Газета по-надвірнянськи
 

Де Черемшини дух витає

12 травня 2017, 11:55 | Рубрика: Новини Версія для друку Версія для друку 863 переглядів

25 квітня минуло 90 років із дня смерті визначного українського письменника-новеліста, адвоката Івана Юрійовича Семанюка, більш відомого під псевдонімом Марко Черемшина. Снятинська громада свято береже пам’ять захисника простих українських селян. Щоразу в Снятинському літературно-меморіальному музеї Марка Черемшини проводять цікаві літературно-музичні вечори, читання, зустрічі-знайомства з відомими краянами, присвячені незабутньому письменнику, зорганізовані господинею музею Русланою Кірєєвою.

Та цьогоріч, зважаючи на символічну дату в календарі, «черемшинівська родина» вирішала помандрувати стежками славного земляка. За ініціативи голови Творчого клубу ім. Марка Черемшини Володимира Карого та організації поїздки поетом Іваном Андрушком 27 квітня відбулась довгождана подорож творчої інтелігенції району у с-ще Делятин та с. Білі Ослави. Невелика група, у складі голови Творчого клубу ім. Марка Черемшини, директора Музею культури і книги Покуття Володимира Карого, директора музею Марка Черемшини Руслани Кірєєвої, голови РО ВУТ «Просвіта», члена НСПУ Мирослава Попадюка, поета, директора Горішньозалучанської ЗОШ Івана Оробця, поета, учителя-пенсіонера Івана Андрушка, головного редактора газети «Снятинська вежа» Ольги Слободян, учителя Потічківської ЗОШ Михайла Семирги та гуртківця Снятинської ЗОШ №1 Василя Микитюка, помандрувала у чарівний гуцульський світ, де ще й досі витає дух Черемшини.

Підгірянка

…Після прохолодних днів усе навколо ожило, зацвіло, зазеленіло й веселе сонечко усміхнулось із-за хмарин, неначе благословляло нас на хорошу поїздку. Усі з гарним піднесеним настроєм вирушили у путь. І ось вже з-за горизонту показались вершини неповторних Карпатських гір, збоку почувся шепіт нестримного Пруту. Ще кілька хвилин і ми у славному Делятині, який розкинувся попід Карпатські височини. Під’їжджаємо до колишньої ошатної господи адвоката Миколи Лагодинського, де нас привітно зустрічає науковий співробітник музею, інженер за фахом, та за покликом душі краєзнавець-музейник Андрій Мисюк. А при самому вході у будинок нас, як і кожного відвідувача музею, шанобливо зустрічають Марко Черемшина та Микола Лагодинський, які увіковічнені у бронзі та крізь час бережуть спокій горян. Наше знайомство із Делятином розпочалось із приємного – вручення подарунків. Володимир Карий подарував музею декілька номерів краєзнавчого і літературно-мистецького журналу «Снятин», Руслана Кірєєва – книжку про Марка Черемшину та фотографію Снятинського літературно-меморіального музею, Мирослав Попадюк та Іван Андрушко – найновіші свої збірки поезій «Зоряна паморозь» та «З глибини душі», які, сподіваємось, збагатять книжкову колекцію музею.

Краєзнавчий музей Делятина створений у недалекому 2012 році на базі кімнати-музею Марка Черемшини й зараз розміщується у чотирьох залах, які знайомлять відвідувача з цікавою історією містечка, побутом, звичаями й культурою делятинців, визначними діячами краю та їх здобутками.Захоплююча екскурсійна розповідь Андрія Мисюка викликала у снятинчан цікавість та бажання більше пізнати історію містечка, адже кожна розповідь супроводжувалась невеличкою замальовкою із народного життя делятинців та оригінальними музейними експонатами. Звичайно ж, особливий інтерес у нас викликала музейна кімната Марка Черемшини із відомостями про делятинський період (1906–1912) адвокатської практики Івана Семанюка. Цікаві документальні відомості, фотографії та картини, в яких відображено життя і творчість письменника, поглибили наші уявлення про Черемшинівський світ. У кімнаті помітно вирізнялись картини художника В. Сидорука та графічні роботи С. Каспрука, які мимоволі переносили нас у далекі 1900-ті роки…

