Шановна редакціє «Народної Волі»!
Ще наприкінці 2014 року (30 грудня) у газеті «Народна Воля» з подання мого брата Степана Голінея із Делятина надрукували текст різдвяного дійства «Вертеп для п`яти колядників» Юрія Шкрумеляка. Цей сценарій дав можливість хлопчикам 12-15 років у наступні роки протягом грудня готуватися до активної участі у святковій коляді, яка чомусь в останні роки почала згасати.
Пропоную Вам і щиро прошу продовжити традицію допомоги гуртам колядників текстом різдвяної вистави для 10-ти хлопців трохи старшого віку (14-16 років) і надрукувати у газеті «Народна Воля» текст цього вертепу Юрія Шкрумеляка. Адже цей текст ніколи не був надрукований і вже майже забутий.
Розумію, що районна газета – це не літературний альманах, щоб друкувати подібні матеріали. Але цей часопис з надрукованим текстом люди зустрінуть схвально і, сподіваюсь, збережуть на багато років, передаючи її з покоління в покоління. Хай ніколи не змаліють наші славні традиції. Хай живе поміж нас слава про Юрія Шкрумеляка!
Юрій Андрійович Шкрумеляк – один із активних учасників Українського Стрілецтва та відомий поет і письменник, творчість якого тепер ще досліджують і вивчають. Серед багатьох поетичних та прозових творів значне місце посідають його три варіанти різдвяних вертепів у віршованій діалогічній формі: для п`ятьох, вісьмох і десятьох учасників.
Зважаючи на те, що ніхто з поетів на тему різдвяного дійства нічого не створив, вертепи Юрія Шкрумеляка мають виняткове значення для широкого і різноманітного святкування одного з найбільших і найцікавіших масових звеличень Ісуса Христа у день Його народження. Це величне християнське свято з давніх давен широко і велично відзначають люди в селах та містах, а в недавні часи ця традиція захопила всю Україну.
Участь колядників у дійствах за цими віршованими діалогічними текстами Юрія Шкрумеляка стала особливо активною в Ланчині та навколишніх селах у другій половині 40-х та початку 50-х років минулого століття. Вертеп із п`ятьма учасниками продовжує жити і діяти й тепер, а більші за обсягом і кількістю учасників призабулися або через байдужість та інертність юнаків не практикують. А в їхньому вивченні та практичному виконанні немає нічого складного. І виготовлення обладунків зовсім не складає труднощів. Кажу це із упевненістю, бо сам брав участь у цих вертепник дійствах.
Мета цієї публікації – пробудити сплячих і байдужих юнаків до активної діяльності послужити рідним, сусідам та всім людям, щоб ще веселіше та захоплююче відсвяткувати Святвечір, Різдво та Різдвяні свята. Їхня участь у цьому дійстві грітиме серце і душу усе життя їм і рідним.
Іван АНДРУШКО,
ветеран-педагог,
с. Джурів Снятинського району, уродженець Ланчина.
Вертеп і коляда
для десятьох учасників
(За Юрієм Шкрумеляком – поетом із Ланчина (1895-1965 рр.))
Учасники вертепу:
1-й та 2-й Пастушки – в одежі чабанів (шапка-бирка);
1-й, 2-й і 3-й Царі – у плащах, на головах – корони;
Цар Ірод – у руках меч, на голові – корона;
1-й та 2-й Воїни – у руках списи, на головах – шоломи;
Смерть – із косою, вся у білому (або у чорному), у масці;
Ангел – за плечима крила, у руках колик, обвитий синьо-жовтою стрічкою, на горі восьмикутна зірка.
При підході до двору господаря чи квартири дзвонить дзвіночок і один з учасників запитує дозволу у господаря:
– Можна показати Різдвяний вертеп?
Одержавши дозвіл, всі учасники заходять у коридор, у вітальню… і починають колядувати «У Вифлеємі нині новина (1-й куплет).
До кімнати заходять два пастушки і говорять:
1-й пастушок:
– Добрий вечір! Мир цій хаті!
Ми прийшли Вам розказати
Про чудесную новину,
Про Небесную Дитину.
2-й пастушок:
– Ми розкажем, де ми були
Що ми бачили і чули.
