10 березня 2017, 12:23 | Рубрика: краяни-повстанці Версія для друку
1,928 переглядів
«Кати криївку оточили,
Кричать: «Бандери, руки вверх!».
Хтось крикнув: «Слава Україні!
Ми не здамося. Краще – смерть!».
У ці дні пригадуємо сумний ювілей, коли 22 лютого 1952-го у селі Дзвиняч Богородчанського району обірвалося життя співця повстанської музи, визначної особистості руху опору, поета-воїна Марка Боєслава – Михайла Дяченка (псевдо «Гомін»). Він – член Української Головної Визвольної Ради, Крайовий провідник пропаганди ОУН, редактор підпільного журналу «Чорний Ліс» (1947-1850 рр.), публіцист, трибун і поет-лірик. За свою тяжку працю підпільної визвольної боротьби Марко Боєслав нагороджений Срібним Хрестом Бойової заслуги І ступеня. Загинув у розквіті життєвих і творчих сил у 42 роки.
У цьому останньому нерівному бою в криївці Дзвиняцького лісу з ним загинули: «Марта», «Настя Черемшина» – Марта Свідрук, 1928 р. н. (м. Надвірна), «Деркач» – Онуфрій Онуфрак (с. Зелена), «Смілий» – Йосип Семанів (с. Підпечари), «Захар» – Михайло Драгомирецький, 1930 р. н. (с. Боднарів), «Яструб» – Михайло Янишевський, 1927 р. н., «Чумак» – Михайло Фесюк, 1929 р. н. (обоє із с. Жураки).
22 лютого на місці загибелі Героїв України поминальну панахиду відправили парох с. Дзвиняч о. Василь і священик с. Гвізд о. Іван Гедзик. Опісля співали повстанських пісень, які розносилися навколо вище смерек, варили повстанський куліш. Сюди прибули жителі з навколишніх сіл, із Богородчан, Калуша, Івано-Франківська, депутати районної й обласної рад, воїни УПА й АТО, щирі патріоти, котрі з року в рік передають пам`ять про сумні і героїчні подвиги наших повстанців. Це надихає нас не складати руки і не розчаровуватися, а пам`ятати, що тільки у вірі у Бога та молитві, чесній праці і сумлінні, відважній боротьбі і звитязі – наша воля і перемога.
Не будуть забутими слова «Гомона»: «Будь горда, Україно,// за них, ти вічна в їх жертві, //а вони в тобі». Нехай у нашій пам`яті воскресне кожен із борців-повстанців, бо своєю боротьбою і смертю вони наблизили воскресіння України, заслуговують шани та гідної сторінки в історії боротьби нашого народу за свою свободу і незалежність. Ми не маємо права забути!
Вічна слава Героям!
о. Іван ГЕДЗИК,
священик с. Гвізд.