Газета по-надвірнянськи
 

День Гідності та Свободи: від прозріння крізь розчарування до переможного часу

24 листопада 2017, 13:53 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 453 переглядів

ліцеїсти2

Урочисту колону від Могили борцям за волю України до майдану Шевченка в районному центрі 21 листопада очолили ліцеїсти Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату і студенти Надвірнянського коледжу. Цього тижня Надвірнянщина, як і  вся Україна, відзначила День Гідності та Свободи.

Віддати шану Героям і згадати події в історії України кінця 2013-початку 2014 років, що змінили життя народу, на майдан Шевченка прийшли представники влади та громадськості. До Стели Небесної Сотні лягли осінні квіти. У хвилині мовчання краяни схилили голови. Декани Надвірнянські УГКЦ о. Андрій Бакота та УПЦ Київського патріархату о. Олег Траско у співслужінні зі священиками відправили панахиду за загиблими у боротьбі за волю України.

Виступи промовців перепліталися із тематичними художніми номерами. Змушувала задуматися над жертовним героїчним чином учениця Надвірнянської ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 Вік­торія Боденко, декламуючи поезію «Нам невідомі їхні імена». Драматично виразно звучала духовна пісня у виконанні заслуженої артистки України Ольги Молодій, спонукаючи до виснов­ків, що цьогорічні відзначення, як і попередні, Дня Свободи та Гідності ще глибше позначені скорботою і розчарованою невизначеністю… І, здавалося, ось-ось розридається скрипка у віртуозних руках Наталії Сенів, яка в одному платтячку на холодному вітру дарувала класичну мелодію учасникам віча. Та якраз сміливий вихід  мисткині у листопадову стужу і життєствердні нотки, що злітали зі струн її скрипки, мимоволі стали символом нескореності цьогорічних урочистостей з нагоди Дня Гідності та Свободи.

фотостенд

Про те, що рано опускати руки, і те, що перемога неодмінно буде за нами, мовили у своїх виступах на віче промовці.

«Готові воювати – мільйони»

Голова районної ради Іван Гурмак, зокрема, наголосив: – Сьогодні на четвертому році, коли відзначаємо ті буремні події і їх початок, зрозумілим для нас стає те, що слова нашого славня «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» справдилися якраз у лютому 2014-го.

Що було передумовою до цього? Усі ми пам`ятаємо режим Януковича, який знущався з українця і який у нас тільки пропагував все російське і Московію, що у листопаді 2013-го – лютому 2014 років це переповнило всю чашу терпіння і ми всі стали на захист нашої свободи. А ціною тієї свободи стали смерті наших Героїв Небесної Сотні. Ми всі пам`ятаємо передумови. Це – і податковий майдан, і мовний майдан, і Харківські угоди, через які Крим передали Росії ще на 50 років у власність. І це стало передумовою того, що ми сьогодні маємо його анексію. Ми всі те добре розуміли, але ніхто з нас не міг повірити, що українець настільки волелюбний і постане проти режиму. І постане з такою силою, що режим впаде. Прийде нова влада, прийдуть нові вимоги, нові ідеали. Але, чи будуть вони реалізовані? На жаль, ні.

Сьогодні всі ми з вами проживаємо у часі контрреволюції. Це – такий час, коли оті недобитки злочинного режиму Януковича, перебуваючи при владі, назвавшись чи то «опозиційним блоком», чи будь-якою іншою політичною силою, далі роблять розруху і на сході нашої держави, і так само тут, на місцях. Ми маємо розуміти, що тільки в єдності ми зможемо подолати ворога і відстояти нашу Україну.

квіти-і-влдаа

21 листопада 2013 року акції протесту прокотилися по всій Україні. Але це були співучий і танцюючий Євромайдан. Так ми хотіли відстояти свою свободу вибору жити в Європейській державі. Але так, як поступив режим 30 листопада, це вже стало знущанням над нашою гідністю, гідністю українця, домінуючої нації, яка має жити тут, на СВОїй Богом Даній землі і вона має диктувати умови.

У сьогоднішній день звертаюся до представників влади всіх рівнів. Ми повинні зрозуміти одне: якщо у 2013-2014 роках повстала вся Україна, воювали тисячі і готові були вмирати сотні, то через чотири роки все змінилося. Готові воювати мільйони і тисячі готові померти за Українську державу, за національну ідею, за нашу свободу і гідність, підкреслив голова районної ради.

До краян з промовою звернувся Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович:

– Немає свободи людини без свободи народу. Немає свободи народу без свободи людини. Ці слова чітко відображають нинішній стан нашої держави.

