Газета по-надвірнянськи
 

Михайло Іваночко – про націоналізм, проблеми Надвірнянського району, України й українців

11 серпня 2017, 12:09 | Рубрика: Депутати за роботою Версія для друку Версія для друку 83 переглядів

Спекуляції і грабунок «бариг» у верхівці української влади поволі ковтає пересічний українець. Уже забули і про те, що у матрацах топ-чиновників України згідно з їхніми е-деклараціями лежить великовагова готівка невідомого походження. Повз простого українця проходять і воєнні дії на Східному фронті і чергові антинародні реформи, але руку на пульсі вируючого життя рідної землі завжди тримають українські націоналісти, зокрема, свободівці.

Іваночко

Особистим баченням суті націоналізму, проблем Надвірнянського району, України та українців поділився депутат Івано-Франківської обласної ради, голова районної організації ВО «Свобода» націоналіст Михайло Іваночко.

– Друже Михайле, після подій Революції Гідності, чи переосмислив український народ значення слова «націоналіст» від «радикального бандерівця» до справжнього Героя-захисника рідної держави? Як Ви вважаєте, ким є зараз український націоналіст? Чи можете себе назвати ним? І для чого Україні націоналізм?

– Націоналісти – це щит на варті інтересів нації.

У будь-якій іншій країні такий щит є невід’ємним і чим більша його сила, тим могутніша держава. Перш за все, потрібно розділити і зрозуміти відмінність слів «патріот» і «націоналіст». Адже, бачимо, як суспільство кипить псевдопатріотами, які прикриваються націоналістичними гаслами. Отож, патріот – це людина, яка любить свою державу. Натомість націоналіст не просто любить, а й розбудовує країну та захищає народ. Саме слово «націоналізм» означає любов до своєї батьківщини, адже «нація» – це кровно-духовна спільнота, як писав Тарас Шевченко, і мертвих, і живих, і ненароджених…

Чи можу я себе назвати справжнім українським націоналістом? Так, безперечно. Перебуваючи 10 років у політичній силі ВО «Свобода», я з гордістю можу назвати себе українським націоналістом. Із моїх міркувань, націоналізм  є в крові кожного свідомого українця, що мені вдалося підтвердити ще у 2009 році при відновленні повстанської могили у моєму рідному Ланчині. Не знаючи, які саме вояки УПА поховані у могилі (а їх більше сотні!), після її відновлення я прочитав прізвище та ім’я свого діда і його рідного брата – Іваночко Петро та Михайло. Дід загинув у 1943-му, а його брат – у 1946-му. За весь час мого політичного шляху, я жодного разу не засумнівався у націоналістичних цінностях і своєму виборі.

У тих умовах, в яких на сьогодні опинилася наша Українська держава, єдиним порятунком я бачу націоналістичну владу. Тільки українська влада зможе побудувати ту країну, про яку мріяли сотні поколінь Героїв. Підтримуючи націоналізм, ми зберігаємо свою національну ідентичність. Європа простягає нам усього лиш руку допомоги, а вихід ми повинні знайти самі, бо крім України українці нікому в іншій державі не потрібні. Втікаючи за кордон, ми повертаємось рано чи пізно до батьківської хати і якою вона буде залежить виключно від нас самих. Особисто я і мої побратими-свободівці готові до останнього подиху захищати СВОю БОгом ДАну землю, бо такими є українські націоналісти.

– Ваша політична  і водночас суспільна діяльність сягає більше десятиліття, також минув рік від часу обрання Вас депутатом обласної ради. Чи можете виокремити три нагальні проблеми нашого району, як його житель, та як вважаєте, чи не засумнівались у правильності свого голосу Ваші виборці?

