Покликав до знань дзвінок першовересневий

Спливають у спогадах слова Вчителя: «Пролунав дзвінок у вересні – радість на душі, рік почався. Відлунав у травні – смуток, рік уже відплив». У цих словах – і піднесеність, і тремтливі нотки того,  котре промайнуло, і добре, коли воно не прожите марно, не втрачене.

А ось першовереснева цьогорічна урочистість у Надвірнянській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 мовби пробувала заворожити-зацікавити, привернути увагу школярів, учителів, батьків, дідусів і бабусь, і навіть прабабусь і прадідусів до своєї аури, у котрій майже не відчувалося смутку-ностальгії. Хоча, можливо, розмислено і дещо стримано почувалися одинадцятикласники (їх –один клас), котрим у 2018-му йти у вільний світ (на жаль, не позбавлений життєвих протиріч, жорсткостей, але й не без принад і сподівань). Певно, зі своєї шкільної і вікової висоти вони й дарували символічні дари: глиняний глечик, чебрець, вербову і вишневу гілочки, горобину, любисток, кору дуба, яблука, часник. Благословив освітян та учнів отець Андрій Василів. П`ятикласниця Анастасія Процик своєю піснею нагадувала, що краса і любов, мир і школа – одвічні істини, котрими варто дорожити.

Щиро і схвильовано вітав учнівське й учительське шкільне товариство і батьків директор Петро Маланюк, котрому судилося першому на світанку демократичних обновин у 1990-х очолювати районну освітянську спільноту. Волонтерка Келлі Корріган зі штату Вірджинія (США) дякувала за розуміння і сприяння в її дворічній співпраці зі школою, зичила учням, учителям і батькам – кріпості духу і поступу на освітянській ниві.

Та, здається, (може, то мій особистий дещо перебільшений погляд) найосновнішими особистостями (їм ще треба такими утверджуватися!) цього п`ятничного дня стали 106 першокласників, які у 4-х класах (від «А» до «Г») опановуватимуть ті навчальні секрети, новинки, новітні стандарти, без котрих пізнати світ ой як непросто.

А та відмітина цьогорічного Першовересня, що у школи офіційно як державні і керівники органів місцевого самоврядування рідко завітали владні мужі (хіба лише у форматі як батьки) з огляду на всеохоплюючу кампанію спротиву певної кількості представників громадськості у соціальних мережах, мабуть, не виправдовує ні однієї із сторін цього процесу. Очевидно, і представникам влади, і громадськості, освітянам, батькам і навіть школярам, радше старшокласникам варто задуматись, щоб не нагнітати конфронтацію, а спільно перти плуга – освітянського, національного, виховного і державницького, об`єднаного щирим і самовідданим українством. До цього зобов’язує кожного з нас і новоприйнятий 4 вересня Закон про освіту (про його новели і реформаторський дух поведемо мову згодом).

В Україні вперше за парти сіли 408 тисяч 236 учнів перших класів, котрі тішитимуться (а батьки дивуватимуться), що їм на задаватимуть домашніх завдань. У нашому земному світі цьогоріч, на жаль,  не розпочнуть шкільну науку 264 мільйони дітей. Їх найбільше в африканських державах, котрі сколихують війни і збройні конфлікти.

…Чи могло і мене не проймати помітне тремтіння і схвильованість від того, що у сотенній лаві першокласників онук Остап із ровесниками у віршиках перед школою і батьками складав своєрідну клятву, основним стрижнем якої є – учитися і бути гідним Українцем… Захотілось повернутися у перший клас… Але реальність заставляє дбати про нинішній і завтрашній день у тій життєвій ситуації, котру творимо у рідному краї і Державі.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля»