Газета по-надвірнянськи
 

«Відмовилась від плаття на випускний вечір, а гроші передала волонтерам…»

8 грудня 2017, 14:30 | Рубрика: Ми - українці Версія для друку Версія для друку 982 переглядів

Якщо не я, то хто?… Такі заклично-спонукальні слова нагадували кожному, хто завітав цьоготижневого вівторка у зал засідань районної ради, про необхідність власної ініціативи і мобільної готовності до дій. Так Надвірнянщина приєдналася до відзначення Міжнародного дня волонтера.

круглий-ст

«Круглий» стіл «Хто, якщо не я? Святкуй волонтерством»

Зустріч із волонтерами краю організувала начальник відділу молоді і спорту РДА Христина Богославець за участі керівника апарату райдержадміністрації Миколи Кравчука, заступника голови районної ради Ігоря Писклинця, Надвірнянського міського голови Зіновія Андрійовича.

У ненав`язливій і доброзичнивій атмосфері добре відомі волонтери Надвірнянщини спілкувалися між собою, висловлюючи власну точку зору на проблеми і перспективи волонтерського руху у районі, зокрема, та Україні загалом.

Ведучою зустрічі стала власне сама Христина Богославець, якій вдалося налагодити взаємозацікавлений діалог між різними поколіннями волонтерів, спонукаючи до щирої і відвертої розмови та об`єктивного погляду на нинішню волонтерську діяльність.

Христина Богославець, передусім, нагадала, що Міжнародний день волонтерів (Міжнародний день добровольців в ім`я економічного та соціального розвитку) проголосила своїм рішенням 40-а сесія Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1985 року на знак визнання важливої ролі добровольчих та інших організацій у соціальному й економічному розвитку суспільства. Вважають, що офіційно волонтерський рух бере початок у 20-х роках минулого століття. Після Першої світової війни, у 1920 р., під Страсбургом реалізували перший волонтерський проект за участі німецької та французької молоді, у рамках якого волонтери відновлювали зруйновані війною ферми там, де вели між собою найзапекліші бої німецькі та французькі війська. Опісля цю естафету підхопила Індія. Таким чином волонтерський рух почав поширюватися світом. Волонтер у перекладі з англійської означає добровільний помічник. Волонтери цілком безкоштовно працюють у соціальних закладах, доглядають недужих, допомагають людям похилого віку. 1987-го у світі  нараховувалося 80 млн. волонтерів. На початку XXI – вже понад 100 млн.

Українцям здавна притаманні традиції взаємодопомоги, але роком народження українського волонтерства по праву вважають 2014-й, підкреслила Христина Богославець. Революція Гідності, російсько-українська війна на сході нашої країни, тисячі поранених, мільйони біженців, відсутність налагодженої інфраструктури в армії – усе це лягло на плечі тисячі українських волонтерів. Саме вони першими добровольцями йшли на фронт, збирали кошти, військову амуніцію, інші речі та харчі і везли їх на передову.

Саме завдяки українським волонтерам, їхній небайдужості, порядності, активній громадянській позиції та фанатичній відданості справі Україна вистояла і зберегла незалежність, наголосила відповідальний працівник районної виконавчої влади, зауваживши, що кожен певним чином є нині волонтером, бо саме події останніх чотирьох років підштовхнули волонтерський рух до свого потужного розвитку. І зараз волонтерство стало вже частиною культури та світогляду української нації.

За пропозицією Христини Богославець учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам`ять загиблих волонтерів, а разом з ними й полеглих захисників територіальної цілісності держави. Присутні переглянули відеоролик про волонтерський рух в Україні, а також світлини, що відображали діяльність волонтерів у Надвірнянщині.

