Надвірнянська ОДПІ повідомляє, що до загальномісячного або річного доходу платника податку включається дохід від надання майна у лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння або користування).
Згідно із пп.170.1.1 п.170.1 ст.170 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податковим агентом платника податку-орендодавця щодо його доходів від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельного паю є орендар.
Податковий агент зобов’язаний утримувати податок із суми таких доходів використовуючи ставки податку та збору, визначені ст.167 та п.161 підрозд.10 розд.ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ). У 2018 році ставка податку на доходи фізичних осіб становить 18 відс., а військового збору – 1,5 відсотка.
Громадяни, які отримали у 2017 році доходи від надання в оренду земельного паю орендарю (суб’єкту господарювання-фізичній особі), повинні подати Податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація).
Тобто, власник земельного паю-орендодавець повинен самостійно нараховувати та сплатити податок на доходи фізичних осіб.
Крім того, громадяни, які самостійно обробляють земельні ділянки, надані їм у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення особистого сільського господарства, земельні частки (паї), виділені у натурі, сукупний розмір яких перевищує 2 га, повинні декларувати доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції. Такі доходи, також, оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором – за ставкою 1,5 відсотка.
Декларацію за 2017 рік орендодавцям, які надають в оренду паї фізичним особам або отримують доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції, необхідно подати до 1 травня 2018 року.
Наслідки неподання громадянами декларації про майновий стан та доходи
Відповідно до ст. 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку,
- тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення,
- тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ця відповідальність не розповсюджується на випадки добровільного подання декларації (в т.ч. при реалізації права на податкову знижку).
Крім того, згідно з п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України (далі ПКУ) неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, –
тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення,
Згідно з пунктом 5 підрозділу 1 Розділу ХХ ПКУ якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV ПКУ для відповідного року.
Отримували іноземні доходи – подайте декларацію
Усі громадяни, які отримали у 2017 році доходи з-за кордону – спадщину, гонорари, авторські виплати, дивіденди або просто заробітну плату, мають їх задекларувати. При цьому податкову декларацію про майновий стан і доходи вони повинні подати незалежно від того, чи були з цих сум утримані податки.
У податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік громадяни відображають суму отриманого доходу за звітний рік та визначають податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військового збору 1,5%.
Громадяни можуть надіслати декларацію поштою або звернутися до посольства чи консульства. Також вони мають право оформити довіреність своїм близьким в Україні, щоб вони подали декларацію. Або подати її за допомогою електронних засобів он-лайн.
У випадку, коли громадянин вже сплатив податок за тими ставками, які діють в іншій країні, то вона має взяти у податкових органах іноземної держави довідку про сплачені суми і їх буде враховано під час перерахунку в Україні.
Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Сума податку з іноземного доходу платника податку – резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму податку, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України.
Детальніше у роз‘ясненні ДФС України, яке розміщено на офіційному порталі у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі (категорія 103.19).
Нагадуємо громадянам про випадки звільнення від обов’язку подання декларації про доходи
Платники податку звільняються від обов’язку подання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – Декларація) у випадках:
а) незалежно від виду та суми отриманих доходів платники податку, які:
- є малолітніми/неповнолітніми або недієздатними особами і при цьому перебувають на повному утриманні інших осіб (у тому числі батьків) та/або держави станом на кінець звітного податкового року;
- перебувають під арештом або є затриманими чи засудженими до позбавлення волі, перебувають у полоні або ув’язнені на території інших держав станом на кінець граничного строку подання декларації;
- перебувають у розшуку станом на кінець звітного податкового року;
- перебувають на строковій військовій службі станом на кінець звітного податкового року;
б) в інших випадках, визначених розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Крім того, декларація не подається і обов’язок платника податку щодо подання Декларації вважається виконаним (це передбачено ст.179 ПКУ), якщо платник податку отримував доходи:
- від податкових агентів, які згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
- виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом IV ПКУ;
- від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до розділу IV ПКУ;
- у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до розділу IV ПКУ оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до ст. 174 ПКУ.
Компенсація вартості платних послуг з лікування
До переліку витрат, дозволених до включення до податкової знижки відповідно до п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ включається сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також сума коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов’язкового державного соціального медичного страхування, крім:
а) косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов’язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов’язаних з лікуванням хронічних захворювань;
б) протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;
в) абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);
г) операцій із зміни статі;
ґ) лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);
д) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
е) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 розд. ХІХ ПКУ встановлено, що п.п 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 ПКУ набирає чинності з 1 січня року, наступного за роком, у якому набере чинність закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування.
Станом на 01 січня 2018 року закон про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування чинності не набрав, тому податкова знижка по витратах, понесених платником податку на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена сім’ї першого ступеня споріднення (п.п. 166.3.4 п. 166.3 ст. 166 ПКУ), за наслідками 2017 року платникам не надається.
Хто може не платити за земельні ділянки
Відповідно до п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України від сплати земельного податку звільняються:
інваліди першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
пенсіонери (за віком);
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:
для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
До переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Пунктом 281.4 ст. 281 ПКУ визначено, що якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги.
Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.
Фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо) після досягнення ними пенсійного віку, мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності (за винятком земельних паїв).
При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення (за віком)).
Як отримати податкову консультацію
У минулому році до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) було внесено зміни щодо порядку надання індивідуальних податкових консультацій. То ж як саме отримати таку консультацію в органі фіскальної служби – роз’яснює начальник управління обслуговування платників ДПІ у м.Рівному Сергій Войно.
- Порядок надання індивідуальних податкових консультацій передбачено нормами статей 52 та 53 ПКУ, якими, зокрема, встановлено строки їх надання, вимоги як до форми запиту на отримання консультацій, так і форму надання консультації, запроваджено Єдиний реєстр консультацій.
Так, податкова консультація – це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Такі консультації бувають двох видів: індивідуальні та узагальнюючі.
Індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Узагальнююча податкова консультація – оприлюднення позиції щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.
Індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства надаються за зверненням платників податків безоплатно протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення.
Такі консультації надаються як в усній, так і в письмовій формі, мають індивідуальний характер і можуть використовуватися виключно платниками податків, яким їх надано.
В усній формі індивідуальні консультації надаються контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі – контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.