Газета по-надвірнянськи
 

Громада Зеленої: життя у ритмі сподівань

22 серпня 2017, 12:40 | Рубрика: Самоврядування Версія для друку Версія для друку 2,115 переглядів

До місцевої влади нинішній Зеленський сільський голова Віталій Хопта прийшов із бізнесу. Прийшов, бо його вибрала громада. То, як він виправдовує її довір’я і загалом про життя горян – наша розмова з ним.

Хопта

– Віталію Миколайовичу, що суттєвого вдалося зробити для громади за півтора терміну перебування на виборній посаді сільського голови?

– За час перебування на посаді з 2010 року, коли громада делегувала повноваження мені, і до сьогодні  вдалося зробити чимало. Передусім, розв’язали найгостріші для громади проблеми. Зокрема, нам вдалося частково перекрити дахи приміщень навчальних закладів; поточно відремонтувати дошкільний навчальний заклад «Журавлик», повернути громаді приміщення, яке 2002 року продали невідомим особам. Зараз хочемо перекрити у ньому покрівлю, встановити вікна, двері. Водночас вдалося частково вирішити питання, пов’язані з берегоукріпленням, що вкрай важливо для нашої місцевості з норовистими карпатськими річками. Немаловажною залишається проблема дорожного покриття. Адже асфальтом покрито близько 28 кілометрів доріг обласного та районного значення. Не забуваємо і про  місцеві дороги (а їх протяжність 86 кілометрів) і час від часу стараємось їх лагодити, якщо не капітально, то хоча б виконати поточний ремонт.  Завдяки взаємодії з депутатським корпусом нам вдалося зробити лиш невеликий обсяг. Частково відремонтували сільський будинок культури, замінили вікна у Максимецькому будинку культури, виграли декілька районних та обласних проектів, що уможливило нам вичерпати болючі для громади проблеми.

Переконаний, що це є успіхом нашої спільної праці. І цих успішних справ – чимало. Серед них – футбольна команда, створена у 2011 році, а в 2012-му ми виграли Кубок Суперкубок району. Цьогоріч команда стала першою у районі серед юніорів у другій лізі. Громада допомогла спорудити футбольне поле. Маємо спортивний майданчик зі штучним покриттям у Чернику.

– Розкажіть про це детальніше.

– У 2013 році я ініціював будівництво майданчика. Мене підтримав і директор Мельник Іван Іванович. Я звернувся до Юрія Дерев`янка, який надав цемент і метал для підготовчих робіт на суму 20 тис. грн., бо однією з умов були підготовчі роботи від громади. І сьогодні я лише можу подякувати Івану Івановичу Мельнику, який фактично підготував основу та завдяки депутатові обласної ради Русланові Осташуку ми перші в області отримали штучне покриття вартістю 600 тис. грн., депутатам сільської ради за підтримку та виділення 100 тис. грн., усім підприємцям і небайдужим людям, котрі брали участь на громадських засадах.

Але все-таки невирішені питання не дозволяють заспокоїтися. Основна причина – нестача фінансування для нашої великої територіальної громади сіл Зеленої, Черника, Максимця. Та, зважаючи на те, що з 1 січня 2018-го повернуть 5 відсотків рентної плати за надра, а у нас діють 42 нафтогазові свердловини; 24 тисячі гектарів землі, засадженої лісом, сподіваємося на позитивні результати господарювання вже з наступного року.

Зараз бюджет сільської ради з дохідною частиною складає 1 млн. 600 тис. грн. Ми – недотаційні. Бо, якщо з погляду керівництва районної ради, орган місцевого самоврядування є самодостатнім, то громади не фінансують із районного бюджету. Вважаю, що дотаційні громади знаходяться у вигідному становищі, як недотаційні.

– Знаємо, що серед найгостріших проблем – це дороги, які руйнують, зокрема, лісовози. Який, на Вашу думку, радикальний метод слід застосувати, щоб їх, нарешті, полагодити капітально?

