Як яблуневий цвіт заколоситься нива духовна

Наше сьогодення потребує високої духовності і моральності, стійкості, правдивої християнської віри. Сповнена духом і силою цих рис людина почувається обереженою від буденних гріхопадінь. Якщо такі характерні риси притаманні громаді і парафії, тоді церква стає кріпкішою, наближеною і потрібною християнській душі. Від щирих і ревних взаємостосунків зароджується єдність церкви з її вірними. Такі думки-переконання зродилися під час першої архиєрейської візитації Єпископа Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ Василія Івасюка у Провідну (Томину) неділю на парафії у Середньому Майдані і Глинках, де діють храми Воздвиження Чесного Хреста і Миколая Чудотворця, в яких служить молодий отець-парох Андрій Лучин.

Здається, уже перші слова душевного привітання, з якими до Владики Василія звернулися дівчата-восьмикласниці Мар`яна Кухарчук, Мар`яна Семанюк та Інна Михальчук, сприяли благотворній аурі духовного спілкування Архиєрея зі своїми вірними, яке органічно продовжилося на Архиєрейській Службі Божій. Єпископ Василій Івасюк у проповіді наголосив на значенні неділі апостола Томи, котрий три роки ходив з Ісусом Христом, але все ж засумнівався у його воскресінні, поки не спробував його жертвенних ран від катівних цвяхів. Через своє  невірство він переконався все-таки у величі Володаря і Господа світу, у вірі у Його Воскресіння, у подолання своїх земних сумнівів. Вочевидь за Євангельською мудрістю, лише тверда віра спасе кожного з нас у годину зневіри, смутку, буденної тяжби. Таку міцну і тверду віру треба передавати нашим воякам, котрі боронять від злого ворога наші східні рубежі, молитися за них, за нашу Вітчизну-Україну і залишатись переконаними, що перемога мусить настати за нами, бо боронимо свою святу і рідну українську землю.

Євангеліє Томиної неділі навчає нас уваги, турботи, милосердя і зичення скорої перемоги над своїми слабостями-упадками і навернення до добра, до перемоги над усім злим.

Архиєрейська візитація у Глинки – село віддалене від центральних шляхів, позбавлене раніше можливості забезпечити працею своїх жителів, вимушене долати тягар бездоріжжя та господарських  і демографічної проблем – мала глибоку духовно-релігійну мету. Владика відверто, по-простому і щиро поспілкувався з парафіянами – старшими і молоддю, відзначив красу й історичність храму святого Миколая Чудотворця, який вражає своїм іконостасом, іконами, розписом. У Великодні і післявеликодні дні особливої святості йому додавало перебування Гошівської Чудотворної ікони Богоматері.

Владика звернувся до кожного парафіянина з архиєрейським благословенням і нагадав про потребу щоденної молитви, про обов`язкову участь у Богослужіннях, подякував церковному хорові, котрим цього разу вперше керувала-диригувала випускниця Івано-Франківського музичного училища ім. Дениса Січинського Богдана Кінаш.

З розумінням сприйняли парафіяни дружелюбну і корисну пораду-рекомендацію Владики до впорядкування довголітніх дерев – лип та акацій, аби не зашкодили вони будівлі храму – намоленому поколіннями середньомайданців і глинківчан. Можуть облагородити храм молоді деревця медоносних липи й акації і дати їм життя разом із батьками-дідами цілком під силу синам і дочкам, онукам і правнукам. До благоустрою цвинтаря мають належніше докластися не лише церковний комітет, але й кожен житель й уродженець згаданих сіл, рідні яких знайшли тут місце вічного спочинку. До цього має зобов`язувати вічний поклик предків і совість людська.

На думку отця-пароха Андрія Лучина, візитація Єпископа Василія Івасюка на парафії у Середній Майдан і Глинки (її учасником також став отець-парох с. Гаврилівки Роман Григораш) сприяла б більшій єдності парафіян із церквою, а поради-рекомендації сприйняті з розумінням.

Сам отець Андрій має велике бажання служити на славу Господу у тутешніх парафіях. Передусім, краще, аби молодь щиріше і чисельніше наверталася до храму Божого і старається так служити, щоб священик ставав другом і порадником для вірних, а вони ставали відкритими для нього. Пам`ятаючи настанову Святійшого Отця Папи Римського Івана-Павла ІІ: якщо молодь перебуває молитовно у Церкві, то Церква тоді живе. А від духівничого навчання в Івано-Франківську старається сповняти духовну настанову Владики Софрона Мудрого – бути добрим проповідником Божої науки, грунтовно і всебічно готуватись до кожного Богослужіння і проповіді, повсякчас пам`ятати, що добрий власний приклад священика – надто важливий, дорогоцінний та вартісний для кожного вірянина. У будинку-резиденції, налагодження якого для проживання священика триває, отець Андрій має намір створити парафіяльний центр, передусім, для духовно-освітньої роботи з молоддю, зокрема, учнівською, де можна буде глибше знайомитися з духовною літературою, проводити духовні заходи із застосуванням кінопроекторної техніки тощо.

