Краще гірка правда, ніж солодка брехня. Ті рухівці, які зрадили Чорновола, «клюнули» на гроші та брехню. За мету цього чорного дійства було одне: приборкати НРУ і нейтралізувати В`ячеслава Чорновола.
Він вельми часто заважає окріпшим олігархічно-владним кланам «проводити» свої чорні справи. Жорстка непоступлива позиція рухівської фракції й особисто В. Чорновола заважала розграбовувати державу (1998 р. від НРУ 49 депутатських мандатів у парламенті).
У 1998-1999 роках активізувалася підступна робота із тим, аби привласнити НРУ, відсторонивши В. М. Чорновола від його керівництва. Привести на горішні щаблі так званих прагматиків, з якими легше домовитись. Владі потрібні були партії, лояльні до влади. Влада мала всі можливості: і фінансові, й організаційні на те, щоб зламати, упокорити окремих керівників партій, зробити їх ручними. На них працювали, якщо існувала потреба, і МВС, і СБУ, і ГПУ, а в партіях було досить «своїх» людей.
Проте, щодо НРУ й особисто В. Чорновола, вони прорахувалися. У 1999-му зробити переворот у НРУ, або ж привласнити партію «прагматикам» не вдалося. Як результат – розкол.
До всіх підбирали ключ: кого залякували, кого купували. Чорновіл стояв непохитно, з ним не домовитись, нікуди його не посунути. Прилаштували-приставили до нього «своїх» людей, мучили-гвалтували партію. Він, проте, не гнувся. Розуміли: піде на вибори – частку голосів, і немалу, відбере. Яку і в кого? – Саме у цьому й поставало моторошне до страху питання.
Це найсуттєвіше непокоїло, переймало. Бавитись із чорним котом-примарою у чорній кімнаті, ризикуючи владним розкішним життям, не стали.
25 березня 1999 року на шляху В`ячеслава Чорновола замість отого моторошного питання і постав смертельний КамАЗ. Комусь він заважав, власне кажучи, стояв поперек горла.
Цього не розуміла і більшість самих розкольників, які потім стали членами УНП – спрацював стадний інстинкт. Там стало багато тих і таких, котрі хотіли запосісти владу, люблять гроші, їм не вигідно йти проти влади, хоч би яка влада не була.
Яким товаром вигідно торгувати в Україні? – «Совістю». Так, совість вигідний товар, і, як не дивно, у нас в Україні її можна продавати багато разів. У розвинутих державах, зрадивши раз, ти залишаєшся без авторитету, посади і твоя політична кар’єра закінчується.
І як би Ю. Костенко та його тодішні прихильники не виправдовувалися, саме вони своєю поведінкою, розколом Руху, точніше спробою прихватизації НРУ, примусили Чорновола багато їздити по Україні, забувши про відпочинок, здоров’я та власну безпеку.
Робота за перехід на бік «костенківців» велась безумовно і не без участі владних структур. Тут і фінансування, і швидке, без бюрократичних зволікань, виділення приміщень для УНП, й інша підтримка.
І в нашому, Надвірнянському, районі знайшлися люди, які «клюнули» на це. Вони зрадили Чорновола і зараз не мають права заробляти собі дивіденди і десь пописувати різну нісенітницю, що вони, мовляв, були великими друзями і соратниками В’ячеслава Максимовича Чорновола. Ганьба таким писакам!
Микола Стельмащук,
член Івано-Франківської краєвої ради
Народного Руху України.