– Це дуже складно, бо на сьогодні маємо автошляхи різного підпорядкування. Приміром, дорога Івано-Франківськ-Бистриця протяжністю 14 кілометрів через Зелену перебуває у компетенції Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області. Маємо 14 кілометрів доріг районного значення та 86 кілометрів – місцевих.

Не думаю, що застосування радикальних дій змусить розпочати ремонт доріг. Навпаки, це може тільки зашкодити. Нині нам треба знаходити компроміс. Тішуся, що на відкриття спортмайданчика зі штучним покриттям у Чернику 10 серпня ц. р. завітали голова обласної ради Олександр Сич із заступником голови ОДА Ярославом Паранюком, керівники районних держадміністрації та ради зі своїми заступниками. Вони своїми очима побачили проблеми населеного пункту, у тому числі і дороги. Тому особисто вірю словам керівників області і району про те, що частково відремонтують дороги. Бо вартість цього питання надто висока – 3 млн. грн. коштує 1 кілометр поточного ремонту дороги. А якщо взяти 32 кілометри із Надвірної до Бистриці, то це, зрозуміло, колосальні кошти і треба відверто визнати, що найближчим часом це просто неможливо зробити з огляду на складну фінансово-економічну ситуацію в області і районі. Також жодної надії немає і на те, що дорогу може полагодити ТзОВ «Скорзонера» (у форматі підготовчих робіт зі спорудження ТК «Буковель №2» у сусідній Бистриці).

– Який фінансовий стан, зокрема, дохідної частини Вашого сільського бюджету за 1-е півріччя ц. р.? Де ще є і в чому резерви для поновлення сільської скарбниці? У чому тут допомагають державні і підприємницькі лісогосподарські структури, взагалі приватний бізнес?

– Дохідна частина за 6 цьогорічних місяців перевиконана на 200 тис. грн. Щодо резерву, то змушений наголосити: і структурні підрозділи виконавчої влади, і контролюючі органи району повинні працювати у напрямку збільшення таких надходжень до місцевих скарбниць, у т. ч. і нашого бюджету. Зокрема, податківці. Адже нині не повністю відшкодовують акцизний збір на тютюнові та горілчані вироби. У той же час, за інформацією підприємців, котрі вивозять тверді побутові відходи, два населені пункти Прикарпаття, де найбільше  назбирується пляшок від пива та горілки, це – наше село Зелена і Микуличин. Варто задуматись над цим. Бо це означає, що повинно значно більше надходити платежів з акцизного збору. Але контролюючі структури чомусь «спустили» це на органи місцевого самоврядування, які у згаданій конкретній сфері не мають жодних повноважень… Тут, вважаю, ми повинні разом докласти зусилль, а не перекладати проблему з одних «плечей» на інші.

– Чи врятує розвиток туризму краян від безробіття? Окрім районної програми, чи має сільська влада Зеленої власні напрацювання-проекти у цьому плані?

– По туризму в нас є декілька напрацювань. Щоб їх реалізувати, потрібні значні кошти. Ми у коштах обмежені і зараз поки що неспроможні розвивати туризм. Усі наші надії спрямовані на перспективу. Надходження від використання лісових ресурсів і туристичного збору, переконаний, переповнюватимуть наш бюджет, але не зараз.

– В якому стані перебувають чотири загальноосвітні школи і лікарська амбулаторія на території села? Чим і наскільки вдалося їх підкріпити (крім відкриття штучного спортмайданчика у Черниківській школі 10 серпня ц. р.)?

– На території Зеленської сільської  ради діти навчаються у 4-х школах: ЗОШ І ст. на дільниці Фентиралі; ЗОШ І-ІІ ст. – у Чернику та Максимці; ЗОШ І-ІІІ ст. – у Зеленій. У Зеленській школі – понад 350 школярів, 97 – у Максимці,134 – у Чернику, а у Фентиралях – півсот­ня учнів молодших класів. Вважаю, що нинішній стан приміщень шкіл є незадовільним. Скажімо, будівлі Зеленської школи вже майже 200 років, Черниківська дев`ятирічка також досить стара. На Фентиралях будинок початкової школи вдалося перекрити, вкласти нові вікна, замінити двері, облаштувати централізоване опалення, обгородити навчальний заклад. Існує, щоправда, технічна проблема з водопостачанням. У Максимці школа – у нормальному стані (перекрита, є опалення і частково відремонтований спортзал).