Леслі Нолан – волонтер Корпусу Миру США

Леслі

Учасникам зустрічі представили її через громадського активіста Володимира Гринішака, який цього разу виступав у ролі перекладача. Вона розповіла про мету свого приїзду, деякі особливості волонтерства у США. Візит американської волонтерки до нашого містечка відбувся у рамках Угоди між Корпусом Миру США в Україні та українською організацією, щоб допомогти громадам Надвірнянщини у написанні та втіленні у життя різноманітних грантових проектів і програм, пошуку надійних партнерів, а також посприяти у налагодженні ефективної співпраці з організаціями, залучити інвестиції. Зокрема, Леслі Нолан висловила захоплення сподвижницькою працею українських волонтерів та й загалом Надвірнянщиною, яка справила на неї надзвичайно позитивні враження практично в усьому, що вона встигла побачити протягом свого триденного тут перебування. Щодо волонтерства, то, звичайно, воно дещо відрізняється. Серед багатьох відмінностей і та, зокрема, що у волонтерів США, як, зрештою, і в ЄС, є ціла низка переваг під час працевлаштування, якраз завдяки їхньому багатющому досвіду безкорисної праці. Зокрема, в багатьох європейських і американських організаціях із працевлаштування, під час вступу чи успішного закінчення престижного навчального закладу необхідно мати визначену кількість  відпрацьованих в якості волонтера годин (волонтерських кредитів). Вказаний в резюме волонтерський досвід завжди позитивно виокремлює кандидата серед інших.

ліцеїсти-3

Із неабиякою цікавістю сприймали розповідь американки Леслі Нолан наймолодші волонтери в залі засідань – студенти Надвірнянського коледжу НТУ, майбутні електромеханіки Олександр Бейсюк, Юлія Мосійчук та Ігор Ковальчук (на світлині – стор. 7). Слово під час зустрічі-«круглого столу» від них мав Олександр, який стисло переповів про волонтерську діяльність студентської молоді, зазначивши, що вони завжди керуються порадами старших волонтерів і прагнуть активніше розвивати цю справу в рідному навчальному закладі.

Голова БФ «Карітас-Надвірна» УГКЦ о. Андрій Будзак, мовивши про волонтерство, зауважив, що першим волонтером був сам Господь. – Він ходив із села до села, від міста до міста і оздоровлював, воскресав людей, – сказав священик. – І ще згуртував навколо себе однодумців – апостолів. Вчив яким має бути волонтер, про що свідчить притча про милосердного самарянина. Найбільшою проблемою о. Андрій назвав той факт, що люди не вірять у безкорисливість волонтерської праці. Але, цим, за словами священика, не варто перейматися, оскільки те добро, що робимо для ближнього, піде для Вічності. Духовний отець вважає за доцільне залучати до волонтерства більше активних молодих людей і в цьому його підтримали присутні.

Не забуваймо матерів полеглих воїнів

Євдокія

Не приховувала свого хвилювання Почесний громадянин міста Надвірна, фронтова медсестра у донецьких Пісках, волонтерка Євдокія Веприк, для якої волонтерська діяльність стала невід`ємною частиною всього зрілого життя. Рятуючи наших воїнів там, на передовій, Євдокія Степанівна особисто відчула всю цілковиту підтримку від волонтерів, а також переконалася наскільки важливою була, є і залишається вона для наших бійців на східному фронті.

Як у жінки – професійного медика у неї свій особливий погляд на це соціальне явище. І позначений він, насамперед, війною. Тому патріотизм перших добровольчих батальйонів, які стали спочатку єдиними на перепоні агресору, вона також вважає волонтерством. Євдокія Веприк навела чимало прикладів безкорисливого волонтерства, зокрема, і серед столичного бомонду, коли популярні артисти, надто не афішуючи свої вчинки, купляють квартири в столиці воїнам АТО, автомобілі на передову… Та найбільше надвірнянку вражають вчинки священиків, які пліч-о-пліч з бійцями на фронті підтримують їх бойовий дух і волю до життя та перемоги чи дарують свою резиденцію під реабілітаційний центр для оборонців України… Євдокія Веприк висловила слова вдячності побратимам, краянам, а також Надвірнянському міському голові Зіновію Андрійовичу. Адже сама вона нерідко особисто, також, долає за кермом тисячі кілометрів, везучи допомогу на фронт. Волонтерка закликала не забувати матерів полеглих  воїнів, ширше долучатися до цієї шляхетної справи.

