Газета по-надвірнянськи
 

Фотоповість про справжніх на «нулі»

4 серпня 2017, 13:16 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 399 переглядів

Минулого тижня в Яремчанському Музеї етнографії й екології Карпатського краю відкрилася унікальна фотовиставка – мистецький проект «Життя на «нулі».

Яремче

За військовою термінологією «нуль» – це лінія фронту, передова. Четвертий рік (!) на Донбасі точиться жорстока україно-московська війна з використанням практично усіх видів сучасної зброї, окрім (поки-що?)… ядерної, і рідко який день минає без болючих втрат кращих синів (і дочок, як це не прикро – теж) нашої Вітчизни.

ярем02

Тут, на Гуцульщині – протилежному кінці України – відлуння цієї війни епізодично долинає до окремих осель, але значна частка обивательськи налаштованих громадян вважає події на Донбасі чи то «непорозумінням», чи навіть «громадянським конфліктом», спровокованим, буцімто «некомпетентністю української влади», свідомо чи несвідомо піддаючись пропаґанді підлого кремлівсько-російського агресора, який спить і бачить Україну в своїх пазурах в якості «исконно русской» території…

Яким є життя на передовій ось уже два роки фіксує своїм фотоапаратом танкіст 46-го батальйону «Донбас-Україна», дніпрянин Юрій Величко (позивний «Фотограф»), а викладач Донецького національного університету ім. Василя Стуса п. Інна Єрмакова стала ініціатором згаданого мистецького проекту у вигляді пересувної виставки творчого доробку воїна-добровольця. І ось за чималого здвигу народу його відкрито в Яремчі у Музеї етнографії та екології Карпатського краю. На дійство завітали учасники бойових дій, волонтери, гості з усіх-усюд, але найбільше радувала присутність великої кількості молоді. Крім світлин Юрія Величка, на виставці представлені живописні роботи воїна з позивним «Барклай», а також продемонстрували відеофільм. З екрана до присутніх зверталися бійці передової, деякі з яких вже стали ангелами на небесах… Отаке воно життя «на нулі»!

Ярем3

Зі спогадами про пережите виступили герої світлин – сумчанин Анатолій Горбенко («Бугор») – Лицар Ордена «За мужність». В одному з численних боїв він втратив обидві ноги, пересувається на протезах, але не впав у відчай, веде активний спосіб життя, мріє здобути вищу юридичну освіту. Простий і відкритий у спілкуванні, залюблений у рідну землю і народ, друг «Бугор» випромінює посмішку і доброту, яких так бракує багатьом із нас – далеких до СПРАВЖНІХ синів України. А його бойовий побратим – Олександр Сарабун («Вінниця» – він родом із цього міста) після втрати правої ноги відбув курс реабілітації й протезування та знову повернувся на передову, при тому не штабістом чи інтендантом, а стройовим солдатом. Неймовірно, чи не так?!

Із розповіддю про свого сина-добровольця («Піаніст») виступила Марія Михайлишин із нашого гуцульського містечка Кути. Організатори Проекту подарували їй портрет «Піаніста» (розпочинав з ігри на піаніно, встановленому на Майдані, а з початком агресії на Донбасі став до лав гранатометників протитанкового підрозділу, пройшов Іловайськ, побував у полоні, повернувся і зараз навчається у вузі музичного профілю – вирішив стати професійним музикантом). Пані Марія – істинна українська Мати – не стала вишукувати способів ухилення, коли її молодший син («Адвокат») теж пішов добровольцем на фронт – вона лише молиться і дякує Богу за те, що обидві її кровинки живі й здорові. Бо, за словами Марії Михайлишин, захист України – це святе!

Майже дві години тривали виступи і зацікавлене спілкування в залі, де розгорнули цей неймовірний мистецький проект, доступний ознайомленню до 13 серпня. Хто ще не побував – знайдіть можливість обов`язково відвідати (м. Яремче, вул. Свободи, 269). Бо то наша правдива новітня історія і як писав поет Хосе Марті «вино наше гірке, але це наше вино»!

Василь ГУМЕНЮК,

дослідник національної визвольної

боротьби українського народу,

с. Яворів, Косівщина.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!