У Чернику вдалося суттєво покращити спортивну інфраструктуру, якої до цього часу не існувала. А тепер, нарешті, у будь-яку пору року діти мають можливість займатися і фізкультурою, і спортом. А в Зеленій конче треба будувати нову школу. Вірю, що нам вдасться розпочати дискусію щодо необхідності нової школи у селі.

Лікарська амбулаторія нині не з найгірших. Маємо там хорошого керівника, головного лікаря, акушера, спеціалістів. А результати лабораторних аналізів нашої амбулаторії визнають навіть в області.

Звичайно, хотілося би кращого, сучаснішого медичного обладнання, але як бачите, дають собі раду сільські медики і з тим, що є. Функціонує денний стаціонар на 5 ліжкомісць. Проблемою залишається автомобіль «швидкої допомоги,» бо наявний уже давно вичерпав свій ресурс. Думаю, що вже незабаром керівництво району й області звернуть на це увагу, адже ми обслуговуємо три сільські громади (частково Пасічну, Зелену (Максимець, Черник) та Бистрицю (Климпуші), а машина «швидкої»– аварійна.

– Згідно із Перспективним планом Зелена має стати адмінцентром об`єднаної територіальної громади. Чи достатньо розвинута інфраструктура села для цього? Яка ситуація зі створенням ОТГ на нинішній час? Які маєте переконливі аргументи на користь Зеленої як центру ОТГ перед селами Бистриця, Пасічна?

– Це – одне з ключових питань в області. Як відомо, у нашому західному регіоні мало територіальних громад об’єднуються. Процес об’єднання важливий не лише для сільських чи селищних голів, а, у першу чергу, для громади. Зелена може стати адмінцентром об`єднаних територіальних громад (ОТГ) не лише згідно з Перспективним планом, але враховуючи історичний момент. У 1902-му жителі сіл Бистриця і Пасічна входили до однієї громади з центром у Зеленій, де був війт. Так розпорядилося життя, що ми через десятиліття знову повернулися до цього питання. Зараз треба керівництву району й області більше зустрічатися з громадами, роз’яснювати людям перспективи, які їх чекатимуть у майбутньому після об’єднання. Ми повинні чітко сказати громадам, що повноваження ОТГ збільшуються істотно. Приміром, землями за межами населеного пункту розпоряджатимуться ОТГ. Пасічна, скажімо, яка є більшою від Бистриці і Зеленої, матиме і більшу кількість депутатів в ОТГ. А в Бистриці повинні усвідомити, що ліс – не вічний, а точніше, не даватиме прибутків. Так, попенна плата за ліс є зараз колосально високою. Але згодом стиглий ліс зрубають і всі три села знову стануть дотаційними. А в ОТГ легше вирішувати майбутні проблеми.

Громадам слід пояснити, що на сьогодні у сільських радах залишаються дуже малі відрахування з податків, бо місцеве самоврядування це також і районна та обласна ради, куди спрямовують основну частку податків. І ми з протягнутою рукою випрошуємо ті кошти. У випадку приєднання Бистриці до Поляниці, де вже є ТК «Буковель», виникнуть відчутні незручності для громади. У Бистриці, на відміну від Зеленої і Пасічної, надра взагалі відсутні.

І найголовніше – людям треба знати, що об’єднаним територіальним громадам Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надає велику фінансову допомогу для будівництва шкіл, доріг, ДНЗ, покращення медичної інфраструктури. Зараз я не можу точно сказати, який бюджет матимуть ОТГ, але твердо переконаний, що цей бюджет став би одним із найвагоміших у районі. Бо три села є досить потужними, ми є недотаційними, є ресурси для зростання надходжень до бюджету. І громади від об’єднання тільки б виграли. Але на сьогодні кожен із сільських голів бачить себе війтом, керівником адмінцентру ОТГ, тому і блокують це питання. Ми вже декілька разів адресували запрошення об’єднатися владі і жителям Бистриці і Пасічній. Ми у Зеленій маємо сільську раду в типовому приміщенні, можемо розмістити й інші соціальні об’єкти ОТГ. Словом, потенціал у Зеленій досить хороший для ОТГ, але на це ніхто уваги не звертає.

