Акорди першого фестивального дня

Цього року ХХІV Міжнародний Гуцульський фестиваль, який  втретє провели у Коломиї, розпочався у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Коб­ринського. В актовому залі відбулося ХХІ за рахунком Міжнародна наукова конференція «Український феномен Гуцульщини: національний та європейський контексти», на яку з`їхались науковці і краєзнавці не тільки з восьми гуцульських районів Буковини, Закарпаття й Прикарпаття, але й з кількох областей України та її сусідів із Румунії і Польщі.

У виставковій залі Музею презентували фрагмент весільного обряду у виконанні фольклорного вокального колективу «Берегиня» з Вашківців Вижниччини. У цьому ж залі експонували виставку старих весільних гуцульських світлин. Село Білі Ослави, єдине з нашого району, представлене двома унікальними фотографіями 1940-1950 років минулого століття з колекції білоославчанина, члена НСЖУ Василя Лейб`юка.

Коломийські музейники встигли видати ошатний збірник напрацьованих матеріалів конференції сорока восьми авторів, серед яких і тези доповіді автора цих слів «Книжкові скарби Музею Марійки Підгірянки».

Промовці вкотре підкреслили, що Гуцульщина – цікавий етнічний край України, який досліджують уже більше двохсот літ.

Якщо колись українські й польські мандрівники мало навідувалися у гуцульські «кольорові» села – Білі і Чорні Ослави та Чорний Потік, то за роки незалежності України цього не скажеш. Із записів у книзі відвідувачів Музею Марійки Підгірянки пересвідчуємося, що у цих краях побували наукові експедиції з Івано-Франківська, Львова, Києва, а також із Лодзького й Варшавського університетів Польщі.

У згаданому фестивальному збірнику вміщено матеріали Олени Козакевич – кандидата мистецтвознавства, наукового співробітника Інституту народознавства НАНУ в Львові.

Цього літа молода львівська дослідниця вела польові спостереження зразків одягу в наших трьох гірських селах, а також прилеглих до них Делятині й Заріччі у порівнянні з рівнинними Фитьковим і Перерослем. У тезах Олени Козакевич читаємо: «Народне вбрання «кольорових сіл» Надвірнянщини ХХ-початку ХХІ ст. вирізняється з-поміж інших гуцульських осередків характерними локальними художніми особливостями. Загальний комплекс чоловічої та жіночої одежі визначається спрощеністю форм і декору. На це вплинуло сусідство з іншими етногрупами, позначилась близькість містечок та міст, модні тенденції міського одягу». Авторка висловлює щиру подяку всім, хто посприяв під час польових студій у «кольорові» села Надвірнянщини у пошуку респондентів, старих світлин та приватних збірок, а саме: науковому співробітнику Яремчанського музею етнографії та екології  Карпатського краю Світлані Флис,  Білоославському сільському голові Миколі Щербюку, директору білоославського Музею Марійки Підгірянки Василю Левицькому, директору Чорноославської школи Василю Поповичу та педагогічному колективу, директору Музею історії Делятинщини Андрію Мисюку, отцеві Миколі і отцеві Івану з Етнографічного музею с. Фитьків. Окрема подяка місцевим старожилам-респондентам за надану інформацію.

У конференції взяли участь Ігор Андруняк, заступник голови Надвірнянського відділення товариства «Гуцульщина» і Адам Кархер, голова товариства «Польща-Україна» (Надвірна).

Мені, як учаснику двадцятьох проведених Гуцульських фестивалів, відразу впало у вічі, що від цьогорічного коломийського ніби відсунулась місцева влада. З усього було видно, що весь тягар першого фестивального дня випав на плечі всесвітньо відомого коломийського Музею. Подарункові сумки для гостей конференції не мали фестивальної символіки, а тільки музейну. Напевно, музейники використали старі запаси від попередніх своїх заходів. І в сумці, як сироти виглядали – «Збірник матеріалів конференції» і програмка конференції. Трохи із запізненням доклали в сумку-тайстру товстий науково-популярний щорічник – журнал за 2016 рік «Зелені Карпати», який  видає Карпатський біосферний заповідник у Рахові. Навіть, як зазвичай, не видали спеціальних святкових «фестивальних» коломийських газет чи іншої краєзнавчої літератури, яка останніми роками масово виходить у славному місті над Прутом. Як при цьому не згадати презентований на конференції альбом листівок на гуцульську тематику «Гуцульщина очима Сеньковського», виданий торік у коломийському видавництві «Вік». Мимоволі подумалося, чи не перестає Коломия бути гуцульською?

Василь ЛЕВИЦЬКИЙ,

член НСЖУ,

с. Білі Ослави.