Газета по-надвірнянськи
 

БОЙОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УПА НА СТАНІСЛАВІВЩИНІ

8 грудня 2017, 14:44 | Рубрика: Нація Версія для друку Версія для друку 78 переглядів

(Продовження. Поч. у № 108-110 від 6 жовтня ц. р., № 111-113 від 13 жовтня ц. р.  та № 126-128 від 17 листопада ц. р.)

Боротьба набирає все ширших масштабів, значні втрати мала також УПА. 15 листопада 1944-го курінь «Дзвони» біля села Завій Калуського району розгромив загін енкаведистів  із 300 солдатів, ворог втратив понад 200 вбитими. 13 грудня біля с. Церківна Долинського району в урочищі «Підцапова» сотні «Хортів» і «Опришків» під командуванням «Бея» і «Довбуша-2» із куреня «Заграва» 23-го ТВ «Магура» влаштували засідку на каральний загін НКВС. Розлючені окупанти на підмогу відрядили підкріплення зі Стрия, Долини, Калуша, Болехова, але сотня «Хортів» прорвалася крізь вороже кільце з незначними втратами і пішла у гори. У результаті цього бою знищено 260 ворогів, наші втрати – 18 убитих, 6 поранених, загиблих повстанців селяни поховали у навколишніх селах. Кожного року у Церківній відбувається вшанування героїв у церкві Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, на місці загибелі – на скелі викарбувано Символічний хрест і пам’ятні слова про них.

Одночасно тривали бої проти регулярних військ. 27 липня 1944-го у районі села Богрівка Богородчанського району сотня «Гамалії», яка охороняла шпитальний кортеж із 30 підвод, який прямував у район с. Пороги, зіткнулася з наступаючим підрозділом Червоної Армії, поранених розстріляли, тільки невеликій частині повстанців вдалося вирватися з оточення. Наприклад, на початку серпня 1944 р. між Болеховом і Надвірною відділи УПА оточили і майже повністю знищили полк Червоної Армії, який більшовики намагалися використати у боротьбі проти самостійників.

На основі нових архівних даних постає картина героїчної боротьби УПА на Станіславщині. 1 листопада 1944-го у районі Чорного Лісу вів запеклі бої із червонопогонниками курінь «Гамалії», який зазнав значних втрат, де в бою загинув і курінний. 20 грудня 1944 р. сотня «Змії» з боєм увірвалася до м. Тлумача, звільнила з тюрми 45 в`язнів, розбили її та будинок міліції, забрала зброю і знищила у вуличних боях до 60 більшовиків. На Станіславщині в 1944 р. повстанці 733 рази вступали у бої з військами, здійснено напади на 10 районних центрів, вбито 1704 партійно-радянських активістів, 53  працівників НКВД, поранено 350, захоплено 731.

Загальна кількість повстанців на жовтень 1944 р. – 21820 осіб, серед них курені «Різуна» (400 чол.), «Грома» (450 чол.), «Блакитного» (400 чол.), загони «Бояна» (150), «Орлика» (150), «Хмари» (160) тощо. 18 жовтня 1944 р. повстанці спалили в Рожнятівському районі 11 мостів, підірвали поїзд на перегоні Отинія-Марківці (23 жовтня 1944 р.). У вересні того ж року війська 19-ї бригади ВВ НКВД, 14-ий і 87-ий полки охорони 4-го Українського фронту вели бої з куренем «Різуна» та іншими загонами. У боротьбі з націоналістичним підпіллям використовували псевдобоївки (1946 р. – 46, 1948 – 27), які привселюдно або з обов`язковим залишенням слідів знищували цілі сім`ї ні в чому не винних людей, авторитетних учителів, лікарів, господарів. У результаті запеклих боїв УПА з чекістами за період з серпня 1944 р. по 20 лютого 1945 р. загинуло 9654 повстанців, захоплено в полон 8276, виявлено 1990 сховищ повстанців, прийшли з повинною 11993. Серед убитих – курінні «Поль», «Козак», «Гамалія», сотенні «Нечай», «Антон», «Вода», «Ромко» та інші.

