Вертеп і коляда

Шановна редакціє «Народної Волі»!

Ще наприкінці 2014 року (30 грудня) у газеті «Народна Воля» з подання мого брата Степана Голінея із Делятина надрукували текст різдвяного дійства «Вертеп для п`яти колядників» Юрія Шкрумеляка. Цей сценарій дав можливість хлопчикам 12-15 років у наступні роки протягом грудня готуватися до активної участі у святковій коляді, яка чомусь в останні роки почала згасати.

Пропоную Вам і щиро прошу продовжити традицію допомоги гуртам колядників текстом різдвяної вистави для 10-ти хлопців трохи старшого віку (14-16 років) і надрукувати у газеті «Народна Воля» текст цього вертепу Юрія Шкрумеляка. Адже цей текст ніколи не був надрукований і вже майже забутий.

Розумію, що районна газета – це не літературний альманах, щоб друкувати подібні матеріали. Але цей часопис з надрукованим текстом люди зустрінуть схвально і, сподіваюсь, збережуть на багато років, передаючи її з покоління в покоління. Хай ніколи не змаліють наші славні традиції. Хай живе поміж нас слава про Юрія Шкрумеляка!

Юрій Андрійович Шкрумеляк – один із активних учасників Українського Стрілецтва та відомий поет і письменник, творчість якого тепер ще досліджують і вивчають. Серед багатьох поетичних та прозових творів значне місце посідають його три варіанти різдвяних вертепів у віршованій діалогічній формі: для п`ятьох, вісьмох і десятьох учасників.

Зважаючи на те, що ніхто з поетів на тему різдвяного дійства нічого не створив, вертепи Юрія Шкрумеляка мають виняткове значення для широкого і різноманітного святкування одного з найбільших і найцікавіших масових звеличень Ісуса Христа у день Його народження. Це величне християнське свято з давніх давен широко і велично відзначають люди в селах та містах, а в недавні часи ця традиція захопила всю Україну.

Участь колядників у дійствах за цими віршованими діалогічними текстами Юрія Шкрумеляка стала особливо активною в Ланчині та навколишніх селах у другій половині 40-х та початку 50-х років минулого століття. Вертеп із п`ятьма учасниками продовжує жити і діяти й тепер, а більші за обсягом і кількістю учасників призабулися або через байдужість та інертність юнаків не практикують. А в їхньому вивченні та практичному виконанні немає нічого складного. І виготовлення обладунків зовсім не складає труднощів. Кажу це із упевненістю, бо сам брав участь у цих вертепник дійствах.

Мета цієї публікації – пробудити сплячих і байдужих юнаків до активної діяльності послужити рідним, сусідам та всім людям, щоб ще веселіше та захоплююче відсвяткувати Святвечір, Різдво та Різдвяні свята. Їхня участь у цьому дійстві грітиме серце і душу усе життя їм і рідним.

Іван АНДРУШКО,

ветеран-педагог,

с. Джурів Снятинського району, уродженець Ланчина.

 

Вертеп і коляда

для десятьох учасників

(За Юрієм Шкрумеляком – поетом із Ланчина (1895-1965 рр.))

Учасники вертепу:

1-й та 2-й Пастушки – в одежі чабанів (шапка-бирка);

1-й, 2-й і 3-й Царі – у плащах, на головах – корони;

Цар Ірод – у руках меч, на голові – корона;

1-й та 2-й Воїни – у руках списи, на головах – шоломи;

Смерть – із косою, вся у білому (або у чорному), у масці;

Ангел – за плечима крила, у руках колик, обвитий синьо-жовтою стрічкою, на горі восьмикутна зірка.

При підході до двору господаря чи квартири дзвонить дзвіночок і один з учасників запитує дозволу у господаря:

– Можна показати Різдвяний вертеп?

Одержавши дозвіл, всі учасники заходять у коридор, у вітальню… і починають колядувати «У Вифлеємі нині новина (1-й куплет).

До кімнати заходять два пастушки і говорять:

1-й пастушок:

– Добрий вечір! Мир цій хаті!

Ми прийшли Вам розказати

Про чудесную новину,

Про Небесную Дитину.

2-й пастушок:

– Ми розкажем, де ми були

Що ми бачили і чули.