У цій же кімнаті Андрій Мисюк ознайомив нас із найвидатнішими діячами Делятинщини. Досить приємно було побачити серед безлічі постатей і знаного снятинчанина, заслуженого працівника культури України Івана Мисюка та його поетичні збірки. Як виявилося, Андрій Мисюк та Іван Мисюк є братами, які плідно працюють у царині української культури. А далі – захоплююча розповідь музейника про відомого художника Осипа Васьківа, їхнє знайомство та передачу частини картин художника до Краєзнавчого музею Делятина. Завдяки невтомному ентузіасту Андрієві Мисюку відвідувачі музею мають змогу помилуватися хорошими роботами Осипа Васьківа, які виконані декількома техніками та експонуються в окремій кімнаті (картинній галереї) музею…

Особливе захоплення викликала кімната зі зразками різнобарвної гуцульської вишивки. Найпоширенішою технікою вишиваних сорочок були хрестик (здебільшого геометричний та рослинний орнамент, рідше зооморфний) та низинка (уміле поєднання геометричного та рослинного орнаментів). Щодо колірної гами, то тут переважають жовто-червоний, синій, зелений, рожевий, фіолетовий та інші яскраві кольори. Мотиви вишивок із території Делятинщини мають багато спільних рис із вишивками іншої частини Гуцульщини, але вони значно відрізняються від наших покутських вишиванок.

«Чудовий музей, прекрасні виставкові композиції. Виходимо з цього дому з бажанням знову повернутися…» – ось частинка тих вдячних слів, які залишили снятинчани у музейній книзі відгуків.

А далі мандруємо до одного із найбільших гуцульських сіл Надвірнянщини, маленької батьківщини чудової дитячої поетеси Марійки Підгірянки – Білі Ослави. Мальовниче село лежить біля підніжжя Карпатських гір. Проїжджаючи дорогою до народного музею Марійки Підгірянки, який розташований у церковній резиденції, зведеній на початку ХХ століття, маємо змогу помилуватися красою Карпат та на повні груди вдихнути свіжого гірського повітря. Господар музею член НСЖУ, лауреат обласної просвітянської премії ім. Марійки Підгірянки та ім. Юрія Шкрумеляка Надвірнянської районної ради Василь Левицький гостинно запрошує пізнати чарівний світ, де народилася знана українська письменниця.

Уже 21 рік як у Білих Ославах функціонує літературно-краєзнавчий музей Марійки Підгірянки. А на подвір’ї церковної резиденції перед музеєм височіє пам’ятник дитячій письменниці, створений відомим скульптором Володимиром Довбенюком у 2014 році. Експозиція музею висвітлює славне історико-етнографічне минуле підгірського села та літературний життєпис народної вчительки та поетеси Марії Омельянівни Ленерт-Домбровської (справжнє прізвище Марійки Підгірянки). Справжньою окрасою музею стали меморіальні речі письменниці та її прижиттєві видання «Відгуки душі», «В чужім пір’ю» та «Мати-страдниця». Значно доповнюють кімнати музею і фотодокументи та спогади про Марійку Підгірянку.

Захоплено розповідає Василь про неперевершеного творця дитячого слова, активну просвітянку Марійку Підгірянку. Більшість творів поетеса написала для дітей і про дітей (про що свідчить експозиція кімнати музею). Основні мотиви віршів Марійки Підгірянки до 1939р. – мрії про краще майбутнє народу, оспівування краси рідного краю, природи Карпат. Авторка щедро використовує фольклорні мотиви, її вірші ніжні і легкі, часто нагадують українські народні пісні. Уривки із творів письменниці часто використовують як епітети, цитати чи заклики.

У 1992 році заснована премія імені Марійки Підгірянки обласного осередку Всеукраїнського Товариства «Просвіта»ім. Т. Шевченка. Серед понад ста лауреатів премії вагоме місце займають і снятинчани: Ярослав Романюк, Василь Харитон, Дмитро Чабан, Теофіл Виноградник, Мирослав Попадюк, Емануїл Храпко, Володимир Карий, Микола Калачик, Іванна Байда-Слободян.