Події на зламі 2013-2014 років, які нині називаємо Революцією Гідності, стали доленосними і відіграли величезну роль для нашої держави 2013-го. Тодішній режим Януковича, який змінив проєвропейський вектор розвитку на проросійський, обманув український народ. Тисячі українців повстали проти злочинного режиму, що гнобив український народ і зробив усе для того, щоб Україна не відбулася. У 2013-му повстала вся Україна і вся Надвірна. 30 листопада – початок Революції Гідності і в нашому місті та в районі. Рушійною силою, локомотивом усіх революційних починань  стало студентство, активна молодь Надвірнянського коледжу, малий і середній бізнес, трудові колективи підприємств, школи, позашкільна освіта і вся небайдужа громадськість нашого міста, згадує міський голова. Сформувавшись у загони самооборони, волонтерськими методами скеровували краян на столичний Майдан захищати європейське майбутнє нашої держави.

– Нині, коли співвітчизники захищають Україну на східних теренах і вся Європа та цілий світ підтримують нас, висловлюю слова глибокої вдячності, передусім тим, котрі, віддаючи власні життя, робили все для того, аби Україна змінилася. І вона змінюється. Ми прагнемо бачити її проєвропейською, незалежною, а найважливіше –  мирною, наголосив очільник Надвірної і продовжив:

– Революція Гідності об`єднала дві революції: 2004 і 2013-2014 років в одну вагому віху у новітній історії України – День Свободи та Гідності. Ці дні омиті великою кров`ю Героїв України, Героїв Небесної Сотні, Героїв національно-визвольних змагань, які заплатили за них своїм життям, а також тих Героїв, які зараз захищають українську землю від російського окупанта.

Звертаючись до студентства, ліцеїстів Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату, Зіновій Андрійович зазначив: – Ви творите історію. Як і у 2013-му, Революція Гідності не закінчилася. Вона перейшла на східні рубежі держави, де нині захищають незалежність і територіальну цілісність кращі сини і дочки  України.

Ми стали свідками останніх промовистих подій. Зокрема, коли на 25-му році незалежності реабілітують героя України, котрий віддав 33 роки життя у сталінських концтаборах. Це – Мирослав Симчич. Нині Україна повинна бути проникнута всім українським чином всіх героїв. Перед прийдешнім поколінням у знак пам`яті Героїв Небесної Сотні, ми повинні все зробити, аби здобуті у борні ідеали не пропали даремно. Про це завжди нагадуватиме їх подвиг. Чимало сучасників-героїв не мають можливості бути зараз з нами на урочистостях, бо стоять в обороні країни на сході. Шана і дяка їм за це. А перед загиблими схилімо наші голови, закликав Зіновій Андрійович.

на-майдані

Керівники райдержадміністрації Олександр Кеніз та районної ради Іван Гурмак і Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович вручили спільні грамоти райдержадміністрації та районної ради і міської ради. За утвердження християнських та демократичних цінностей, проявлену мужність під час подій Революції Гідності, відстоювання прав і свобод людини та з нагоди Дня Гідності і Свободи таких нагород удостоїлися: Тарас Миколайович Ломпас, Михайло Михайлович Іванюк, Юрій Гнатович Остапчук, Марія Юріївна Саврук, Василь Дмитрович Павлик, Дмитро Богданович Микитюк, Василь Михайлович Головчак, Юрій Іванович Мельник, Василь Васильович Іваночко, о. Іван Гедзик.

Закликав до праці, до перемоги

Депутат обласної ради Михайло Іваночко наголосив, зокрема, на вимогах 4-річної давності, що сконцентровані в одному гаслі «Банду геть!». Представник депутатського корпусу Прикарпаття риторично спитав: «А хіба щось змінилося за чотири роки?..» і сам же відповів: «Банда і далі є». Тому він знову вимагає – «Банду геть!».Це не просто сказані слова, –  підкреслив Михайло Іваночко. – Це пам`ять про те, що влада не зробила абсолютно ніяких висновків. Ми прийшли на майдан, щоб відстояти свою гідність. Молодь прийшла на Майдан, бо хоче нормально жити. І ті негідники, котрі прийшли до влади після Революції Гідності, надалі повторюють  ті самі помилки. Тому я радив би їм зробити висновки.