– Незважаючи на значну конкуренцію на моєму виборчому окрузі (1:6), правда все ж перемогла і я здобув перемогу (32 % голосів). За перший рік моєї діяльності як депутата Івано-Франківської обласної ради спільно з побратимами старався якомога більше залучити коштів з обласного бюджету не тільки на свій виборчий округ, а й загалом для потреб Надвірнянського району. Детальніше про те, що вдалося реалізувати, йдеться у моєму депутатському звіті на веб-сайті райорганізації ВО «Свобода». Про те, чи не похитнулася довіра моїх виборців, вирішувати їм. Однак без кричущих передвиборчих обіцянок я намагався працювати максимально корисно для громади Надвірнянщини.

Щодо нагальних проблем Надвірнянського району, які турбують чи не кожного жителя,  вважаю, що їх є три найважливіші.

Перша. Проблема поводження з твердими побутовими відходами та дороги.

Стосовно поводження із ТПВ, на превеликий жаль, то ця проблема стосується не тільки нашого району, а й всієї країни. До цього часу українці так і не навчилися правильному поводженню зі сміттям, котре є не тільки баластом, а й може приносити хороші прибутки у місцеві бюджети. У 2014 році, обіймаючи посаду голови Надвірнянської райдержадміністрації, я проводив роботу щодо усунення цієї проблеми шляхом залучення іноземних інвесторів для будівництва сміттєпереробного заводу в урочищі «Чобіток» у Надвірній. На мою думку, це найкращий варіант для нашого району, адже крім додаткових коштів у бюджет, з’являться робочі місця та можливість видобувати дешеве біопаливо. Як приклад, у місті Івано-Франківську за сприяння міського голови свободівця Руслана Марцінківа та голови обласної ради Олександра Сича вже вдало запустили сміттєсортувальну лінію у селі Рибне Тисменицького району. Такий варіант вирішення проблеми поводження з ТПВ розглядають зараз у нашому районі. Проте усі гілки влади повинні працювати як злагоджений механізм. Натомість неефективність роботи виконавчої гілки державної влади призводить до затягування цієї сміттєвої катастрофи. Представники державної влади відверто «боксують» це вкрай важливе питання, до того ж на загальнодержавному рівні, ставлячи іноземних інвесторів у неприйнятні умови та ще й, вимагаючи «відкатів». Проблема корупції у вищих ешелонах влади дорівнює проблемі із сміттям, вона – маштабна! Щодо проблемного стану доріг у районі – все аналогічно.

Друга. «Реорганізація» промислових підприємств: НГВУ «Надвірнанафтогаз», Управління бурових робіт, ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

У Надвірнянщині проживають покоління нафтовиків, простих трудівників, котрі своєю працею годують й утримують не тільки район, а й частково Україну. Адже «чорне золото» – це той природний продукт, який завжди є потрібним. На сьогодні під так званою «реорганізацією» ми бачимо «утилізацію» промислових підприємств Надвірнянщини. Олігархічна машина Коломойського є нищівною для простих робітників- українців і зростає вона за рахунок завданих державі збитків. Страйкуючи, працівники НГВУ «Надвірнанафтогаз» мають можливість усе ж вибороти право працювати на своєму місці. Іншого шляху вирішення цього питання не має. Державна політика не впливає на стратегічно важливі підприємства: їх давно поділили між собою олігархи, а працівники цих підприємств стали заручниками системи «олігархічного парламенту». Вихід із таких ситуацій я бачу тільки у націоналізації підприємств та заводів в Україні, бо саме за інтереси українського народу, а не олігархів борються на передовій бійці московсько-української війни.

Третя. «Довгобуди» закладів медицини, освіти та культури у районі.

Зараз у Надвірнянському районі близько 20 об’єктів медицини, освіти та культури перебувають у стадії незавершеного будівництва, подекуди протягом 20 років. Один із прикладів – Краснянська ЗОШ І-ІІІ ст., будівництво якої триває більше 10 років і наразі частина корпусу вже потребує ремонту. За сприяння депутата районної ради, свободівця Василя Білоуса вже вдалося відновити будівельні роботи у школі у Красній. Не залишаюсь осторонь і я до цієї справи. За моїм депутатським зверненням у цьому році встановлено у новому відновленому корпусі вікна на 200 тис. грн. із обласного бюджету.

