Пом`янули замучених голодом співвітчизників

Тужлива мелодія зазвучала в районному центрі по обіді у суботу, 25 листопада н. р., спонукаючи краян до участі у мітингу-реквієму «Схилімо голови в скорботі», присвяченому пам`яті жертв Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Представники влади і громадськості Надвірнянщини на чолі з духовними отцями греко-католицької та православної (Київського патріархату) конфесій вирушили із майдану Шевченка до приміщення районної бібліотеки, де на фасаді розміщено пам’ятний знак жертвам Голодомору. Тут Надвірнянські декани УГКЦ о. Андрій Бакота та УПЦ Київського патріархату о. Олег Траско спільно зі священиками, а також учасниками заходу звершили поминальну молитву за невинно убієнними голодним мором співвітчизниками. Вінки і квіти до пам’ятного знаку поклали заступник голови районної ради Ігор Писклинець, керівник апарату райдержадміністрації Микола Кравчук, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович.

З історичною довідкою «Великий голод 1933-го» виступив учитель Надвірнянської ЗОШ № 4 Олег Гричко. Педагог підкреслив, що цьогорічне вшанування пам`яті  жертв Голодомору в Україні проходить під гаслом: «Голодомор – помста за свободу, помста за революцію». Із трьох голодних морів, що випали на долю нашої держави, Голодомор 1932-1933 р.р. видався найстрашнішим. У 2006-му Верховна Рада України офіційно назвала Голодомор 1932-1933 р.р. геноцидом проти українського народу, який скоїло комуністичне керівництво СРСР. Таку ініціативу українського парламенту підтримали 24 країни світу. За весь час голодомору загинуло 4 мільйони людей.

Проте точних даних про кількість жертв немає, оскільки сталінський режим, приховуючи свої криваві сліди, всі документи знищував. Історики, говорячи про втрати, розходяться у цифрах від двох до десяти мільйонів. Промовець уточнив: – Вперше обґрунтував і висвітлив саму ідею геноциду як знищення цілої нації польський криміналіст Рафал Лемкін, який ще у 1953 році доказав, що голодомор – геноцид українського народу. Згодом його працю доповнив американський дослідник індіанського походження Джеймс Мейс, який також обґрунтував мотиви сталінського режиму, що вчинив страшний злочин.

– Ніколи не сталося б такої трагедії, якби Україна мала свою державу, – наголосив Олег Гречко і торкнувся сьогодення: – Нині, коли вже четвертий рік йде війна на сході, коли українці гинуть за свободу, країна-агресор не те, що анексовує наші території, ворог ще намагається посіяти розбрат всередині України, паніку, хаос, недовіру один до одного, братовбивство. Ми повинні цьому зарадити. Нам, як ніколи, треба бути єдиними, щоб перемогти. Маємо все зробити для того, щоб зберегти нашу державність, бо це – основа недопущення тих трагедій у майбутньому. Українці – сильна нація і ми здатні подолати всі виклики, які кинув нам час, переконаний освітянин.

До учасників поминального віча звернувся також громадський активіст Назар Мамчук, який поклав до пам’ятного знаку квіти і хрест, які передали йому воїни АТО, і висловив від їх імені слова вдячності всім жителям району, котрі допомагають захисникам територіальної цілісності країни. – Бо їм зараз також нелегко на фронті і наші хлопці там, на сході, також моляться за невинних жертв Голодомору, – мовив Назар Мамчук.

Приречену трагічність короткого мученицького життя української родини відтворили в літературно-музичній композиції «Ще й досі блукають їх душі, мов тіні» вихованці дитячого зразкового драматичного колективу «Хоробрі мандрівники» Переріслянського сільського будинку культури під орудою Ганни Насадюк. Виступ юних переріслянців став живильним вкрапленням сценарію провідного методиста районного будинку культури Валентини Лисюк із ведучою Галиною Чуревич.

…І коли вимовили слова молитви і струни серця схлипували від почутого, немов пережитого, Надвірнянщина приєдналася до загальноукраїнської акції «Запали свічку». У пам’ять за жертвами і як засторогу, що подібні трагедії більше ніколи не допустимо на своїй українській землі.

Наш кор.