Газета по-надвірнянськи
 

Зустріч із митцем Шевченкового краю

1 грудня 2017, 13:43 | Рубрика: Освіта Версія для друку Версія для друку 13 переглядів

Пам`ятним заходом виховної роботи у Максимецькій ЗОШ І-ІІ ст. стала нещодавна незабутня зустріч із сучасним поетом і письменником Сергієм Петровичем Мошенським.

Сергій Мошенський родом із Шевченківського краю, член Національних спілок краєзнавців та журналістів України,  історик, педагог-аматор, воїн-інтернаціоналіст і просто чудова людина.

Наша зустріч відбулася у щирій, дружній атмосфері. Дві години без перерви освітяни й учні із величезним захопленням слухали митця. Йому гучно аплодували навіть наші 5-річні маленькі вихованці групи дітей. Поет декламував свої вірші, розповідав життєві історії.

Ми радо запитали, як мається-живеться творцеві.

Завітав поет у наше мальовниче гірське село Максимець, щоб відчути карпатський дух лісу і краю, доброту і щирість гуцулів, спізнати наші традиції та звичаї. Головна мета такого візиту – воз’єднання центру і заходу.  Про це поет мріє написати свою чергову книгу, на яку ми з нетерпінням чекатимемо. Сподіваємося, що ця зустріч не стане останньою,  адже з такою творчою особистістю, енергійною людиною хочеться бачитись і спілкуватися частіше.

Сергій Анатолійович читав нам багато поезій про Україну, про рідну мову та з найбільшим щемом і трепетом у душі пише поет про голодомор 1933-го…

ПСАЛОМ 33-го

На Святий вечір, у пустому храмі,

У році тридцять третьому, в селі Куцівка,

Стояла на колінах перед образами

Із свічкою в руках вагітна жінка.

Від голоду померла вся родина,

Нема кому тепер колядувати.

Прийшла до Бога, як дитина,

Молила Богородицю, як матір:

«Як ти народжувала, Божа Мати,

Коли проклятий Ірод діток убивав?

Як ти могла дитя на смерть віддати

За той народ, що сам його розп`яв?

Як страшно віддавати в руки смерті

Ще ненароджену свою дитину.

Та краще мені самій вмерти,

Ніж бачити дитячу домовину».

І мовила з ікони Божа Мати,

Стиснувши до грудей Христа:

«Господь дав жінці право дарувати

І найцінніший подарунок – це життя.

Любов розтопить смерті лід,

Бо народивсь Спаситель світу цього.

В тобі продовжується український рід,

І Бог завжди оберігатиме його».

У Куцівськім Божім храмі Богородиці

На Різдво Ісуса Христа дитя родиться.

Вишитими рушниками мати спеленала,

До грудей дитя тулила, коляду співала.

Дарувала крихту хліба мишка, що не з’їла,

Під Святими образами свічечка горіла.

Педагогічний колектив

Максимецької ЗОШ І-ІІ ст.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!