Приємно вразила і музейна бібліотека, яка містить довідкову, енциклопедичну, краєзнавчу та мистецьку літературу. Вагоме місце тут займають книги видавництва «Веселка», подаровані тодішнім директором видавництва, лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка, нашим земляком Яремою Гояном під час «Днів «Веселки» на Прикарпатті» у 2002 році. Про візит до музею Марійки Підгірянки поважних гостей засвідчують багаточисленні записи у книзі відвідувачів, серед яких і запис, зроблений Яремою Гояном: «…Світи, небесна веселко, над цим Домом, де живе душа Марійки Підгірянки, Поетеси рідної України, і де ясніє її поетичне слово, звернуте до наших дітей-ангелів, які творять і прославляють у світі українську націю. Земна «Веселка» додає і додасть до цього рідного Дому воскреслі слова і книжки Марійки Підгірянки».

Про давні дружні стосунки снятинців із Марійкою Підгірянкою засвідчує і лист-привітання від колективу музею Марка Черемшини, адресований письменниці в її день народження за підписом Наталії Семанюк та Василя Костащука. Копію листа директор музею Василь Левицький подарував для Снятинського літературно-меморіального музею Марка Черемшини.

Наша група залишила хороші подарунки для музею славної дочки українського народу Марійки Підгірянки: збірки поезії Івана Андрушка та Мирослава Попадюка, декілька номерів журналу «Снятин» та чудовий фотоальбом «Світлопис душі» лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, уродженця с. Новоселиця нашого району Василя Пилип’юка.

Уже за гори ховалося весняне сонечко, залишилися позаду незабутні гірські краєвиди й ми, сповнені душевного спокою та збагачені культурним відпочинком, вирушили до рідного Снятина…

Висловлюємо щиру вдячність Андрію Мисюку (Делятин) та Василю Левицькому (Білі Ослави) за неймовірно цікаву екскурсію, щире дружнє спілкування. Бажаємо процвітання музеям, розширення експозиційних кімнат та хороших відвідувачів. До нових зустрічей!..

Ольга СЛОБОДЯН,

головний редактор

часопису «Снятинська вежа»,

член НСЖУ, м. Снятин

Світлина

 Михайла СЕМИРГИ.

ЧЕРЕМШИНА В ДЕЛЯТИНІ

Тут Прут затиснений у камінь,

Бурлить, шумить, у скелі б’є.

Тут шум смерек і людський гамір,

Довбуша дух в людей живе.

 

Карпати дихають озоном

Й чарівна аура для всіх.

В серцях Делятин тихим дзвоном

Минуле в пам’яті зберіг.

 

Контора-офіс при дорозі

Гуцулів болями жила.

Сам Лагодинський був не в змозі

Стати на прю з творцями зла.

 

Вже більше ста відплило років,

Тут Черемшина суть пізнав.

Для адвоката – лан широкий:

Він бідний нарід захищав.

 

З навкільних сіл сходились люди,

В конторі права дух витав.

Правник вичитував талмуди,

Щоб суд нещасних не карав.

 

Скрізь влада цісарська щоденно

Душила кривдами бідак

І Семанюк людей злиденних

Тут боронив від австріяк.

 

Шість років адвокат кобацький

В судах стояв за бідняків.

Він глитаїв карав хижацьких –

І чужаків, і свояків.

………………..

Делятин свято зберігає

Музейну пам’ять тих часів

І Черемшини дух витає

У поколіннях земляків.

Іван АНДРУШКО,

с. Джурів

ЗЕМЛЯ МАРІЙКИ ПІДГІРЯНКИ

Земля боїв, земля звитяг і слави

Цвіте незгодам всім наперекір.

Мов великодня писанка Ослави

Уквітчані вінком зелених гір.

Понад верхами гір хмаринок пір’я

Химерні тіні стелить по грунях.

То пам’ять про Марійку із Підгір’я,

Яку і час всесильний не спиня.

Вона зорить із рідного подвір’я,

В очах любові вогник не погас,

Навіки поріднилась із Підгір’ям,

Тепер їх не розлучить навіть час.

Землі гуцульській вірна до останку,

Звільнившись від проблем, душевних ран,

Живе в Ославах Білих Підгірянка

Між милих серцю рідних підгірян.

Тому й борців не зменшуються лави,

Тому тут люд живе без нарікань,

Що це земля боїв, звитяг і слави,

А ще колиска розуму і знань.

Іван ОРОБЕЦЬ,

с. Горішнє Залуччя.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!