Газета по-надвірнянськи
 

Славне трьохсотріччя Верхньомайданської громади

11 серпня 2017, 13:04 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 189 переглядів

6 серпня жителі Верхнього Майдану відсвяткували значний ювілей рідного села – 300 років із часу першої писемної згадки.

Кеніз-і-Гурмак-вручають

90-літню Ганну Мордач, як і її ще трьох односельчанок-старожителів, котрим за 90, керівники району Іван Гурмак і Олександр Кеніз відзначили спільною Подякою районної ради і РДА та пам’ятним подарунком

Як і в кожному населеному пункті є свої радощі, турботи і переживання, але все вдається долати у спільній праці та зусиллях.

У Верхньому Майдані вирує повноцінне життя, на сьогодні тривають роботи із доведення до ладу другої черги підвідного газопроводу Надвірна – Ланчин, що дозволить газифікувати оселі верхньомайданців. Найкритичнішими та болючими для громади залишається стан центральної автодороги, яка перебуває просто у критичному стані, спорудження дошкільного навчального закладу будинку культури, бо через його відсутність дощова погода і пориви вітру декілька разів переривали святкування.

Влада

Приємних святкових ноток до 300-ї річниці додали вітання численних і поважних гостей – голови районної ради Івана Гурмака із заступником Ігорем Писклинцем, голови РДА Олександра Кеніза із заступником Богданом Зеленчуком, Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича, депутата обласної ради Михайла Іваночка, помічника-консультанта народного депутата України Юрія Дерев’янка Ольги Гладиш та найщиріші віншування від організаторів святкового дійства депутата районної ради – натхненника і головного організатора свята Андрія Карманського, сільського голови Дмитра Ковалюка, директора школи Мирослава Лукача і багатьох інших.

люди2

чоловік

Розпочалося святкування із благословення отця-пароха Михайла Федоріва, який відзначив той факт, що верхньомайданський народ завжди сповідував і жив за принципами Божої любові, працьовитості, щирості і результат такої сподвижницької праці уособлює храм святих Володимира й Ольги, який освятили у 2006-му. Дмитро Ковалюк висловив найщиріші слова вдячності людям, які організували та допомогли у проведенні 300-річчя рідного Верхнього Майдану.

Олександр Кеніз зауважив, що кожне село має свою неповторну історію, а наше спільне завдання – робити все для того, щоб життя в Україні покращувалося. Богдан Зеленчук зупинився на ініціативності громади, яка вміє працювати і досягати успіху. Іван Гурмак мовив, що кожен населений пункт Надвірнянщини є по своєму особливим. – Село Верхній Майдан є осередком збереження української культури, звичаїв і традицій району, а завдяки депутату районної ради Андрію Карманському, районна ради не лишається осторонь проблем господарки села.

дівча2

дівчатка

Щиро і душевно відгукнувся про жителів Верхнього Майдану Ігор Писклинець, який сказав, що саме знизу, із глибинки починається формуватися державність України. – Безсумнівно, маємо відзначати такі свята і навчати наших дітей, що ми володіємо своєю особливою культурою і самобутністю. Приїзд міського очільника Зіновія Андрійовича став у дечому особливим і визначальним, засвідчивши той факт, що децентралізаційні мости дружби починають зріти і вимальовуватися все ясніше. – Коли на східних кордонах справжні герої захищають нашу свободу і мирне небо, то ми повинні примножувати і берегти нашу культуру. Михайло Іваночко розказав про боротьбу ОУН-УПА і безсмертний подвиг сотні «Чайки», вояки якої прийшли на цю благословенну землю відсвяткувати Різдво 1945-го. – Низький уклін всім Героям села Верхній Майдан, які ціною власного життя боронили рідну землю і продовжують справу предків у московсько-українській війні.

Андрійович

Найщиріші побажання від народного депутата України Юрія Дерев’янка передала його помічник-консультант Ольга Гладиш. – Коли вже така вагома дата у літописі села, необхідно згадати жителів села, низько вклонитися і подякувати їм за ту невгамовну і повсякчасну працю. Багатьох з них вже немає серед нас, але саме покликання сучасників – примножувати добрі справи і повсякчасно вливати барви новизни і оновлення у господарське життя Верхнього Майдану, – виокремила вона.

Особливим це свято стало для Андрія Карманського, який повсякчасно докладає багато зусиль і плідно трудиться на благо рідного села. – Хотілося би подякувати всім, хто допоміг у проведенні такої насиченої мистецької імпрези, зокрема, працівникам бібліотеки, школи, районним відділам УДСНС та поліції в області, працівникам центральної районної лікарні, райдержадміністрації, районної ради та багатьом іншим.

Іваночко-і-Карманський

Такий вагомий і значний ювілей не обійшовся без подарунків: районна рада і райдержадміністрація вручили для сільської бібліотеки ноутбук і мультимедійний комплекс, а від імені народного депутата України Юрія Дерев’янка – меблі для шкільної їдальні, де завдяки спільній праці та взаємодії вдасться вирішити проблему із харчуванням учнів.