Владика Василій у своєму подячному слові згадав про патріотичне село Глинки, жителів якого у 1950-ті роки за рішенням комуністичних верховодів насильницьки вивезли у Кіровоградську область під обманливу пропаганду «добровільного переселення» у східні області, тим самим готуючи грунт для розгортання секретної військової частини. Але волею Господньою судилось через декілька років відродитися Глинкам.

Тут пам`ятали повстанські часи, коли через село, його ліси рейдували відважні вояки сотень командира Чорного лісу «Різуна»-«Грегота»-Василя Андрусяка, командира ТВ-21 «Гуцульщина» «Хмари»-Петра Мельника, де діяв провідник Ланчинського районного проводу ОУН – «Заяць»-Михайло Княгницький із Кубаївки.

Тут у комуністичні часи церковний храм залишався незакритим завдяки мудрості місцевих людей. У Середньому Майдані храм відновили на зорі 1990-х після його закриття і перетворення на шкільний спортзал у 1960-х.

Дитячі і шкільні роки досі зберігають добру пам`ять і вдячність про старших церковних братів Глинської церкви Якова Кінаша, Івана Казюка, Дмитра Михальчука, Василя Андрейчука із Федишівки, а також Петра Гайванюка і Дмитра Костюка, дяків Василя Байляка, Михайла Гайванюка і Миколу Голінея, хористів-керівників Анни Андрейчук (Триняк) та її брата Михайла Триняка, касира Михайла Левицького, старших сестриць Анни Блонської («Федорка» із Кузива), Рузя Костюк («Калуська» із Глинок).

Цей ряд поважних й авторитетних земляків, котрі послужилися на добро церкві у Глинках, можна продовжувати. І цим, гадаю, могли б і мають займатися вихованці-слухачі майбутнього парафіяльного центру, котрий обов`язково повинен співпрацювати з інтелігенцією села та школою, де серед інших заступник директора школи з виховної роботи Марія Круль (Триняк) та учитель образотворчого мистецтва Ольга Паламар (Михалків), а ще раніше учитель історії Марія Кінаш (Андрейчук) разом із директором будинку культури Ганною Казюк (Андрейчук) надто дорожать духовністю і словом Божим.

Про сільський хор «Думка» – лауреата районної премії ім. Надії Попович, котрий заснував і керував ним світлої пам`яті отець Василь Павлик, мають знати у селі та в Прикарпатті і надалі він має зачаровувати своїми піснями. Уродженець Глинок Михайло Давиденко і Тарас Гайванюк із Середнього Майдану здобули духовну освіту і зараз як духівники несуть слово Боже на парафіях у Снятинщині та за кордоном.

У контексті збереження духовності згадуємо відновлення-впорядкування на цвинтарі у Глинках могил священика Діонісія Хромовського та його родича Євгена Депутовича у рамках виграного декілька років тому районного освітянського проекту «Відновлення пам`ятних знаків і хрестів», завдяки учительці Марії Кінаш зі своїми вихованцями.

Лише вдячності, шани і гордості за свій християнський добровільний обов`язок служити церковній громаді заслуговують старші церковні брати Іван Гриджук та Іван Дутка, старші сестриці Марія Гриджук (Байляк) і Марія Голіней (Гриджук), дяк Петро Триняк, паламар Михайло Казюк, касир Люба Левицька – у Глинківському храмі, та старший брат Василь Семанюк, старші сестриці Ярослава Михалків (Петлівчук) та Ярослава Гриджук (Кучеряк), паламар Богдан Кінаш – у Середньомайданському храмі.

…Ось після таких духовних відмітин-зарубків хіба станеш не вірити у нове духовне відродження рідних сіл Середнього Майдану і Глинок, хіба зможе тут не заколоситися знову нива духовна. Віриться, пломінь її, який заяскравів на зорі 1990-х, ще має силу розгорітися. Коли зупиняєшся перед красою білопінного цвіту-заметілі молодого яблуневого саду, посадженого на батьківській родинній землі у Глинках Романом Бевзюком, то, направду, проймає приємна таємнича дрож, що життя вирує і вируватиме на цій благодатній землі із такими працьовитими, терпеливими і щедрими людьми.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».