Газета по-надвірнянськи
 

Балада про воїна

2 березня 2018, 13:18 | Рубрика: Творчість Версія для друку Версія для друку 90 переглядів

У донецьких степах уже сонце сідає,

Та не вщухає гуркіт гармат.

А там, у шпиталі, тяжко вмирає

Молодий український солдат.

Легкою ходою у білім халаті

Сестричка в палату зайшла,

Як подивилась на того солдата,

Брата впізнала вона.

«Лікарю, лікарю, рятуйте слабого,

Це ж мій ріднесенький брат!».

І голос почувши знайомий,

Посивілу голову підняв солдат:

«Сестро, сестричко рідненька,

Прошу я, батькам не дзвони,

Лиш дівчині моїй чорнобривій

Про мене усе розкажи.

Нехай вона знає і, може, згадає

Нашу квітучу любов.

Нехай лиш не плаче й мене забуває,

Бо я вже від неї пішов…»

Настане час мирний, розквітне Вкраїна,

Озвуться в садах солов`ї,

Але вже солдатик їх не почує:

Заснув він навічно у чорній землі.

Юлія ПЕРЕДРУК,

м. Надвірна.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!