україночка мала?

Тихенько вимовить вона: «Я чула мама говорила,

що Батьківщину треба берегти!

І що Її повинні ми любити!».

Цікаво, яка відповідь була б у дідуся?

Що для нього значить Батьківщина?

А скаже він: – Я – українець! І пишаюсь Я,

Що Батьківщиною для мене є Вкраїна.

А що за смуток у його очах…

Чому? Що сталось? Щось не так?

Невже дідусь не любить більше Україну?!

Невже не хоче більше чути мову солов’їну?!

Дідусю, глянь, яка чудова Україна!

Поля – пшеничні, під вікном калина,

І бистрі ріки й небо синє!

Земля – родюча! Чуєш, чарівна пісня лине?

Опустив старенький очі до землі,

Сльозина збігла по його щоці…

На жаль, дитино, люди стали злі…

І навіть зброю носять у руці.

Не пам’ятають мамині слова…

Грабують, нищать Україну…

Не знають мови Кобзаря…

Боюсь, що після себе лишать лиш руїну.

Не плач, дідусю…

Я дуже теж люблю Вкраїну!

Усе зроблю, щоб почув про неї світ

І всім скажу: – Її ви бережіть!

Юліанна ГАНИШ,

староста гуртка «Юний журналіст»,

учениця 5-го класу Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 2.