Місцевий економічний розвиток – основа розвитку місцевого самоврядування

Чи готові наші територіальні громади до його управління?

Розвиток – це незворотні, закономірні зміни свідомості та матерії, результатом якого має бути нова якість. Економічний розвиток – процес створення добробуту через мобілізацію людських, фінансових, капітальних, фізичних і природних ресурсів для задоволення потреб та покращення добробуту окремого споживача і суспільного добробуту в цілому. Під економічним розвитком слід зрозуміти довготривалий процес змін в економіці, який охоплює як кількісні (економічне зростання), так і якісні зміни (соціально-економічний процес), у результаті яких зростає добробут суспільства.

За визначенням Світового банку, поняття «місцевий економічний розвиток» – це процес, у рамках якого публічний, бізнесовий та громадські сектори співпрацюють між собою з метою створення кращих умов для економічного росту та створення нових робочих місць. На сьогодні немає єдиного визначення поняття «місцевий економічний розвиток» і це, мабуть, не так важливо, а важливо визначити мету, цілі і завдання.

Довготривалою метою місцевого економічного розвитку є підвищення якості (стандартів) життя усім членам місцевої громади. Безпосередніми цілями місцевого економічного розвитку має бути економічне зростання, зайнятість населення і створення робочих місць, а завданням – є створення органами місцевого самоврядування умов для розвитку підприємництва, приватного бізнесу та самозайнятості членів громади. Сам процес місцевого економічного розвитку можна визначити як трисекторний: поєднання інтересів громади (неурядового сектору), бізнесу і місцевої влади, вони повинні працювати разом.

Місцевий економічний розвиток має бути всебічним процесом, до якого залучають широке коло зацікавлених осіб. Такий розвиток відбувається на певній визначеній території, межі якої зазвичай збігаються із межами (границями) адміністративно-територіальної одиниці. Процес розвитку повинен передбачати застосування підходу за принципом «знизу-вгору», коли рішення, що стосується місцевих справ – приймають місцеві жителі.

У минулому ініціативи місцевого розвитку у більшості випадків не досягали очікуваних результатів з причини відсутності стратегічної спланованості процесу та недостатнього аналізу ситуації. Успішність місцевого економічного розвитку (далі МЕР) залежить від всебічної оцінки місцевої ситуації та вибору підходу, який має бути реалістичним і  максимально враховувати місцеву специфіку. Ініціативи розвитку треба планувати на основі кращих практик, уроків і досвіду впровадження аналогічних ініціатив на інших територіях із врахуванням місцевих умов.

Європейська практика та світовий досвід дають підстави визначити основ­ні чинники місцевого економічного розвитку, якими є: жорсткі чинники і м’які чинники. До жорстких чинників необхідно віднести: природний клімат, транспорт, зв’язок, дороги, інженерні мережі, постачання тепла, газу, води, енергії, робоча сила, земельні ділянки, виробничі приміщення, капітал. М’які чинники – податковий клімат, інвестиційний клімат, підприємницьке середовище, якість життя (у т. ч. духовне), інноваційний клімат. Сьогодні розвиток території відбувається в усе більшому конкурентному середовищі з урахуванням місцевих факторних умов (капітал, земля, людські ресурси, знання та креатив).

Закон України «Про засади державної регіональної політики» визначає основні правові, політичні, соціальні, економічні, гуманітарні та організаційні засади державної регіональної політики, як складової частини внутрішньої політики України. Вперше на законодавчому рівні винесено визначення термінів таких як державна регіональна політика, макрорегіон, регіон, мікрорегіон, програма регіонального розвитку, проект регіонального розвитку, середньо- і довгострокове планування. Тому важливою складовою та інструментами МЕР є розроблення концепції вирішення стратегічних завдань, визначення доступних ресурсів і моніторинг впровадження. Такими інструментами є стратегія розвитку території громади, програми (плани соціально-економічного розвитку), проекти і цільові програми. Парадигма (модель, зразок) місцевого економічного розвитку повинна включати вимоги щодо зростання економічних показників регіонів, мікрорегіонів та окремих галузей економіки, захисту довкілля, соціальної складової.

На стадії реалізації регіональної політики та реформи децентралізації необхідно виділити такі перешкоди у сфері МЕР: відсутність реальної здатності територіальної громади до самостійного вирішення місцевих проблем; незначний досвід у сфері економічного самовизначення; політичні чинники та бар’єри нормативно-правового характеру; відсутність економічної самодостатності більшості громад; недостатня співпраця трьох основних гравців МЕР (місцева влада, бізнес, громада); інфраструктурні проблеми; недостатній рівень фаховості; відсутність широкого залучення та обізнаності з теорією та практикою застосування інструментів.

Максимально усунувши такі перешкоди, можна говорити про повноцінне управління системою МЕР.

Особливість місцевого економічного розвитку полягає у раціональному використанні потенціалу державних і місцевих людських, інституційних, фінансових та матеріальних ресурсів.

А чи готові наші громади до управління місцевим економічним розвит­ком?

Володимир ПОПОВИЧ,

заступник директора департаменту-начальник управління

економічного розвитку Івано-Франківської ОДА,

кандидат наук з державного управління,

голова правління Спілки економістів України

в Івано-Франківській області.