Газета по-надвірнянськи
 

Перспектива заробітку в Російській Федерації чи перший крок до державної зради?

15 грудня 2017, 16:24 | Рубрика: Акцент Версія для друку Версія для друку 410 переглядів

Чимало українців, які їздять до Російської Федерації на заробітки, у себе в країні, як правило, страшенні патріоти. Більшість – жителі Західної України. Але, коли з’являється загроза, що вони не зможуть їздити працювати до Росії, то вони готові ледь не революцію влаштувати. Тобто, якщо у них трапиться якась перепона для поїздок до РФ, то вони можуть почати бунтувати. Можливо, із деякою затримкою, але це станеться обов’язково. Крім прагматичної сторони у вигляді потенційної можливості заробити гроші, є інший – суттєвіший аспект – це загроза ідеологічної обробки та ідейного впливу «русского міра».

У російських документальних фільмах та новинах їм наочно показували, що саме Україна збила Боїнг МН-17, що саме українці щодня обстрілюють Донецьк, що для України, як казали по телебаченню російські «експерти», виявиться кращою федералізація, двомовність та відмова від євроінтеграції.

Прикладом такого впливу стала нещодавня всеукраїнська «героїня» Надія Савченко, котра за два роки у російській тюрмі, під впливом російського телебачення та розмов із федеральними слідчими, після повернення в Україну почала говорити про зняття з РФ санкцій, про поступки України на Донбасі, амністію бойовикам тощо. І не тому, що її нібито «завербували», а тому, що роки маніпуляційної пропаганди здатні змінити світогляд будь-якої людини, яка не має твердих ідеологічних переконань та сформованого історичного й політичного світогляду.

Часто навіть українські патріоти, які волею долі опинилися у РФ, чи жителі українського Криму та Донбасу, які зранку прокинулися і побачили на вулицях танки, російські триколори та бородатих чеченців і почули, що «тепер тут буде Росія», мають небезпідставно повністю проукраїнські погляди, однак не уникли впливів російського «фактажу», часто брехливішого, ніж пропагандистські міфи. Складно жити у РФ і не вірити, якщо скрізь у медіа демонструють «свідчення» і «докази» про розіп’ятого хлопчика, особливо, якщо багато знайомих та навколишніх щиро переконані у правдивості цього «злочину». Українські патріоти у РФ збентежені, бо не знають, навіщо ж земляки-українці, нехай і захищаючи рідну землю, «розіп’яли» того трирічного хлопчика? Отож, тривале перебування українців на території ворожої держави так чи інакше зомбує свідомість пропагандою та викривляє політичну свідомість навіть проукраїнських громадян.

Напрошується один загальний, але дуже суттєвий висновок: пропагандистська машина РФ формує міцну ідеологічну канву для потенційного залучення кожного українця до діяльності, яка, м’яко кажучи, зовсім не відповідає національним інтересам України. Наївно було б сподіватись, що цим не користується російська ФСБ, яка, як відомо, ніколи не вирізнялась надто делікатними та морально-етичними принципами у своїй діяльності. Окремі, навіть у недавньому минулому, проросійські політологи, екс-працівники спецслужб уже зараз заявляють, що, з огляду на згадані об’єктивні обставини, які склались довкола українських заробітчан у РФ, більшість із заробітчан, за рідкісним винятком, підписали угоду про співпрацю із ФСБ. Це, на переконання експертів, навіть не обговорюють. Немає жодного українця, котрий поїхав на заробітки до РФ, якого там не завербувала б ФСБ. При цьому, на думку тих же експертів, кожен українець, який працює на іншу державу, як мінімум, має перебувати під підозрою й давати пояснення. І тільки так теоретично можливо припинити політичне використання цієї величезної маси людей, яких потенційно може використовувати РФ для розхитування суспільно-політичної ситуації та посилення соціальної напруги всередині України.

Напевно, потенційному заробітчанину ще до поїздки на територію Російської Федерації варто задатись питанням: чи виправдовують потенційні ризики стати зрадником для своєї держави перспективу можливого (ключове слово, оскільки не зі всіма заробітчанами роботодавці повністю розраховуються ) заробітку на відносно нетривалий час? Адже все таємне рано чи пізно стає явним. Задумаймося над цим.

Віктор ГРИГОРЕНКО,

політолог.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!