1-й пастушок:
– Ми вночі при вівцях спали
І не чули, і не знали,
Що коїться в небесах
І в тих земських сторонах.
2-й пастушок:
– Аж тут раптом серед ночі
Протираєм сонні очі,
Чуєм: наче хтось співає,
А на небі зірка сяє.
І та зірка в небесах
Нам показує всім шлях.
1-й пастушок:
– Дивна зірка так сіяла
І на схід нам шлях вказала.
Всю дорогу над полями
Небо сяяло вогнями.
2-й пастушок:
– Ми почули спів Ангелів,
Спів величний, спів веселий,
Що в вертепі, у яскині
Божий Син родився нині.
(У коридорі чи в сінях злегка чути спів коляди «З`явилась, браття, добра новина (1 куплет).
1-й пастушок:
– Ми всі швидко повставали,
Хто що мав з собою взяли,
До вертепу поспішили,
Вздріли там Дитятко миле.
2-й пастушок:
– Ми низенько поклонились,
Богу Господу молились,
Ісусові у яскині,
Щоб дав волю Україні.
1-й пастушок:
– Поклонившися Дитяті,
Ми прийшли усім сказати,
Що вродився вже Месія –
Всіх покривджених надія:
Кривду Він на прах зітре,
Правду до небес знесе.
2-й пастушок:
– Там були і Три Царі,
Аж зі Сходу владарі.
Поклонилися Месії,
Що дав світові надії.
(Входять Три Царі. Пастушки запитують їх словами коляди «Бог Предвічний»: Тріє Царі, де Ви ідете?)
Три Царі (співом):
– Ми ідем в Вифлеєм,
Месії дари несем і повернемся.
1-й Цар:
– Ясна зірка засвітила,
Нам новину сповістила.
2-й Цар:
– І пішли ми з колядою
За небесною звіздою,
Котра нам весь час світила,
Про Месію возвістила.
3-й Цар:
– Ми дорогами-стежками
Поспішали із дарами.
1-й Цар:
– І прийшли ми до Дитяти,
Щоб Йому поклін віддати.
2-й Цар:
– Ми Йому поклін складали,
Золотії дари дали.
1-й пастушок:
– Зірка нам весь час світила
І дорогу всім звістила.
Гляньте, браття, що за сила
Ясну зірку загасила?
1-й Цар:
– Ірод кожного карає,
Хто Дитину ту вітає.
2-й Цар:
– Бо Цар Ірод розгнівився,
Що Син Божий народився.
3-й Цар:
– І боїться цар Малого,
Щоб не зняв корони з нього.
(Вбігають Іродові воїни. Здалеку чути голос Ірода (приглушено)).
Ірод (ще не ввійшов):
– Гей, ловіть усіх, в`яжіте
І в темницю садовіте.
1-й воїн:
– Всім із місця ані кроку!
Вкинем в яму вас глибоку!
2-й воїн:
– Ірод-цар іде до хати,
Смертю буде всіх карати.
Ірод (входить):
– Грізно! Грізно! Вже запізно!
До присутніх:
– Хто бунтується на мене?
Кляте плем`я і шалене!
А за владу я клянуся,
Що нікого не боюся:
Ні Месії, ні царів, –
Знищу всяких бунтарів.
До пастушків і царів:
– Ось де ви усі сховались,
Що Йому там поклонялись!
Третій день я вас шукаю,
Аж тепер в руках вас маю.
Признавайтесь перед мною:
Ви втішалися звіздою?
Ви спішили в Вифлеєм?
Чи не я є вам царем?!
1-й Цар:
– Ти є Цар, та тільки земний,
Народився ж Цар таємний,
Що буде понад царями,
Над землею й небесами.
2-й Цар:
– Ти не Цар. Є вічний Бог,
Що панує без тривог.
Ти боїшся того Бога,
Бо лиха твоя дорога.
3-й Цар:
– Бідний нарід ти караєш,
Кров невинну проливаєш!
Ірод (перебиваючи):
– Замовчіть мені, прокляті,
Бо скараю вас в цій хаті!
(до своїх вояків)
Добре хату обшукати,
Чи немає тут Дитяти!
Гей, шукайте, мої вої!
Вояки (після огляду кімнати):
– Тут нема Дитини тої!