Пасічна була б також чудовим варіантом для адмінцентру ОТГ. Але вона не відповідає урядовим критеріям і, зокрема, щодо обов`язкової 20-ти кілометрової зони від населеного пункту до центру ОТГ.

Я мав розмову з депутатським корпусом села Пасічна. Але депутати, хоч і не підтримували, проте категорично і не заперечували. Усі повинні задуматися: якщо не об’єднаємося, то втратимо великі кошти від Державного бюджету на розвиток громад.

– На Вашу думку, апарат, виконавчий комітет і депутати сільської ради працюють на належному рівні, у дусі нинішніх вимог та викликів, виконуючи накази і запити виборців-жителів Зеленої, Черника, Максимця?

– Кожен депутат намагається виконати накази виборців. Але це не завжди вдається через відсутність коштів. Про це доводиться часто пояснювати депутатам. Вони не завжди це розуміють. Але такі реалії. Немає у нас ще таких потужностей, щоб виконати повнітю усі депутатські обіцянки. Хоча багато робимо за допомогою підприємців, доброчинців, але це лише десята частка усіх проблем громади. Радію, що є порозуміння сільського депутатського корпусу (у нас 22 депутати сільської ради). Жодного разу не зривали засідань сесій тощо. У нас дуже мало гострої дискусії, а більше конструктивного діалогу. Завдяки такому консолідованому порозумінню досягаємо успіхів.

– Яка Ваша співпраця із учасниками АТО?

– У Зеленій проживають 18 захисників суверенітету держави, яким стараємося допомогти, долучити їх до громадського життя. Вони служили у Збройних силах України у 2015-2016 роках, і чим могли, ми їм тоді допомагали. Зараз на східному фронті із жителів села ніхто не воює. Допомогу спрямовуємо тепер соціально незахищеним, хворим, самотнім, постраждалим, а також тим, які не мають соціальної допомоги й отримують лише 1 тис. грн. пенсії.

– У чому Ви конкретно відчули сприяння депутатів районної й обласної рад для розвитку очолюваної громади?

– Я з гордістю можу говорити про депутатів обласної Руслана Осташука та районної рад Романа Кузюка. У першій моїй каденції таких депутатів наша Зеленська громада не мала. А нині трохи легше. Бо, навіть, питання тієї ж матеріальної допомоги може оперативно вирішити депутат або районний, або обласний. Зокрема, Руслан Осташук нині трудиться над покращенням інфраструктури села. Завдяки йому ми укріпили частину берега, маємо перші в області спортмайданчик. Також Руслан Осташук сприяє у спрямуванні коштів на ремонт доріг. Завжди відгукується на наші пропозиції та запити Роман Кузюк. Нам приємно працювати з цими діяльними депутатами.

– Яким досвідом роботи Зеленської сільської ради можете поділитися з територіальними громадами нашого району? Чого не вистачає у Вашій роботі як сільського керівника і чого б хотіли-прагнете навчитися-запозичити у колег-місцевих голів?

– Вчитися ніколи не пізно. І я готовий почерпнути досвід своїх колег. А про те, щоб поділитися з кимось нашими здобутками, чесно кажучи, не задумувався. Бо сумніваюсь, чи стане це комусь цікаво. Адже у нас специфічне гірське село і шляхи розв’язання проблем, напевно, неможливо застосувати у низинних населених пунктах.

Працюємо у специфічних умовах. А вдосконаленню, як відомо, немає меж. Кожен справляється зі своєю ділянкою роботи як може і які має для цього можливості.

Леся ДУТЧАК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!