Деякі чекісти применшували кількість своїх втрат, збільшували стосовно УПА. Так, наприклад, 30 грудня 1944 р. три курені УПА провели бій за Космач, який тривав зранку до вечора. Повстанці здобули Космач, знищивши близько 500 московських терористів. Восени 1944 р. – взимку 1945 р. околиці Березовів і Жаб`його перебували під пильним контролем відділів УПА. Чотири місяці існувала своя «Повстанська республіка». Бої за Космач хронологічно охоплюють період 30 січня – 3 лютого 1945-го. Саме взимку 1944-1945 років Космач і довколишні села повністю контролювали повстанці, це був своєрідний повстанський край, де не було жодних органів радянської влади та її військ.

Після Різдва влада вирішила знищити за її визначенням це «осине кубло бандитизму», пославши туди величезну кількість військ і поступово стискаючи кільце навколо «Повстанської столиці». Командування УПА у цій ситуації терміново перекинуло із Чорного Лісу курінь «Скажені» під командуванням «Прута». Повстанці завчасно вийшли із села і через кілька днів оточили всі виходи з нього, розпочавши бойові дії, які тривали три доби. 30 січня у с. Космач повстанці відбили наступ 1000 більшовиків та успішно прорвалися, знищивши 140 червоних бандитів і багатьох поранивши. Наші втрати – 35 убитих, 20 поранених, здобуто 4 ППШ, 3 кулемети, п’ять крісів, чотири десятизарядки. 3-го лютого курені «Гуцульський» (командир «Степовий») і «Карпатський» (командир «Лісовий») при допомозі куреня «Скажені» (пізніше перейменований у «Підкарпатський», командир «Прут»-Павло Вацик) вели запеклі бої за Космач, де знищено майже 80 більшовиків, багато поранених. Наші втрати у бою – 3 убиті, 4 поранені. 3 лютого у районі Яблунева сотня «Березівська» під командуванням «Юрка» вела запеклий бій із енкаведистами, де ворог утратив більше як 100 людей вбитими, спалили шість вантажних і один легковий автомобіль, загинули майор і 7 старшин. Сотня «Гонти» у районі села Прокурави у результаті бою знищила 38 червонопогонників, втрати серед бійців УПА – 3 вбиті та 2 поранені.

За спогадами колишнього сотенного сотні «Березівська» Мирослава Симчича-«Кривоноса», 15 січня 1945-го у присілку Рушір села Космач відбулося кровопролитне бойове зіткнення із спецгрупою НКВС у кількості майже 400 чоловік під загальним командуванням Миколи Дергачова (генерал, за участь у фінській компанії 1939-1940 років отримав звання Героя Радянського Союзу). Саме ця спецгрупа улітку 1944-го проводила каральні операції із виселення кримських татар із батьківської землі на півострові Крим, а також чеченців, інгушів, дагестанців – із Кавказу. У військовому формуванні Дергачова абсолютна більшість військовослужбовців – вихідці із дитячих будинків та інтернатів, яких ще називали «сталінські діти». Оскільки командир сотні «Юрко», який прийняв командування недавно і до цього часу командував відділом УПА на рівнинній території, то бойові дії у горах для нього стали новизною. Він доручив Мирославу Симчичу вести та координувати бойові дії, оскільки він корінний гуцул, добре орієнтується на місцевості і має бойовий досвід ведення боїв у горах. Сотня «Березівська», яка нараховувала більше як 200 вояків, ущент розгромила спецгрупу НКВС, вбивши при цьому приблизно 375 спецпризначенців, втрати сотні – 3 вбитими, декількох упівців поранили.

10 лютого курінь «Перемога» під командуванням «Недобитого», який налічував 360 вояків і старшин, у районі гори Кругла поблизу села Голови Верховинського району вів бій із військами НКВС цілий день. Ворог втратив 90 вбитими, 60 пораненими; наші втрати – по 8 убитих та поранених, яких забрали із собою на нове місце постою.