волонтер

Про те, як за короткий час волонтерам вдалося зібрати гроші на поїздку додому із фронту бійцю, котрий зазнав тяжких поранень від ворога, розпочав свій виступ військовий капелан  з Коломиї о. Василь Довганюк «Дуб». Але не завжди виходить зробити все оперативно. Продукти зібрати легше… Тому, вважає о. Василь, варто подумати над створенням фондів для волонтерів, скажімо, при міській владі чи будь-яких організаціях і установах. Це спростить волонтерам роботу, коли доведеться негайно вирішувати назрілу проблему, що потребує коштів, приміром, на ту ж термінову поїздку. Військовий капелан також розповів про випадок, коли випускниця однієї із шкіл, відмовившись від плаття на випускний вечір, передала гроші волонтерам. За це, звісно, дівчину удостоїли почесної нагороди, а її вчинок став яскравим взірцем безкорисливості й високої самосвідомості. Духівник висловив побажання стати кожному тим волонтером-ангелом, котрий турбується про ближнього.

волонтер-2

– Якщо волонтери перестануть до нас їздити, то спочатку помре наша душа, а потім і тіло, – так сказали одного разу на передовій українські вояки Василю Сенатовичу, котрий доставив  для них черговий гуманітарний вантаж. Депутат обласної ради і досвідчений волонтер Василь Сенатович висловив тверду віру, що попри нинішні фінансово-економічні негаразди, коли збирати допомогу стає важче, все ж переважатимуть небайдужі краяни, які не стоятимуть осторонь волонтерської справи. Василь Сенатович закликав єднатися заради воїнів-фронтовиків, які чекають підтримки, заради перемоги над російським окупантом.

Сердечно дякував волонтерам від імені фронтовиків російсько-української війни голова ГО «Надвірнянське об`єднання воїнів АТО» Олег Туєшин. Їх неоціненне значення він відчув  спільно з побратимами по зброї у Кримському. Тоді навіть бойові командири не могли доїхати до бійців крізь безперервний ворожий обстріл і «пастки»кремлівських найманців-сепаратистів, а надвірнянським волонтерам (!) це завжди вдавалося. І вони були єдиними,  хто забезпечував наших хлопців всім необхідним на фронті.

Активно приєдналася до волонтерства громада Білих Ослав. Крім продуктів харчування, дров та іншого, білоославці придбали для оборонців країни і сучасні тепловізори (вартістю 63 тис. грн. кожний), а також каски 5-го покоління, розповів Білоославський сільський голова Микола Щербюк. А наприкінці листопада відправили в Попасну «Камаз» із 12 кубометрами  пиломатеріалів для укріплення окопів та опорних пунктів. Микола Щербюк переконаний, що для кращого взаєморозуміння та співпраці між краянами та волонтерами треба проводити інформаційно-роз`яснювальну роботу. Тільки правдивими фактами і аргументами про власну безкорисливість волонтерів можна протистояти дезінформації, яка має місце в районі, вважає керівник сільської громади.

Звертаючись до волонтерів Надвірнянщини, керівник апарату райдержадміністрації Микола Кравчук зазначив, що їх праця робить нашу країну сильнішою. Представник виконавчої влади району передав волонтерам слова вдячності і закликав надалі гідно продовжувати волонтерський чин у Надвірнянщині, взяти шефство над пораненими воїнами і тими, котрі повернулися з фронту додому у наш район. Вочевидь потрібна для цього також і фахова соціально-психологічна служба.

Взаємокорисна для кожного розмова за «круглим столом» тривала ще довго. Волонтери обмінювалися досвідом і спогадами. Пройшовши бурхливий шлях становлення, вони відчули, що не потребують особливої допомоги від держави, бо, інколи, можуть допомогти краще співвітчизникам, ніж… деякі державні установи. Що власне, і доказала діяльність волонтерів  на нинішній війні, зокрема, в перші місяці російської агресії проти України на Донбасі.

Можливо, і волонтери, діючи за принципом «Не дивися, що Україна зробила для тебе. Спитай у себе, що ти зробив для України?», формують українську націю.

Та, чи зрозуміє це нинішнє керівництво держави, котре чомусь не поспішає простягувати нарешті руку партнерства самим волонтерам?

Леся ДУТЧАК (текст), Іван ГРИДЖУК (світлини) «Народна Воля»

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!