- Народна Воля - http://volya.if.ua -

Спогади, переповнені щирістю і сумом

Posted By Модератор On 08.12.2017 @ 14:08 In Акцент | No Comments

Минулої суботи у коломийському Музеї писанкового розпису відбулась презентація книги спогадів і роздумів про Михайла Вишиванюка «Його сади рясніють врожаями». Автор ідеї та упорядник цього видання білоославчанка Тамара Лейбюк, заслужений журналіст України, редактор громадської газети «Рідне село Білі Ослави». Дизайнер чудової обкладинки – односельчанин, відомий фотомайстер, член НСЖУ Василь Лейбюк. Книга побачила світ у жовтні в івано-франківському видавництві «Місто НВ» – до 65-річчя світлої пам’яті Михайла Вишиванюка.

Вишиван [1]

Як зазначила Тамара Лейбюк, «…це лише скромна дещиця пам`яті про незабутнього Михайла Вишиванюка». Вона тривалий час працювала з головою ОДА Михайлом Васильовичем Вишиванюком, очолювала його прес-службу, пізніше – заступником керівника апарату облдерж­адміністрації, образно кажучи, прокладала мости спілкування влади із журналістами та краянами. Тому кому, як не їй, довелося писати книгу спогадів про його життя і державотворчу діяльність. І з цією відповідальною місією вона чудово справилась. Майже дев`яносто теплих, щирих і відвертих спогадів рідних, близьких, а також людей, котрі знали і працювали з колишнім очільником області. А ще зібрано понад тридцять інтерв’ ю з ним у вітчизняних і закордонних ЗМІ.

Цікавим є розділ «Крилаті фрази Михайла Вишиванюка». Вражають поезії-посвяти Богдана Томенчука, спогади доньки Мирослави Вацик, друга і соратника Зіновія Митника, знаних письменників Марії Матіос, Степана Пушика, Михайла Андрусяка і багатьох людей. Книга вийшла дуже відвертою та глибоко духовною. Кожен зі спогадів переповнений щирістю та сумом і надрукований під рубрикою: «Наодинці з невимовним болем» (дружина Богдана Василівна), «Слово про Дідуся», «Слово про Тата», «Слово про Брата», «Слово про Друга», «Слово про Наставника», «Слово про Колегу», «З любов’ ю до Слова», «Добре слово про добру Людину». І, звичайно ж, добре, виважене вступне слово автора-упорядника Тамари Лейбюк. А ще дуже багато світлин, в яких ніби зупинились окремі миттєвості життя цієї великої Людини. Книга вдалася дуже теплою, щирою, людяною. З її сторінок проглядається справжній, а не «казенний», образ Михайла Вишиванюка.

Прочитавши усі спогади, проглянувши усі світлини, бачиш оте найсокровенніше, що ховається за буднями чиновницького життя (бо в керівникові ми бачимо, насамперед, чиновника, чомусь так є), бачиш «людяне в людині». Михайло Васильович залишався глибоко духовною людиною, багато читав, самовдосконалювався, шукав нові підходи до вирішення, здавалося б, буденних справ, не кажучи вже про «ґаздівський» підхід до справ державної ваги. Мене особисто вразили слова, викарбувані на його надгробному пам’ятнику: «Я служив людям… Служив області, Україні. У тих обставинах, в яких мені приходилось працювати і жити…». У цих словах – і розуміння, і пояснення змісту життя цієї непересічної Особистості. Адже, як писав свого часу Тарас Ткачук у статті «Епоха Вишиванюка» («Галицький кореспондент»), «Постать Михайла Вишиванюка є досить суперечливою у контексті тих соціально-політичних процесів, що відбувалися в часи його губернаторства. З одного боку, він був справжнім патріотом свого краю, робив усе, що міг, але для цього мусив стати одним з регіональних стовпів, що підпирали режими Кучми й Януковича. Але …Помаранчеву революцію …підтримав одним із перших серед керівників областей, виступивши з балкона «білого будинку». Як би там не було, такого керівника і такої людини (з усіма його плюсами і мінусами) нашій області не вистачатиме…».

Коломия і Коломийщина стали особливо близькими для Михайла Вишиванюка. І пам’ ять про нього тут бережуть щиро і трепетно, особливо у Турці, П`ядиках, рідних Іванівцях. Відрадно, що дирекція школи села Іванівці подала документи на присвоєння школі ім. Михайла Вишиванюка. На презентації книги Тамара Лейбюк озвучила ідею – свою мрію, щоб площу  поблизу Музею писанки у Коломиї назвати його іменем. Адже саме завдяки йому Коломия має унікальний духовний центр Гуцульщини і Покуття – музей Писанки. І знаковим є те, що презентація книги-спомину відбулась саме у цьому музеї. Цей захід відвідало чимало гостей – родина, друзі, однодумці, ті, котрі знали, любили і поважали Михайла Васильовича. Звучало багато добрих, теплих споминів… У кожному відчувались і світлі нотки – від того, що знали, спілкувались і грілись теплом його великої душі, і гіркота втрати такої чудової, щирої людини.

Пам`ять про Михайла Вишиванюка житиме довго – допоки живі люди, які його знали, працювали з ним, для яких він залишався добрим другом, наставником, «Вчителем життя».

Запам’ятались слова епітафії: «Такі люди родяться дуже рідко: можливо, декілька на сторіччя… Можливо, кожен народ багатий саме такими людьми. Це був генератор думки, генератор дії. Прикарпаття й Україна ще довго будуть чекати на постать такого масштабу…».

Автору-упоряднику книги Тамарі Лейбюк засилаю таке: «Пишаюсь Тобою! Знаю, скільки праці, зусиль і переживань вкладено у роботу над книгою! А скільки любові і душевного тепла, поваги і людської доброти!.. Але Ти творила Книгу про Людину – доброго, мудрого наставника, чудового друга, прекрасного батька і чоловіка. Тобі це вдалося. Вітаю! Усі, кому дорога пам`ять про Михайла Васильовича, вдячні Тобі».

Валентина ЩЕРБЮК,

член НСЖУ, с. Білі Ослави.


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2017/12/spohady-perepovneni-schyristyu-i-sumom/

URLs in this post:

[1] Image: http://volya.if.ua/wp-content/uploads/2017/12/Вишиван.jpg

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.