гурмак-вручає

Кеніз-вручає

Воїнів російсько-української війни Віталія Глинчака, Віктора Максим’юка, Миколу Гекманюка, Сергія Григорчука, Василя Гайдаша відзначили медалями «За заслуги перед Надвірнянщиною, а активних верхньомайданців – спільними грамотами і подяками районної ради і райдержадміністрації. Серед нагороджених – воїни-афганці Марія Ковалюк, Михайло Лозинський, Василь Демчук і Василь Дідоводюк, кандидат у майстри спорту з дзюдо Михайло Свідрак, призер обласних змагань з дзюдо Володимир Свідрак, визначні люди села – лауреат районної премії ім. Надії Попович, фотограф, художник, різьбяр, екслібрист Ярослав Лозинський, поети, члени літературної студії «Бистрінь» Ярослав Гайдаш і Світлана Гайдаш, переможець Все­українського конкурсу вчителів фізики Олена Лозинська, отець-парох Михайло Федорів, найстарші жителі села: Ганна Василівна Петранецька – 96 років; Катерина Михайлівна Дутка – 92 роки, Ганна Юріївна Мордач – 90 років, Марія Василівна Івасюк – 94 роки.

Обоє-вручають

із-грамотою

Непогода намагалася внести свою нотку у святкування, проливний дощ декілька разів переривав концерт. Але щирий верхньомайданський дух незважав і впевнено ширився рідними просторами, горами, лісами і потічками. Концертне дійство вражало різножанровими виступами місцевих талантів, музичні композиції прозвучали у виконанні ансамблю «Горицвіт», вокального дуету Марії Юрців та Олени Онуфрак, солістів Івана Лозинського та Алінки Онуфрак, наймолодшої учасниці 5-ти річної Марічки Глинчак, а жартівливу сценку глядачам представили Анна Кузьмич і Микола Заяць. Посильною стала лепта учасників художньої самодіяльності району із Пнівського, Гаврилівського, Ліснотарновицького, Саджавського і Парищенського будинків культури, які вразили і причарували своїми неповторними естрадними номерами.

Голова ГО «Надвірнянське районне об’єднання воїнів АТО», ветеран російсько-української війни Олег Туєшин представив виставку використаних боєприпасів із зони боротьби із ворогом на сході України.

діти-і-виставка

Майбутнє є тільки у того, хто вміє вивчати і шанувати свою історію рідного краю та держави. Щиро, чуттєво і задушевно розповів про історію Верхнього Майдану колишній директор школи, вчитель історії Микола Гекманюк. Безсумнівно, коріння історії Горішнього Майдану сягають далеко глибше, ніж 1717 рік. Але якщо вірити переказам старожилів, співставити історичні факти, візуальні і археологічні дослідження, то село виникло значно раніше. Ймовірно воно виникло у 1621 році, коли на Галичину вчергове напали татари.

За даними королівської люстрації, у 1621 році у Галицькій землі татари повністю знищили 9 міст і 38 сіл. У селі Черніїв залишилося тільки 15 жителів. Така ж доля поселення в урочищі Пліші, що знаходилося між теперішніми селами Лісна Велесниця і Верхній Майдан. У 1781 році в селі проживав 241 житель, а в 1857-му – кількість жителів зросла до 783 осіб. На початку 20-го століття населення Горішнього Майдану становило 1237 осіб. Землі на одну родину припадало до 3-х гектарів. «… У Горішньому Майдані є гута, де випускають листове скло. Дві великі печі Сіменса, які обслуговує 250 робітників», засвідчує документ. У Майдані ріжуть на трачці ялини, дуби – на бруси, на дошки. У Майдані складають смерекові метраки у шайтури, обсипають глиною, підпалюють і виходить деревне вугілля (нижче церкви земля чорна – то не чорнозем) і везуть все це на колію, а далі в Австрію. Хати вкривають цинковою бляхою, дехто і стайні. Будуються вже вулицями. Селяни зв’язуються з різними товариствами Львова, де замовляють елітне насіння, вчать дітей грамоти в школі. У 1946-му село Майдан Горішній перейменоване у Верхній Майдан.

У 1877 році у селі побудували церкву Святого Миколая, яка згоріла на Великдень 1905 року. Відомий майстер із Лугу Василь Турчиняк разом із сином Миколою виготовили для неї іконостас за 1500 злотих, а малярні роботи – Омелян Дубрава за 3000 злотих. У 1906-му поряд із місцем старої церкви звели новий храм Святого Миколая у формі хреста, увінчаного 5-ма куполами, який на сьогодні є однією з пам`яток архітектури села. Протягом десяти років – із 2 липня 1996-го до 31 грудня 2006-го – збудували  і посвятили храм Святих Володимира й Ольги. Обидва храми належать до Української Греко-Католицької Церкви.

Нехай зріє у віках і гідно примножується слава Верхнього Майдану, набуває все нових і ширших рис соціальна сфера села. Живімо, працюймо та будуймо спільно  Україну.

Василь ІВАСЮК «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!