Газета по-надвірнянськи
 

Митець, який покликаний творити

6 жовтня 2017, 12:39 | Рубрика: Свята, Творчість Версія для друку Версія для друку 22 переглядів

Розкішний альбом мистецьких робіт «Графіка. Живопис» Яреми Оленюка (Тернопіль, 2017, 292 с.), який побачив світ у цьому році, засвідчив давню істину: кожна добра людина має свій храм у душі. Головне, щоб зберегти його. Щоправда, завжди кортить запитати: чи за усіх умов це вдається досягти. І тут маю зразок: Ярема Оленюк вміє це робити.

Ярема-Оленюк

Автопортрет. 1966 рік.

Передусім, як талановитий художник. Він вибудував справжню святиню, образ якої увібрав усе навколо: і красу землі, і ніжність неба, і строгість гірських вершин. А ще додам – розмаїтість тем, що творять гармонію в божественно довершених творах Тараса Шевченка (1814-1861), Генія українського народу.

Ярема Оленюк народився 4 жовтня 1940 року, сказати б, на самотині з природою. Авжеж, він побачив світ у хатинці, що належала заможній родині – матері Стефанії та батькові Василеві. Вона прилипла до невеличкого хутірця Смерклів, що біля села Нижнів Тлумацького району. Ще в стінах Нижнівської середньої школи відчув потяг до малювання. Тут у 1961-1964 pоках працював учителем образотворчого мистецтва та креслення. А до того побував у сибірському місті Мєждурєченськ, де трудився оформлювачем столярного комбінату. А місто Інта, навколо якого лежать кістки не однієї тисячі несправедливо покараних уродженців України, зустріло художника сорокаградусним морозом… А ще заочно навчався у Московському університеті мистецтв… Відтоді його мистецький доробок множиться і сьогодні постає справді посутнім у різних технічних рішеннях стосовно графіки й живопису. Йому належить ціла низка оригінальних знахідок. Вони красномовно фіксують неповторність чину, пов’язаного з такими постатями історії та, насамперед, культури української нації, як Олекса Довбуш, Тарас Шевченко, Юрій Федькович, Іван Франко, Павло Чубинський, Михайло Вербицький, Леся Українка, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Сидор Воробкевич, Левко Лепкий, Василь Гренджа-Донський, Юрій Шкрумеляк, Сильвестр Яричевський. Окреме місце посідають однойменні серії, зокрема, «Шевченкіана», «Дов­бушіана». Ними Ярема Оленюк привніс чимало новаторського стосовно ідеї наскрізної логіки такої світобудови, яка в його трактуванні є багатозначною і впорядкованою, власне, у сполуці з образом Матері-Берегині, тобто незнищенної України. Тому й закономірним є його багатолітнє прагнення утвердити світлі начала у численних ілюстраціях до книжок, що дійшли до читача завдяки видавництвам в Ужгороді, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Коломиї, Дрогобичі, Бориславі. Виразним мистецьким оформленням художник Ярема Оленюк збагатив змістовну амбівалентну модель мислення з боку таких творців, як Гнат Хоткевич, Марійка Підгірянка, Володимир Качкан, Володимир Грабовецький, Степан Пушик, Роман Киселюк, Володимир Пушкар, Євгенія Лещук, Михайло Андрусяк, Богдан Кучер, Михайло Михальчук, Василь Равлюк, Степан Писуляк, Ярослав Дорошенко. Так, Ярема Оленюк – митець зі своїм баченням деталі, власне, тієї, що постає стрижневою у творі. Може, це один із акцентів, коли йдеться про Ярему Оленюка як художника-графіка, краєзнавця та педагога. Наприкінці – одна рефлексія, що містить фіксацію факту від «Я-особи». Так сталося, що автор цих рядків – при співпраці з Павлом Берком, Гнатом Пітулою, Михайлом Небелюком, Сергієм Оленичем, Русланою Жовтані, Владиславом Грещуком, Іваном Зимомрею та Владиславом Юрошем – спричинився до видання книжки «Віще слово Тараса Шевченка» (Львів: Сполом, 2014, 324 с.). Її окраса – зримо досконалі ілюстрації Яреми Оленюка, у т. ч. «Ісус Христос», «Кобзар», «Гайдамаки», «Думи», «Знайдеш у гаї тую калину», «Чумак», «Тополя», а також кілька портретних прочитань образу Тараса Шевченка (с. 80, 152, 298). Названі роботи містяться також і в ошатному фотоальбомі «200 років від дня народження Тараса Шевченка» (Борислав, 2014), виданому з ініціативи Гната Пітули, тодішнього директора Бориславського медичного коледжу. Акцент для тих, котрі мають гідне пошанування цього навчально-освітнього осередку: 24 листопада 2014 року несподівано зупинилося натруджене серце одержимого керівника, власне, опісля того, як зустрів свою 65-ту вересневу пору життя… Ярема Оленюк постає мені стрімкою творчою натурою: його лагідний погляд очей охоплює тільки те, що йому видається багатим, чи радше – щедрим на глибинний зміст краси людського життя та його символів. Так, сумніву нема: настояне вино пахне краще, ніж молоде; а тривала любов – міцніша, ніж весіння зелень… У свої образи він спроможний закодувати промінці, які годі збагнути першому непосвяченому в мистецькі таїни. Що ж, звідси – його досвідчене око: побачить і одразу віддзеркалює щось незвичне у розкішних барвах.

Ярема Оленюк два дні тому зустрів на життєвому порозі свою 77-ту золоту осінь. Вона, як на моє переконання, потверджує, що й наступні літа будуть для нього тим калиновим містком, від якого розпросторяться нові духовні устремління – знову й знову йти вперед із пензлем у правиці! З роси і води, Колего! Творчого і мистецького многоліття!

Микола ЗИМОМРЯ,

член НСПУ,

м. Дрогобич.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!