Газета по-надвірнянськи
 

«Я вибрав би життя, яке прожив»

22 грудня 2017, 15:55 | Рубрика: Пам`ять і шана Версія для друку Версія для друку 102 переглядів

«Якби мене запитали, чи шкодую я про те, як склалося моє життя, про п’ятнадцятирічну відсидку, то відповів би: анітрохи. Якби довелося починати все спочатку, я вибрав би життя, яке прожив». У цих словах дисидента і видатного політика В’ячеслава Чорновола – суть його світогляду, де не було місця користолюбству, яким уже майже три десятиріччя просякнуті дії сучасної «еліти» держави.

Чорновіл

Вітчизняні політологи частенько посипають голову попелом, нарікаючи на «не таких» українців, які, на відміну від поляків і чехів, неправильно проголосували на перших в історії незалежної України виборах Президента. Мовляв, у Польщі владу довірили колишньому електрику Леху Валенсі, а у Чехії – літератору Вацлаву Гавелу, вони й провели радикальні реформи. Натомість українці віддали перевагу завідувачеві відділу ідеології ЦК КПУ Леоніду Кравчуку, який на цій посаді заявляв, що швидше йому волосся на долоні виросте, ніж Рух буде узаконено.

Однак ні поляки, ні чехи, ні навіть балтійські народи не пережили ні Голодомору, ні сімдесяти років кривавого тоталітарного режиму, який цілеспрямовано винищував найменший дух вільнолюбства. З урахуванням цього подиву гідне, що вже на перших президентських виборах в Україні за політв’язня з багаторічним стажем В’ячеслава Чорновола проголосував кожен четвертий виборець!

Згодом, уже 27 березня 1994 року, на виборах до Верховної Ради, які проводили уперше після проголошення Незалежності, комуністи здобули 85 мандатів, а представники Руху — 20. Комусь це досі видається поразкою, однак не варто забувати, що волевиявлення проводилось винятково за мажоритарною системою. Отож, червоні директори, на відміну від рухівців із їхнім голим словом, мали необмежені можливості для адміністративно-матеріального стимулювання українців.

На наступних виборах 29 березня 1998 р. уже за змішаною пропорційно-мажоритарною системою списки Народного Руху підтримали лише 9,4% виборців. Продажні політологи донині розповідають, що це була катастрофічна поразка очолюваної на той час В’ячеславом Чорноволом політичної сили, яка насправді поступилась лише комуністам. Причому ці «переможці» отримали 24,6%, тобто буквально за чотири роки розрив між двома антагоністичними силами скоротився вдвічі!

Не менш промовистим є факт, що на згадуваних виборах 1998-го навіть щедро підгодовувані грошима олігархів партії – від «Громади» Павла Лазаренка і гіркопам’ятної СДПУ(о) Віктора Медведчука до Партії зелених і прогресивних соціалістів Наталії Вітренко – поступились безсрібникам із Народного Руху.

Саме через це напередодні чергових президентських виборів, запланованих на жовтень 1999 року, очолювану Чорноволом політсилу розкололи на двоє, а 25 березня 1999 року в автокатастрофі трагічно загинув сам лідер, який мав реальні шанси не допустити переобрання Кучми й укорінення внаслідок цього кримінально-олігархічного режиму в Україні. Замість об’єктивного розслідування причин вбивства вороги і зрадники відбулись присвоєнням Чорноволу звання Героя України (посмертно). Цей указ новий-старий Президент Леонід Кучма підписав 21 серпня 2000 року.

Однак, як свято вірив справжній патріот-українець, «немає вищого судді, як правда». Вже два Майдани довели як правоту Чорновола, так і те, що навіть роздачею звань Героїв катам і злочинцям не відкупитись від праведної кари.

«Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні – маючи, щоб не довелося потім гірко любити, її втративши», – ці слова Чорновола варто пам’ятати всім українським політикам.

За матеріалами преси підготував

Володимир ПАВЛЮХ,

заступник голови районної організації НРУ.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!