Також проблема із будівництвом ЗОШ І-ІІІ ст. у селищі Битків, яка є об’єктом підприємства НГВУ «Надвірнанафтогаз». Завершення будівельних робіт у цьому закладі напряму залежить від співпраці з керівництвом підприємства і ПАТ «Укрнафта». Схожі ситуації із «довгобудами» і в інших населених пунктах району. Однак чи не найкритичніша ситуація із будівництвом Чорнопотоківської ЗОШ І-ІІІ ст., спорудження якої розпочали у 2014 році. Коштів на заклад катастрофічно бракує, адже держава за весь час не виділила жодної копійки на будівництво цього освітнього закладу. Всі роботи проводять за рахунок коштів районного та обласного бюджетів.

– Будучи депутатом обласної ради, як Ви прокоментуєте діяльність народного депутата України від 87-го виборчого округу Юрія Дерев’янка? Чи є співпраця з ним?

– Діяльність народного депутата України від 87-го виборчого округу Юрія Дерев’янка дорівнює нулю. Його звернення як народного депутата, апельовані до уряду та парламенту, і залучені кошти з державного бюджету – це різні речі. Згідно з інформацією, 87-й виборчий округ, до якого входять Надвірнянщина, Яремче, Богородчанський район та частина Коломийщини, не отримав за деякими програмами із Державного бюджету України жодних надходжень. Із 116 млн. гривень надходжень з Держбюджету на інфраструктуру Івано-Франківської області на Надвірнянщину передбачено НУЛЬ гривень. Із 2012 року Юрій Дерев’янко є народним депутатом України від 87-го округу і мені хочеться задати риторичне питання: що він зробив і робить у Верховній Раді, окрім того, що засідає лише у залі? А співпраця в Юрія Богдановича є тільки з олігархами та «баригами». Тому мені особисто співпрацювати з ним не має в чому.

Нещодавно партія «Рух нових сил Михайла Саакашвілі», з якою об`єдналася партія «Воля», зняла у селищі Ланчин цинічний відеоролик про заробітчанство українців, зокрема, місцевих жителів. Дивує те, що запитання ставили учням молодших класів, котрі, як ніхто, тонко і боляче відчувають відсутність батьків, і у відповідь на запитання «Де працює мама за кордоном?», діти плакали, дивлячись у телекамеру. Хіба ж можна вже настільки дбати про власний медійний імідж, щоб нехтувати дитячими почуттями?! Крім того, зі знімальною групою перебував так званий місцевий заробітчанин, в якому ніхто з ланчинців не впізнав свого односельчанина. Однак сюжет після виходу в ефір припав до душі українцям, буцімто Україну врятує ніхто інший, як грузин Міхаел Саакашвілі. Цікаво, як саме грузин рятуватиме українців, якщо у свій час згубив власний грузинський народ, може, тости виголошуватиме?! За радянських часів уже був грузинський месія – Йосип Сталін. Шукаючи чергового месію, українці ризикують укотре наступити на ті ж самі граблі.

Україна чергової зради не пробачить і не витримає. Роблячи вибір, кожен із нас повинен це пам’ятати.

– Зараз в Україні нова хвиля піднесення, яка називається «безвіз», і хвиля обурення, яка полягає у скасуванні мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Що можете сказати з цього приводу?

– Для чинного президента «безвіз» – це рятувальна шлюпка, на якій він планує знову прийти до влади на чергових виборах. Українцям слід пригадати, що питання безвізового режиму з країнами Європи відстоювали на Майдані у час Революції Гідності. Безвізовий режим – це виключно заслуга Героїв Небесної Сотні та воїнів московсько-української війни і жодна політична сила чи партія, тим більше президент чи уряд не має права привласнювати цей аполітичний здобуток собі. Привілеї «безвізу» простий українець навряд чи відчує, бо за мінімальну заробітну плату подорожувати країнами Європи неможливо. Але я особисто бачу в цьому один плюс: Україна стала на крок попереду від Москви.

