В’ячеслав Чорновіл залишається у народній пам`яті символом Незалежності українського духу. Протягом усього свого динамічного, позначеного яскравими подіями життя, він плекав ідею утворення потужної правоцентриської партії з метою розбудови саме української України.
Від нас пішов стратегічний геній українського національного самоусвідомлення, структурований практикою філософ дисидентства, людина вершинної суспільно-демократичної думки ХХ століття, український демократ-«фундаменталіст»…

І по сьогодні багато державних мужів хотіли, аби народ забув про В’ячеслава Чорновола, та їм це не під силу. Але вони робили для цього все. Навіть пам’ятника на могилі поставили аж через три роки, хоч Ухвалу Кабміну прийняли одразу після загибелі В’ячеслава Максимовича.
Що ми втратили, що втратила Україна? Не зі смертю Чорновола, а багато раніше, коли не оцінили В’ячеслава Максимовича як лідера України, його СМЕРТЬ – це фінал багатьох втрат. Україна, її народ втратили Чорновола не тільки як людину, лідера НРУ чи депутата Верховної Ради. Ми втратили можливість і шанс обертово та гідно стати розвинутою європейською Державою, вищою за Польщу, Чехію, Угорщину, позаяк у нас, в Україні, були кращі стартові можливості і В’ячеслав Чорновіл серед когорти таких великих державних діячів як Лех Валенса, Вацлав Гавел був, напевно, сильнішим. А ми на посаду українського Президента обирали партократів.
Зараз багато людей різних поглядів, партій стали персоніфікувати роль В’ячеслава Максимовича у житті нашої Держави. Ті, котрі активно усували і по суті трощили РУХ, кому заважав Чорновіл досягти своєї прагматичної мети виглядають так, наче щось втратили – складається враження, що вони втратили орієнтир у політиці, у них пропала основа, вислизнув грунт, на який можна б опиратися. Вони відчули, що позбулися не ворога, зійшов з арени опонент, з яким можна і треба було будувати Україну, який хоч дещо й інакше, але самовіддано боровся за Україну та її права.
Людей, які зрадили В’ячеслава Чорновола, «обробили», їх заманули грішми, брехнею. Метою цього чорного дійства стало одне: приборкати Народний Рух України і нейтралізувати В’ячеслава Чорновола. Ці люди, здебільшого, мали майже такі погляди, як і В’ячеслав Максимович. Але виявилися слабшими, не загартованими, а десь і поготів притлумленно-дрібнішими.
Кожний новий рік утверджує нашу незалежність, що найважливіше, у людській психології. Руйнують старі стереотипи мислення. Якщо навіть при ненайкращій владі з`явилися проблиски світла в кінці тунелю, то це свідчить, що Україна вистоїть, що її чекає світле майбутнє, так вважав лідер Народного Руху України.
Нам потрібні сьогодні реформи, сила закону, а не закон сили; добробут народу, а не всенародні злидні; суспільна злагода, а не затята ворожнеча; демократія, а не диктатура.
Які б випробування нас не чекали у цей вирішальний для долі України час, Народний Рух, як завжди, на сторожі держави і демократії.
Микола СТЕЛЬМАЩУК
член крайового проводу НРУ
в Івано-Франківській області.