бочки

За словами промовця, Революція Гідності розпочалася 1 січня 2014 року, коли Рада Майдану заборонила українським націоналістам вшанувати славного героя України Степана Бандеру і 15 тисяч українців пішли маршем по всьому Києву. А на Майдані не залишилось нікого, крім Ради Майдану із 15 чоловік, «тих безхребетних лібералів, котрі бігали доповідати Льовочкіну, що робиться». Саме тоді народний депутат України «свободівець» Ігор Сиротюк назвав цю подію Революцією Гідності і гасло Степана Бандери «Слава Україні!» пролунало на весь світ. Тоді українці зрозуміли, що таке Революція Гідності, що таке гідність української нації. Українці перемогли б, – продовжив Михайло Іваночко, – але , на жаль, ніколи в українській нації не стається без того, щоб не існувало зрадників. І зрадники показали своє обличчя…

– Ми маємо пам`ятати ті уроки, – мовив депутат обласної ради. – Ті уроки, котрі нагадали нам, що ми є гідні тих мільйонів, які гинули за Українську Державу. Ми повинні відстоювати свою державу, пишатися Україною. Але, щоб не гинули за державу, треба зробити чистку в наших внутрішніх рядах, вважає Михайло Іваночко, наголошуючи: – Бо дуже багато негідників, які використовують адмінресурс на свою користь. Нас вже довели до того, що скоро будемо тішитися, що завезли у магазин хліб… Бо влада з цього робитиме собі «дивіденди». Адже за наші кошти, за наші податки ремонтують дороги і на цьому створюють собі «піар». Зрештою, структура, яка бере відповідальність за владу в державі, несе її, передусім, за життєдіяльність людей…

Революція Гідності надала нам можливість згадати хто ми є. Ми є Українці з великої літери. Ми відстояли свою ідентичність, доказали, що можемо боротися. Михайло Іваночко закликав усіх до перемоги, до праці, якої  є дуже багато.

«Тоді кожен з нас був Архистратигом Михаїлом»

Андрій Карманський, депутат районної ради, сказав: Нині відзначаємо два свята – велике християнське День Архистратига Михаїла і велике державне – День Гідності та Свободи. У цих двох святах є великий символізм. Адже Архистратиг Михаїл долав сили зла з Божою поміччю. Так і у 2004, 2013 роках, коли сили зла постали проти України, ми разом мовили хто вище нашої свободи, нашої гідності, України. Звичайно, рядовий Ангел Михаїл мав колосальну силу духу. Люцифер, проти якого він постав, був набагато сильнішим. І наші дерев`яні щити стояли проти справжніх куль. Тоді палали не лише багаття на Майданах України. Тоді палали наші очі і наші серця. Тоді ми боролися за майбутнє, проти приниження свободи, гідності. Тоді кожен із нас був тим Архистратигом Михаїлом. Минуло 3 роки. Знаю, що є розчарування. Наших очікувань не виправдали ті люди, яких ми привели до влади. Не їм дали безвіз, а нам. Не вони будують дороги, а ми. Але, чи стали ми гідні всередині? Чи зросла і збереглася гідність нації після Революції? Я думаю, що так.

карманський

Андрій Карманський закликав кожного зробити іспит совісті як українець. Подумати, чи гідно живемо як українці, чи подолали ми внутрішню корупцію, толерантність до таких злочинів, що, наче паразити, висмоктують кров з нашої України. Чи віддали належну шану всім, котрі загинули на Майдані, на сході в російсько-українській війні? Чи залишаємося українцями на чужині? Чи не зраджуємо рідну українську мову, культуру? Чи горимо тим вогнем, яким горіли в часі революції? Андрій Карманський висловив тверду впевненість, що все вийде, що крок за кроком 26 років йдемо вперед. Тяжко, але тепер уже мільйони готові воювати і тисячі готові померти, повторив він слова голови районної ради Івана Гурмака.

Увінчала цьогорічні урочистості з нагоди Дня Революції Гідності патріотична пісня «Я – України син» у виконанні Віктора Чудновського, який своєю харизмою завжди підносить дух і велич пісенного слова, спонукаючи до віри і надії на краще. Впорядкувала сценарій провідний методист районного будинку культури Дарія Гринішак. Ведуча Галина Чуревич наприкінці оголосила про збір чергової допомоги для бійців АТО. Неподалік, на майдані Шевченка стояв припаркований автомобіль Фольксваген Т-4, що подарувала діаспора, і котрий після ремонту на пожертви краян відправиться у зону бойових дій.

Краяни по завершенні урочистостей не спішили розходитися з майдану Шевченка. Довго затримувалися біля фотовиставки про Надвірнянщину у роки Революції Гідності. А облаштовані перед пам`ятником Кобзареві спеціально принесені бочки, з яких вітер розвіював сизий дим, повсякчас нагадували, що боротьба за українську державність триває.

Леся ДУТЧАК (текст), Василь ІВАСЮК (світлини) «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!