22 вересня 2017, 11:53 | Рубрика: Творчість Версія для друку
474 переглядів
Сорочка вишита й з-під праски,
Штанці із кантиком, рюкзак,
Буквар, ручки, до них запаски –
До школи йшов малий козак.
В руках букет різноколірний,
Мов в’язка дров, стримів з фольги.
Чеканив кроком рівномірним
У «лабутенах» в дві ноги.
Велике свято для родини:
Йде чадо вчитись в перший клас!
Кортеж позаду – три машини –
Везли торти, канапки, квас.
«Солодкий» стіл для діток інших
На післяурочистий обід,
А вчителям на щось міцніше
Батьки «скидались», бабця й дід.
Метелик-дзвін трусили руки,
Кіношник бігав, фільмував.
Священик гризунів науки
На шлях життєвий наставляв.
І ось директор у промові
Роздякувався всім стократ:
– Та не забудьте, гонорові,
День знань – одне із сотні свят.
День мови, вчителя… (Завзято
Рукою пальці загинав),
Потім свята для мами й тата,
І той день, хто на штори здав.
Зморений сонцем, мов у лазні,
Хлопчак з святкової юрби
Ступив вперед, спитав: – Люб’язний!
А вчитись будемо коли?
Роман БЕНЮК.