Всеукраїнське об’єднання партія «Свобода» виступає категорично проти розбазарювання українських чорноземів. У «Програмі захисту українців» політичної партії ВО «Свобода» вже більше 10 років є пункт щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення. Скасування мораторію означає те, що одного ранку можна прокинутися не в своїй хаті і без власної земельної ділянки. Націоналісти відстоюватимуть українські чорноземи до Всеукраїнського референдуму і я впевнений, що українці зроблять правильний вибір і не дадуть олігархам розбазарювати рідну землю. Немає землі – немає держави!

– У Надвірнянщині свободівці пропагують молодіжну націоналістичну організацію «Сокіл», яка виховує сильну духом та тілом молодь. Наскільки потрібна ця організація нашому району?

– Всеукраїнська молодіжна організація «Сокіл» має військово-патріотичне спрямування, що зараз є необхідним для української молоді. Адже, як бачимо, нам потрібно бути завжди готовими стати на захист своєї нації і держави. Спільно із головою ГО «Сокіл», бійцем «Карпатської Січі»  Юрієм Черкашиним-«Чорнота» уже провели перші вишколи у школах району і молодь виявилася дуже зацікавленою в організації такого спрямування. Оскільки у нашому районі активно діє скаутська організація «Пласт», то будемо з нею співпрацювати у майбутньому. Маємо надію, що юні українці Надвірнянщини виховуватимуться у дусі націоналізму. Закликаю молодь до лав «соколят», адже, маючи українське патріотичне військо, будемо впевнені, що жоден загарбник не посягне на нашу землю.

– Спостерігаємо тенденцію, коли йдеться про радикальні дії, як от зараз: заклики до повалення Московського патріархату в Україні. У таких випадках суспільство звертається до націоналістів. Однак у час виборів вибагливий виборець  забуває бойових націоналістів. Як вважаєте, чому?

– Така позиція українців – це наслідок лібералізму, тобто людської байдужості. Скажу словами свободівця Олександра Сича: «Прийде час і лібералізм суспільство засудить так, як комунізм і фашизм». Цю тезу пропоную кожному запам’ятати і взяти собі на озброєння.

– Інформаційний простір в Україні є полем бою з московською пропагандою. Чи політична партія «Всеукраїнське об`єднання «Свобода» бореться медійно з дезінформуванням українців?

– Кадровий потенціал політичної партії ВО «Свобода» є досить потужним і свободівці ведуть прямолінійну боротьбу з московським агресором не тільки на Східному, а й на інформаційному фронті. Націоналісти чи не єдина сила, якої реально боїться Москва. Ще у 2014 році лідера націоналістів Олега Тягнибока московські політологи визнали ворогом Росії і заборонили партію «Свобода».

На жаль, провідні українські телеканали є власністю олігархів чи політиків, тому участь свободівців у телеефірах відповідно обмежена. Однак, незважаючи на це, націоналісти все ж у перших рядах боротьби за правдиве інформування українців. Якщо говорити про Надвірнянську районну організацію ВО «Свобода», то наші депутати, волонтери й активісти готові у будь-який час відповісти на будь-які питання, адже виборець повинен знати, що роблять націоналісти для розбудови Української держави.

Свободівський націоналістичний щит міцно закріпився у 25-літній боротьбі за інтереси української нації та охопив передові позиції всіх суспільно-важливих сфер життя Української держави. Сьогодні свободівці чи не єдині, котрі не дають спуску провладним чиновникам і, незважаючи на нещадну олігархічну систему, змушують їх усе ж прислухатися до народної думки.

Головне – не опускати рук і діяти за принципом Провідника української нації Степана Бандери: з гарячим серцем і холодним розумом українські націоналісти боротимуться до перемоги над ворогами України.

Розмовляла

Вікторія ТОРЕС.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!