1-й пастушок:

– Ми вночі при вівцях спали

І не чули, і не знали,

Що коїться в небесах

І в тих земських сторонах.

2-й пастушок:

– Аж тут раптом серед ночі

Протираєм сонні очі,

Чуєм: наче хтось співає,

А на небі зірка сяє.

І та зірка в небесах

Нам показує всім шлях.

1-й пастушок:

– Дивна зірка так сіяла

І на схід нам шлях вказала.

Всю дорогу над полями

Небо сяяло вогнями.

2-й пастушок:

– Ми почули спів Ангелів,

Спів величний, спів веселий,

Що в вертепі, у яскині

Божий Син родився нині.

(У коридорі чи в сінях злегка чути спів коляди «З`явилась, браття, добра новина (1 куплет).

1-й пастушок:

– Ми всі швидко повставали,

Хто що мав з собою взяли,

До вертепу поспішили,

Вздріли там Дитятко миле.

2-й пастушок:

– Ми низенько поклонились,

Богу Господу молились,

Ісусові у яскині,

Щоб дав волю Україні.

1-й пастушок:

– Поклонившися Дитяті,

Ми прийшли усім сказати,

Що вродився вже Месія –

Всіх покривджених надія:

Кривду Він на прах зітре,

Правду до небес знесе.

2-й пастушок:

– Там були і Три Царі,

Аж зі Сходу владарі.

Поклонилися Месії,

Що дав світові надії.

(Входять Три Царі. Пастушки запитують їх словами коляди «Бог Предвічний»: Тріє Царі, де Ви ідете?)

Три Царі (співом):

– Ми ідем в Вифлеєм,

Месії дари несем і повернемся.

1-й Цар:

– Ясна зірка засвітила,

Нам новину сповістила.

2-й Цар:

– І пішли ми з колядою

За небесною звіздою,

Котра нам весь час світила,

Про Месію возвістила.

3-й Цар:

– Ми дорогами-стежками

Поспішали із дарами.

1-й Цар:

– І прийшли ми до Дитяти,

Щоб Йому поклін віддати.

2-й Цар:

– Ми Йому поклін складали,

Золотії дари дали.

1-й пастушок:

– Зірка нам весь час світила

І дорогу всім звістила.

Гляньте, браття, що за сила

Ясну зірку загасила?

1-й Цар:

– Ірод кожного карає,

Хто Дитину ту вітає.

2-й Цар:

– Бо Цар Ірод розгнівився,

Що Син Божий народився.

3-й Цар:

– І боїться цар Малого,

Щоб не зняв корони з нього.

(Вбігають Іродові воїни. Здалеку чути голос Ірода (приглушено)).

Ірод (ще не ввійшов):

– Гей, ловіть усіх, в`яжіте

І в темницю садовіте.

1-й воїн:

– Всім із місця ані кроку!

Вкинем в яму вас глибоку!

2-й воїн:

– Ірод-цар іде до хати,

Смертю буде всіх карати.

Ірод (входить):

– Грізно! Грізно! Вже запізно!

До присутніх:

– Хто бунтується на мене?

Кляте плем`я і шалене!

А за владу я клянуся,

Що нікого не боюся:

Ні Месії, ні царів, –

Знищу всяких бунтарів.

До пастушків і царів:

– Ось де ви усі сховались,

Що Йому там поклонялись!

Третій день я вас шукаю,

Аж тепер в руках вас маю.

Признавайтесь перед мною:

Ви втішалися звіздою?

Ви спішили в Вифлеєм?

Чи не я є вам царем?!

1-й Цар:

– Ти є Цар, та тільки земний,

Народився ж Цар таємний,

Що буде понад царями,

Над землею й небесами.

2-й Цар:

– Ти не Цар. Є вічний Бог,

Що панує без тривог.

Ти боїшся того Бога,

Бо лиха твоя дорога.

3-й Цар:

– Бідний нарід ти караєш,

Кров невинну проливаєш!

Ірод (перебиваючи):

– Замовчіть мені, прокляті,

Бо скараю вас в цій хаті!

(до своїх вояків)

Добре хату обшукати,

Чи немає тут Дитяти!

Гей, шукайте, мої вої!

Вояки (після огляду кімнати):

– Тут нема Дитини тої!

