Газета по-надвірнянськи
 

Запалили свічі поминальні

1 грудня 2017, 13:45 | Рубрика: Освіта, Пам`ять і шана Версія для друку Версія для друку 14 переглядів

Горем українського народу – голодомором, штучно створеним сталінськими сатрапами 1932-1933 років – пройнялися учні 1-11 класів Надвірнянської  школи-інтернату 24 листопада у церкві Трьох Святителів УГКЦ у мікрорайоні на вул. Ломоносова у райцентрі.

Тут разом з отцем-мітратом Богданом Михайлиною відзначили жахливу річницю каральної акції винищення вільнолюбного народу більшовицькою навалою.

Діти 1-4 класів (кожен у своїх ролях) просили хлібця, а Діана Кузів благала: «Боженько, зроби так, щоб хоч їстоньки не хотілось». Збожеволіла мати – учениця 11-го класу Леся Бойко волала до всіх: «Людоньки, що це я сплю, вбила дитину свою! З голоду, з холоду я збожеволіла, Боженьку, що це я сплю?». А мати Україна – дев`ятикласниця Тетяна Грідзан з коливом-пшеницею закликала всіх до поминальної вечері: «Пригощайся, роде мій скорботний, діти мої викошені, ключ мій журавлиний, на рідній землі підстріляний». І світлими тінями учасниці танцювального колективу (кер. Ірина Кельб) у білих накидках запалювали свічі всім школярам і присутнім у церкві, наче душі, які пливуть Чумацьким шляхом до поминальної вечері під слова Ілони Бойко: «Боже милий, прости цю землю, усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили, могили не освячували».

Декан Пнівський УГКЦ о. Богдан Михайлина звернувся до дітей з напутнім мудрим словом, закликав до хвилини мовчання, відправив Панахиду за убієнних. Закінчилося дійство «Вічною пам`яттю».

Володимир ТРАЧУК,

учень 11-го класу

Надвірнянської школи-інтернату.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!