Курені 4-ї ВО «Говерля» із 1 січня по 30 червня провели 181 бойову акцію, з них вісім на райцентри і міста. Ворог втратив 3978 чоловік вбитими, у т. ч. 6 майорів, 10 капітанів, 17 начальників НКВС і НКДБ та партійців. Знищено 21 автомашину, висаджено у повітря 9 мостів, здобуто 22 кулемети, 103 автомати тощо. Втрати в УПА – 215 вбитих, із них 20 підірвали себе гранатами або застрелилися, 129 поранених. У травні-серпні здійснено напади на Перегінськ, Войнилів – 25 липня, Солотвин – 13 і 28 липня, Надвірну – 17 травня, Делятин – 16 травня, Галич – 10 червня, Яблунів – 27 липня і Жаб`є – 9 серпня.

13 вересня у с. Нижнів Тлумацького району боївка спалила пором на Дністрі. 14 вересня у с. Погоня Тисменицького району місцева боївка відбила у більшовиків награбоване майно із місцевого монастиря і віддала його власникам. У с. Хом`яківка Тисменицького району спалено 2 скирти збіжжя і забрано 8 коней. 27 жовтня у с. Струпків Отинійського району чота «Левка» і сотні «Богуна» вела бій із опергрупою більшовиків у кількості 100 чоловіків. Втративши 20 людей, чекісти панічно втекли до Велесниці, серед повстанців втрат нема. 4 листопада відділ УПА замінував залізничне полотно на перестанку Ворона лінії Станіслав – Коломия, загинуло близько сотні солдатів й офіцерів. Загинули: 29 січня 1946 р. у районі с. Космач командир ТВ-21 «Гуцульщина», майор УПА Микола Яворський-«Козак»; 24 лютого – командир 22 ТВ «Чорний Ліс» Василь Андрусяк-«Різун» у Чорному лісі; 1 березня – курінний «Прут» у селі Підлісся Тисменецького району. Разом з ними поклали голови у смертельному танку битви з ворогом політвиховник 22 ТВ «Боян», надрайонний референт СБ Надвірнянщини «Сурмач», надрайонний референт СБ Станіславівщини «Аркас», районний референт СБ Надвірнянського району «Вихор», районний референт пропаганди Лисецького району «Ярко», районний референт СБ Солотвинського району «Ромко».

Більшовики переходять до нової тактики боротьби з повстанцями, переманюючи на свою сторону перевертнів. У Верховинському районі велику допомогу органам НКВС надав колишній сотник «Дорошенко», у Надвірнянському – командир боївки УПА «Крук», командир боївки спеціального призначення «Нечай», які видавали чекістам членів ОУН та боївок УПА, бункери.

У зв’язку з підготовкою та проведенням так званих «демократичних виборів до Верховної ради СРСР» з грудня 1945-го у всіх населених пунктах краю почали розміщувати військові гарнізони та проводити військово-чекістські операції відомих в історії під назвою «Зимова блокада» або «Велика блокада». Повстанці відповідали відплатними акціями, так наприклад, 10 січня 1946-го відділ УПА під командуванням «П» наскочив на відділ більшовиків у с. Гринівка Богородчанського району, де знищили 23 енкаведистів, серед них – оперуповноваженого НКДБ капітана Калмикова; 16 січня у с. Селиська Галицького району відділ УПА «6» звів бій з більшовиками, яких загинуло тридцять, інші панічно втекли до райцентру, повстанці не зазнали жодних втрат; 24 лютого у с. Залуква Галицького району стрілець «К» сховався у шафі, коли більшовики зайшли у хату, чергами із ППШ вбив сімох і відійшов на свій постій; у серпні у с. Карлів знищено коменданта станиці стрибків, більшовицького агента у с. Любківці, стрибка у с. Тростянець, 16 грудня у с. Молодятин чота «Спартана» знищила двох більшовиків і двох поранила; 9 грудня – с. Сідлище Коломийського району відділом УПА здемольовано кооператив, молочарню, сільраду і пошту, 20 грудня повстанці із відділу «Спартана» «Кун» і «Веселий» знищила лейтенанта МВС та поранили сержанта.