Ірод:
– Так по всьому світу йдіть
І наказ мій рознесіть:
З всіх країн дітей зібрати
До двох рочків. Попитати, –
Кожен хлопчик до двох літ
Хай загине! Так скажіть!
1-й воїн (вірнопіддано):
– Твій наказ святий для нас,
Ми його сповняєм враз!
2-й воїн:
– Всіх дітей ми порубаєм,
Лиш тебе за царя маєм!
Ірод (із зловтіхою):
– Перебийте всю дітвору
Без пощади, без розбору!
А мале Дитя в яскині
Мусите знайти ще нині.
Бо інакше вам не жити –
Хто вас буде боронити?
Вам тоді ні круть, ні верть,
І тоді усім вам – смерть.
Входить Смерть:
– Тут витаю я з косою,
Хто питається за мною?
Ірод (улесливо):
– Я, Цар Ірод! Смерте мила,
Ти завжди мені служила:
Ти косила ворогів
Всіх, кого лиш я звелів.
Смерть:
– А тепер кого скосити?
Ірод (показує на пастушків і царів):
– З них – ніхто не сміє жити!
А крім того, ще й Малого,
Що всі ці ішли до Нього.
Він в вертепі народився
І на трон мій напосівся.
Смерть:
– Ні! Не буде цього, царю:
Я косою їх не вдарю,
Бо Мале Дитя в яскині
Має владу в світі нині.
Буду я Йому служити,
А тебе прийшла я вбити!
Приготуйсь життя віддати,
Тобі досить панувати!
Ірод (схитнувся і впустив корону з рук додолу):
– Ой, упала вже корона,
Не врятує й охорона…
Смерть «стинає» йому голову і «забирає» до пекла.
1-й воїн (із жахом):
– Пропав наш цар,
Пропав навіки!
2-й воїн:
– Пропав володар
Наш великий!
(Нажахані вояки тікають).
1-й Цар (радісно):
– Злочин не минув безкарно,
Ірод згинув так безславно.
2-й Цар:
– Того, хто приносить людям зло,
Смерть скарає все одно.
За гріхи треба платити,
Навіть голову зложити.
3-й Цар:
– Боже! Боже! Що за диво!
Все скінчилося щасливо:
Ірод вже немає влади –
Вже не буде в світі зради!
1-й пастушок (глянувши вгору):
– Гляньте, люди, що за сила
Ясну зірку засвітила!
2-й пастушок:
– Гляньте, браття, світло є,
Як нам світло всім стає!
1-й Цар:
– Тож до хати запросім,
Хай засвітить нам усім.
(Входить Ангел із зіркою).
Ангел (благословляючи):
– Хай цей дім добром панує!
Хай увесь народ святкує!
Слава Богу, люди чесні,
Я до вас – посол небесний.
Можете іти свобідно
І служити Богу гідно!
1-й пастушок (немов згадавши):
– Перед тим, як вийти з хати,
Треба щастя побажати!
Віншують
1-й Цар (урочисто):
– Прощавайте, християни,
Жийте в щасті і добрі,
Нехай Господь буде із вами
В вашім горі і біді!
2-й Цар:
– Майте волю добру, гожу,
Тільки вірте в ласку Божу:
Ласка Божа всіх спасе,
Край і нарід піднесе!
3-й Цар:
– І на цьому, добрі люди,
Ми вертеп кінчаєм,
Щастя й долі цьому дому
Всі щиро бажаєм!
2-й пастушок:
– Всім дорослим і маленьким
Зичу: жийте здоровенькі
На потіху всій родині
І на славу Україні!
Ангел:
– Слава Богу! Слава Богу!
Тож збираймося в дорогу,
Щоб занести цю новину
В кожний дім, в кожну хатину!
1-й пастушок:
– У дорогу вирушаймо,
Богу пісню заспіваймо!
2-й пастушок:
– Христос ся рождає!
Всі (разом): – Славімо його!
Усі колядують одну з колядів, яку вивчили. Бажано підготувати 3-4 коляди.
***
Примітка. Цей вертеп мав величезний успіх серед жителів Ланчина наприкінці 40-х років минулого століття. А був він організований, підготовлений і проведений активними поборниками святкування Різдва Христового братами Голінеями (рідні і двоюрідні брати ветерана-освітянина Степана Голінея, який проживає у Делятині).