Карпатський край у боротьбі за Незалежну Україну у 1940-1950-і роки

Після реорганізації Галицького повіту Калуської округи і Станіславівський повіт Станіславівської округи об’єднані у Станіславівський надрайон ОУН, його провідником став Григорій Вацеба («Сулима»). Через блокади та часті військово-чекістські операції не було можливості зв’язатися з керівництвом окружного проводу і сусідніми надрайонами. Тільки в серпні 1946-го підпільники Надвірнянщини налагодили зв’язки. Проте 7 червня 1947-го у Чорному лісі під час проведення військово-чекістської операції загинув Михайло Хміль («Всеволод»), який очолював провід із листопада 1944-го. Деякий час обов’язки окружного провідника виконував референт пропаганди цього округу Володимир Кузь («Руслан»), восени 1947-го керівником окружного проводу призначено Петра Федюшку («Брюса»), який до цього часу був окружним провідником Калущини.

Через значні втрати серед повстанців відділи УПА 22 ТВ «Чорний ліс» розформували. Частину командного складу перевели до збройного підпілля і призначили на різні керівні пости. Зокрема, командир тактичного відтинку поручник Богдан Трач («Дунай») став окружним провідником, командир куреня «Смертоносці» сотник Данило Рудак («Чорний») – референтом ОУН Тлумаччини, командир куреня «Бескид» сотник Лука Гринішак («Довбуш») – референтом СБ Надвірнянщини, командир куреня «Сивуля» поручник Василь Яськів («Бобик») – організаційним референтом ОУН Надвірнянщини, крім того був керівником зв’язку окружного проводу. Політвиховників призначали референтами пропаганди, зокрема, старшого булавного Василя Сандигу («Чайка») – надрайонним референтом пропаганди Тлумаччини, політвиховника сотні «Гуцули» куреня «Бескид» булавного Йосипа Костика («Дзюньо») – надрайонним референтом пропаганди ОУН Надвірнянщини.

1948-й ознаменувався новими відчутними втратами збройного підпілля ОУН Станіславівщини. Від вибуху замаскованої міни загинув надрайонний провідник ОУН Надвірнянщини Михайло Іванішак («Діброва»). Полягли у боях, потрапивши у ворожі засідки, надрайонні організаційні референти Тлумаччини – «Чорний», Надвірнянщини – «Бобик», референт СБ Солотвинського району ОУН «Влодко» (Степан Пліщук), референт СБ Надвірнянського районного проводу  Григорій Лукань («Нечай», «Клим»), Ярослав Мартинець («Берест») – субреферент пропаганди Станіславського окружного проводу, Василь Михайлюк («Богдан» «Орлик») – провідник Солотвинського районного проводу, Василь Пеньківський («Буря», «Сич») – провідник Ланчинського районного проводу, Микола Пилипів («Степан» «Дон») – провідник Тлумацького районного проводу, значна частина референтів, станичних і кущових. У червні 1949-го окружного провідника «Брюса» призначили крайовим організаційним референтом ОУН Карпатського краю, Михайла Микитюка («Борзенка») – окружним провідником Станіславівщини. 16 вересня обидва провідники загинули у сутичці із військово-чекістською групою на схилах гори Ріпна Солотвинського району, разом з ними тоді полягли крайовий субреферент СБ Карпатського краю поручник Юрій Янишин («Шах»). Після цього такі відділи УПА розформували (наказ Ч2 ГВШ УПА від 3 вересня 1949 року).

Боївки СБ стають головною ударною силою визвольного руху. Проте вже у 1950-му значних втрат зазнали есбісти Тлумацького і Надвірнянського надрайонних проводів. 20 березня 1950-го на терені Надвірнянщини у селі Зелена загинули надрайонний субреферент СБ Микола Стефурак («Летун») із Тисменичан, надрайонний технічний референт СБ Віра Левицька («Христя») та п’ять бойовиків надрайонної боївки СБ, у Тисменицькому районі – надрайонний референт СБ Тлумаччини Іван Скрентович («Зенко») разом з охоронцями, а 28 листопада у Галицькому районі між селами Курипів і Острів – окружний провідник «Дунай».

У лютому 1951-го оперативники УМДБ Станіславівської області для накопичення інформації про Станіславівський окружний провід завели агентурну справу «Переправа» Головну роль у ліквідації збройного підпілля мала відіграти агентурно-бойова група відділу 2-Н, яку очолював «Сергій», колишній районний провідник ОУН Калущини «Полтавець», «Остапенко». 10 лютого внаслідок проведення чекістської операції в урочищі Бійне на стику Тисменицького і Єзупільського районів захопили пораненим окружного референта пропаганди ОУН Станіславівщини «Байденка». Провідник, не витримавши тортур, погодився на співпрацю з ворогом, йому присвоїли оперативний псевдонім «Східняк» і включили до складу АБГ 2-Н УМДБ в області. Чорна зрада «Байденка» та інших захоплених провідників спричинила повний розгром Тлумацького і Станіславівського надрайонних проводів. 15 серпня на провокативному зв’язку захопили живим окружного організаційного референта Петра Мельника («Хмару»), який виконував обов’язки надрайонного провідника Надвірнянщини, знищено «Зайця»-Михайла Княгницького – районного провідника Ланчинського району, «Грома» – референта СБ цього району, «Вихора» – районного референта пропаганди Надвірнянщини. 18 серпня живим захоплено Петра Іванишина («Куряву»). 19 серпня – на постої у Чорному Лісі у нерівному бою загинули окружний СБ Станіславівщини «Жар», його машиністка «Славка», надрайонний есбіст «Ворон». 15 вересня знову ж таки на провокативному зв’язку біля села Чорний Потік Печеніжинського району схопили живими надрайонного провідника СБ Надвірнянщини «Довбуша», районного провідника Яремчанщини «Дуба», кущового «Галайду», знищено «Ромка» – референта СБ Яремчанського району, бойовика «Явора».

Іван КМЕТЮК,

заступник голови

районної організації

Всеукраїнського товариства

«Меморіал» ім. В. Стуса.