Газета по-надвірнянськи
 

БОЙОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УПА НА СТАНІСЛАВІВЩИНІ

17 листопада 2017, 14:13 | Рубрика: Ми - українці Версія для друку Версія для друку 645 переглядів

(Продовження. Поч. у № 108-110 від 6 жовтня ц. р.  та № 111-113 від 13 жовтня ц. р.)

Тому не дивно, що на Станіславщині виникає збройний супротив окупантам. Лев Шанковський заявляє, що Станіславщина займає перше місце між областями за масовістю, організованістю й активністю у національно-визвольній боротьбі в середині ХХ ст. Для вирішення проблеми кадрів створюють старшинські школи, які весною 1944 р. злучено в одну старшинську школу УПА «Олені» в Карпатах. Командиром її став майор Польовий. Школа провела два старшинські курси від березня до листопада 1944 р. Вишколено біля 500 курсантів,  у т. ч. біля 325 на старшин і 275 кандидатів на підстаршин. 9 липня 1944 р. дві німецькі дивізії намагалися розгромити старшинську школу УПА «Олені». У ході кількагодинного бою ворог втратив 200 чол. вбитими. Ще до того, як створили УНСО, діяли самооборонні кущові відділи (СКВ). Наприклад, на Косівщині провідник Дмитро Негрич-«Мороз» організував у Березовах цілу сотню, яка дислокувалася на Цапулі у Пригодищах, де бойовики проходили таємно військовий вишкіл.

У 1943 р. на Станіславщині зорганізовано перші збройні відділи Української Народної Самооборони (УНС), командиром яких був Іван Белейович-«Дзвінчук». 27 січня 1944 р. за наказом Головного Військового штабу УПА всі відділи УНС реорганізовано на оперативну групу УПА-Захід під командуванням полковника Василя Сидора-«Шелеста».

Вступ Червоної Армії на терени краю весною-влітку 1944-го докорінно змінив тактику повстанської боротьби. У ситуації, яка склалася, командування 4-ї ВО «Говерля» на чолі із майором «Громом»-Микола Твердохліб дало вказівку вирушати у рейди територією області і за її межами. У вересні 1944-го сотня «Довбуша» вирушає у рейд на Закарпаття; у грудні сотня «Стріла» під командуванням Петра Мельника-«Хмари» – у рейд на Гуцульщину, зокрема, у район Березовів; курінь «Благого» здійснює рейд Тлумацьким і Галицьким районами. Взимку-весною 1945-го курінь «Дзвони» під командуванням Петра Мельника-«Хмара» і «Скажені» під командуванням Павла Вацика-«Прута»здійснюють рейди Станіславівським, Тлумацьким, Галицьким, Богородчанським і Калуським районами. Курінь «Прута» рейдує у Стрийську округу Львівської області, 10 травня 1945-го його курінь «Підкарпатський» вирушає із Чорного Лісу у закордонний рейд районами Польщі та Словаччини, у районі Болехова до них приєдналася сотня львівських повстанців. Загальне керівництво рейдом здійснював командир 24 ТВ «Магура» Дмитро Вітовський-«Андрієнко», «Зміюка».

Восени 1944-го курінь «Довбуша» у складі сотень «Гуцули», «Гонти» і «Вихора» пішов рейдом у Тисменицький район, де 31 жовтня напав на місто Тисменицю і забрав частину взуття. У час рейду з метою захисту українських жителів від шовіністично налаштованих польських боївок, упівці здійснили напад на польські поселення Слаї і Сухий Став, де перебувало до сорока польських поліцейських, спалено приміщення казарм. 16 грудня у засідці на шляху Зелена – Пасічна знищено більше 30 енкаведистів, з них – одного капітана. 27 грудня – на шляху Надвірна-Богородчани знищено автомашину і декілька більшовиків. 26 грудня – більшовики наскочили на табір сотенного «Вихора, бій тривав близько трьох годин, перед переважаючою силою більшовиків сотня відступила углиб Карпат. Втрати ворога – 40 убитими, 30 поранені, наші втрати: 5 – вбитих, 3 – поранені. 25 вересня 1944-го сотня «Шума» на шляху Галич-Станіслав між селами Сокіл-Мединя влаштувала засідку проти відділу НКВС, який нараховував 260 осіб. Запеклий бій тривав три години, загинули 173 радянські солдати й офіцери, втрати повстанців – невідомі. Повстанці захопили багато трофеїв (автомати, кулемети, дві 45-міліметрові гармати, 1 гранатомет), після чого відійшли на місце постою у Чорний Ліс. 24 вересня у районі села Олеші Тлумацького району радянські війська оточили повстанців. Оскільки територія була мало заліснена, то вояки УПА не мали місця для маневру, бої тривали три доби. Їм на допомогу прийшла сотня «Шрама» і вдалося вирватися з оточення та вирушити за Дністер. Втрати упівців – 160 вбитими, ворога – за різними даними від 120 до 200. Наприкінці грудня у лісах на північ від Рогатина курінь «Сіроманці» атакований великими силами радянських військ, повстанці витримали 8 атак і після цього вирвалися з оточення. Радянські втрати налічували 250 убитими, серед них генерал Федоров. Повстанські втрати – 37 убитих.

Збройне протистояння наростало. 19 січня 1945-го у районі села Глибоке Богородчанського району курені «Прута» і «Благого» вели запеклі бої з відділами НКВС, противник застосував авіацію 8 літаків, один з яких підбили повстанці. На полі бою ворог залишив близько 320 трупів, наші втрати – 20 людей. Після бою курені УПА відступили до Чорного Лісу. 19 березня у районі села Лесівка Богородчанського району відділи НКВС оточили частину куреня «Месники». У запеклому бою вдалося вирватися з оточення тільки 20 бійцям, загинуло більше як 110 людей, серед яких командир куреня Олекса Хіменець («Благий»), ворогів полягло близько 180 людей.

Одночасно проводять рейди УПА на сусідні території. Від  20 жовтня по 10 листопада 1944 р. сотня «Сурма» під командуванням Юрія Долішняка-«Білого» здійснила успішний рейд по гуцульських селах Буковини, пройшовши з боями понад 300 км. 25 листопада 1944 р. успішний напад сотні «Змії» під командуванням «Прута» на Отинію. Бій тривав 2 години, здобуто тюрму НКВС і звільнено 107 в`язнів, знищено будинки військкомату, відділу МДБ, молочарні. Ворог втратив понад 40 убитими. Одночасно НКВС і далі жорстокими методами бореться з повстанцями. 11 жовтня 1945 р. у с. Річка Косівського району в нерівному бою загинув сотенний «Святослав», його тіло замінували. Коли покійника піднімали, щоб покласти у домовину, міна зірвалася, загинули жінка та два малі хлопчики.

Іван КМЕТЮК,

заступник голови райорганізації

Всеукраїнського товариства«Меморіал».

ім. В. Стуса.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!