Ірод:

– Так по всьому світу йдіть

І наказ мій рознесіть:

З всіх країн дітей зібрати

До двох рочків. Попитати, –

Кожен хлопчик до двох літ

Хай загине! Так скажіть!

1-й воїн (вірнопіддано):

– Твій наказ святий для нас,

Ми його сповняєм враз!

2-й воїн:

– Всіх дітей ми порубаєм,

Лиш тебе за царя маєм!

Ірод (із зловтіхою):

– Перебийте всю дітвору

Без пощади, без розбору!

А мале Дитя в яскині

Мусите знайти ще нині.

Бо інакше вам не жити –

Хто вас буде боронити?

Вам тоді ні круть, ні верть,

І тоді усім вам – смерть.

Входить Смерть:

– Тут витаю я з косою,

Хто питається за мною?

Ірод (улесливо):

– Я, Цар Ірод! Смерте мила,

Ти завжди мені служила:

Ти косила ворогів

Всіх, кого лиш я звелів.

Смерть:

– А тепер кого скосити?

Ірод (показує на пастушків і царів):

– З них – ніхто не сміє жити!

А крім того, ще й Малого,

Що всі ці ішли до Нього.

Він в вертепі народився

І на трон мій напосівся.

Смерть:

– Ні! Не буде цього, царю:

Я косою їх не вдарю,

Бо Мале Дитя в яскині

Має владу в світі нині.

Буду я Йому служити,

А тебе прийшла я вбити!

Приготуйсь життя віддати,

Тобі досить панувати!

Ірод (схитнувся і впустив корону з рук додолу):

– Ой, упала вже корона,

Не врятує й охорона…

Смерть «стинає» йому голову і «забирає» до пекла.

1-й воїн (із жахом):

– Пропав наш цар,

Пропав навіки!

2-й воїн:

– Пропав володар

Наш великий!

(Нажахані вояки тікають).

1-й Цар (радісно):

– Злочин не минув безкарно,

Ірод згинув так безславно.

2-й Цар:

– Того, хто приносить людям зло,

Смерть скарає все одно.

За гріхи треба платити,

Навіть голову зложити.

3-й Цар:

– Боже! Боже! Що за диво!

Все скінчилося щасливо:

Ірод вже немає влади –

Вже не буде в світі зради!

1-й пастушок (глянувши вгору):

– Гляньте, люди, що за сила

Ясну зірку засвітила!

2-й пастушок:

– Гляньте, браття, світло є,

Як нам світло всім стає!

1-й Цар:

– Тож до хати запросім,

Хай засвітить нам усім.

(Входить Ангел із зіркою).

Ангел (благословляючи):

– Хай цей дім добром панує!

Хай увесь народ святкує!

Слава Богу, люди чесні,

Я до вас – посол небесний.

Можете іти свобідно

І служити Богу гідно!

1-й пастушок (немов згадавши):

– Перед тим, як вийти з хати,

Треба щастя побажати!

Віншують

1-й Цар (урочисто):

– Прощавайте, християни,

Жийте в щасті і добрі,

Нехай Господь буде із вами

В вашім горі і біді!

2-й Цар:

– Майте волю добру, гожу,

Тільки вірте в ласку Божу:

Ласка Божа всіх спасе,

Край і нарід піднесе!

3-й Цар:

– І на цьому, добрі люди,

Ми вертеп кінчаєм,

Щастя й долі цьому дому

Всі щиро бажаєм!

2-й пастушок:

– Всім дорослим і маленьким

Зичу: жийте здоровенькі

На потіху всій родині

І на славу Україні!

Ангел:

– Слава Богу! Слава Богу!

Тож збираймося в дорогу,

Щоб занести цю новину

В кожний дім, в кожну хатину!

1-й пастушок:

– У дорогу вирушаймо,

Богу пісню заспіваймо!

2-й пастушок:

– Христос ся рождає!

Всі (разом): – Славімо його!

Усі колядують одну з колядів, яку вивчили. Бажано підготувати 3-4 коляди.

 

***

Примітка. Цей вертеп мав величезний успіх серед жителів Ланчина наприкінці 40-х років минулого століття. А був він організований, підготовлений і проведений активними поборниками святкування Різдва Христового братами Голінеями (рідні і двоюрідні брати ветерана-освітянина Степана Голінея, який проживає у Делятині).