Водночас радянська влада посилила репресії проти мирних жителів, які, на думку партійного керівництва, допомагали повстанцям. У січні-квітні 1946-го у Галицькій тюрмі ув’язнили 256 людей, загалом з Галицького району арештовано близько 690 осіб, спалено 56 господарств; у Станіславському районі спалено 41 господарство.  30 жовтня 1946-го на шляху Жаб’є-Ворохта боївкар районного екзекутивного відділу СБ «Кучер» знищив танкетку, підірвавши її; 13 грудня – с. Ясенів Горішній боївкарі РЕВ СБ «Моряк» і «Крамар» знищили трьох більшовиків.

Велику увагу керівництво підпільного руху надавало проведенню пропагандистської роботи серед українців. У Станіславському надрайоні Станіславівської округи тільки за період із січня-квітня 1946-го видано листівок «До українського народу» – 246, «Христос Рождається» – 716, «До молоді» – 271, «До українців» – 166, «До братів Сходу» – 28, «Христос Воскрес» – 80. 14-15 березня 1946-го на відтинку гір між Манявою і Порогами більшовики кинули 30 груп по 20 чоловік на ліквідацію куреня «Іскри», у збройних сутичках із чекістами курінь розпорошився, втративши 5 стрільців і бунчужного «Богуна». 2 квітня стрільці куреня «Довбуша» під командуванням «Мономаха» у районі села Зелена знищили легкову автомашину, де загинули старший лейтенант і ще два енкаведисти. Взагалі, квітень-травень 1946-го – це час ліквідації станиць стрибків, особливо відзначилася у цьому Солотвинська райбоївка СБ під командуванням «Віктора», Яремчанська – «Левко», Ланчинська – «Партизан», відділ УПА під командуванням «Довбуша». 24 квітня відділ УПА під командуванням Гонти розбив сильну станицю стрибків у селі Космач Солотвинського району. 1 травня боївка СБ Солотвинського району роззброїла станицю стрибків у селі Манява, де знищено начальника станиці, здобуто автомат і 5 крісів. 9 травня вона ж знищила станицю стрибків у с. Жураки, основу якої складали комсомольці. Знищено начальника станиці, 4 більшовиків, спалено приміщення, здобуто МР-43 і десятизарядку, решта зброї згоріло у вогні. За станом на 25 травня 1946-го у Солотвинському районі не було жодної станиці стрибків. У Ланчинському районі відділ УПА «Довбуша», райбоївка СБ Ланчинського району і коменданта райбоївки СБ Надвірнянського району «Вовка» розбила станицю стрибків у Добротові, Майдані Горішньому, Лісній Тарновиці, Перерослі. «Партизан» ліквідував начальника стрибків у Цуцилові. На початку червня у Ланчинському районі станиці стрибків діяли у Майдані Середньому, Саджавці і Красній. 24 квітня райбоївка СБ розбила станицю стрибків у с. Луг, знищено начальника і 4 стрільців. 3 травня бойовики Яремчанської СБ «Ромко», «Степан», «Нечай», станичний «Орлик» знищила начальника стрибків у с. Дора. Одночасно есбісти боролися із провокаторами, агентами і зрадниками: 19 червня у Надвірній знищено колишнього сотенного, який продався більшовикам, був в обласній спецбоївці, видав чимало людей, які допомагали повстанцям, із сіл Лоєва, Стримба, Пнів, Пасічна і Зелена.

Іван КМЕТЮК,

заступник голови райорганізації Всеукраїнського

товариства«Меморіал» ім. В. Стуса.

Далі буде

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!