Крутянський дух мобілізує націю

Історична подія – бій під Крутами 1918-го – у день своєї сотої річниці, 29 січня н. р.. зібрала в районному будинку культури широку громадськість та представників влади Надвірнянщини. Вшанувати пам’ять відважних крутянців прийшли вихованці загальноосвітніх шкіл району, Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату, вояки УПА, учасники АТО.

Годину пам`яті «Нема любові понад ту, що окроплена кров`ю Крут» розпочали зі спільної молитви за участі священика УГКЦ о. Юрія Зеленчука. У своїй проповіді душпастир згадав наймолодшого крутянця, гімназиста Григорія Пипського, який перед розстрілом першим почав співати в обличчя ворогів «Ще не вмерла Україна». Згодом слова майбутнього державного гімну підхопили всі його побратими … – Часто роздумую собі над мужністю того хлопчини, – мовив священик, – Скільки користі він міг би принести нашій Україні… Тому нехай пам’ять про юних захисників ніколи не згасне в наших серцях. Нехай їхній героїзм стане для нас прикладом.

…І пам`яті свічка горить – не згаса.

Триста сердець – наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, «Реквієм» спів –

Пам`ятай, Україно, Героїв-синів!

Такими поетичними рядками ведуча Галина Чуревич налаштувала присутніх до уважного перегляду документального фільму про Крути. З екрану, зокрема, молоді адресувалося риторичне питання: «Що для тебе означає день 29 січня». Крізь призму долі одного з наймолодших героїв розкривалися весь трагізм і водночас героїзм того бою. Крути, мов кривавий зойк юного українського студентства, яке свідомо в січні 1918-го пішло супроти озвірілих більшовицьких банд Муравйова, поклавши за волю України найдорожче – своє молодече життя. Важливість значення бою під Крутами аналізували з екрану відомі історики, щоб у глядачів сформувалися цілісний об’єктивний погляд і усвідомлення – Україна дістається нам дорогою ціною. І сьогодні державу на сході рятують від окупантів її оборонці, показуючи приклад мужності, відданості, незборимості духу, як це робили 100 років тому безсмертні лицарі Крут. За Україну варто не лише помирати, але й жити, бути духовно багатими, політично й економічно грамотними – стати нацією високої європейської культури.

Власне такий лейтмотив і виступів учасників художньої самодіяльності, яким блискуче вдалося втілити в життя сценарій провідного методиста РБК Валентини Лисюк. У цій когорті – гурт вояків УПА «Заграва» (кер. Михайло Юркевич), учениця 9-го класу ЗОШ № 3 Ганна Гурська, знані в районі співаки Світлана Павлишин, Віктор Чудновський, Олександра Гайдаш, а також юна солістка Гвіздського СБК Тетяна Николюк.

Брати приклад з юних рекрутів Крут і гуртуватися закликали у своїй вокально-музичній композиції «Будемо гідними героїв» учасники народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Шовкова косиця» РБК під орудою Олени Яченко. А символічну промову-клятву виголосив старший віце-сержант, старшина роти Прикарпатського військово-спортивного ліцею Петро Кисляк.

За словами голови районної ради Івана Гурмака, 29 січня – не є трагедія, як нав’язували нам впродовж останніх 100 років. Це – перший паросток столітньої боротьби українців за незалежність, яка триває донині. Найбільшим чином українців-націоналістів є покласти життя за соборну самостійну державу, як це зробили молоді хлопці сто років тому на станції Крути,  – підкреслив керівник представницької влади району, – зупинивши того самого ката-ворога, якого пізніше зупиняли отамани Холодноярської Народної республіки під гаслом «Воля України або смерть!». Ще пізніше цього ж загарбника зупинили УПА, ОУН також під гаслом першої заповіді українського націоналіста «Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!». І сьогодні так само на сході нашої держави кращі сини і дочки, формуючи добровольчі батальйони і не даючи Московії загарбати українську державу. Так, нам нав’язували, що це – трагедія, зауважив Іван Гурмак і продовжив: – Але це – не трагедія. Це – найвищий чин кожного чоловіка, бійця, українця, націоналіста.

Голова районної ради, звертаючись до присутніх, наголосив, що війна триває. – Ми переглядаємо фільм, а в окопах перебувають наші з вами побратими, українці, – сказав він. – Кожен з нас, перебуваючи тут, у тилу, повинен зрозуміти одне – тільки за їхньої участі перемога нам так легко не дасться. Кожен з нас має долучитися своєю працею, силою і натхненням для того, щоб здобути незалежність нашої держави. Для того, щоб не відбувалися чвари у вищих гілках влади. Адже ми бачимо, як відбувалося 100 років тому, так само відбувається зараз. А гине простий українець – той, який стоїть на захисті нашої держави, з гіркотою мовив голова районної ради.

–  У період важких випробувань дата 29 січня 1918 року передусім, знакова й героїчна – наголосив міський голова Зіновій Андрійович – Кожному поколінню українців доводилося виборювати незалежність. Тому данина  пам`яті крутянців, представників студентського куреня, січового стрілецтва, 15-17-річних юнаків, які зупинили навалу московської орди, – це основне завдання сучасників. Історія останніх 20-років засвідчує правдивість, відповідальність і значимість битви під Крутами, зауважив Зіновій Андрійович. – Тодішній соціалістично орієнтований уряд зробив все для того, щоб відправити 300 спартанців на захист молодої української республіки.

Маючи у 1918 році 300-тисячне військо, вони в першу чергу відправляли на ті акції непокори, що відбувалися в Києві, зокрема, на заводі «Арсенал». І сьогодні, коли ми згадуємо історію, то, передусім, у глибокій скорботі вшановуємо подвиг крутянців, які залишили в історії пам’ять про свій героїчний вчинок. Адже герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і, зокрема, у тих серцях, котрі продовжують їхню справу – захищають Україну. І будуть жити доти, доки житиме слава про них, висловив тверде переконання очільник громади Надвірної.

…Після звільнення України від більшовицької навали останки замордованих тіл 28 полеглих січовиків студентського куреня перевезли до Києва. 19 березня 1918-го загиблих поховали на Аскольдовій горі, що над Дніпром.

І в тисячах сердець як і 100 років тому, так і сьогодні болем і гордістю озиваються слова, мовлені тоді Михайлом Грушевським: «Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і вона збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні…».

Леся ДУТЧАК (текст), Назарій ГРИДЖУК (світлини) «Народна Воля»