Ніхто бо з нас не живе для себе самого і ніхто не вмирає для самого себе: бо, коли ми живемо, для Господа живемо; і коли ми вмираємо, для Господа вмираємо. Отож, чи ми живемо, чи вмираємо, ми Господні. На це бо Христос помер і воскрес, щоб і над мертвими, і над живими панувати» (Рим. 14:7-9).
У цей світлий, радісний пасхальний день вітаю всіх вас, дорогі брати і сестри, цим із глибини віків переможним, життєдайним, святковим, піднесеним виголосом: Христос Воскрес!
Христос добровільно страждав та помер, Його покладено у кам’яну печеру, Його похоронили як і всіх людей, Він пролежав у гробі деякий час, виконав все необхідне як на землі, так і в пеклі. Три неповних дні заховувала земля Його тіло, як на кінець, в ту страшну і одночасно радісну для всіх людей ніч, земля здригнулася, відвалився камінь від входу в печеру, все наповнилося світлом і вийшов із гробової печери, пройшовши крізь всі погребальні пелени, крізь всі перешкоди та перепони, Воскреслий Господь Ісус Христос, поклавши початок всім людям. Це і є Пасхою. Це і є перемогою над смертю. Це і є спасіння всіх людей. Це і є сенсом нашого такого короткого та немічного життя. Ось чому в цей день всі ми радіємо та веселимося, всі ми співаємо та проголошуємо, що Христос Воскрес.
Що ж означає святкувати Пасху в цьому світі, який переповнений стражданнями, ненавистю, дріб’язковістю, війнами, що означає співати «смертю смерть подолав» і чути те, що «сущий во гробі життя дарував», коли смерть, не дивлячись на життєву суєту, все ж таки залишилася єдиною вірогідністю? Невже Воскресіння Христа – цей піднесений, світлий празник – тільки хвилинна втеча від реальності, після котрого знову наступить сіра буденність?
Дорогі мої, Пасха для кожного із нас повинна стати не згадкою про подію, котра відбулася дуже давно, десь у глибокому минулому. Пасха для нас має стати реальною зустріччю у радості та щасті з Тим, у Кому наше серце давно побачило життя та світло Божого відблиску. Бо саме з цього часу відбувається зцілення людського роду від рабства пекла, очищення від гріха та повернення людини до Бога. Одна мить перемінює життя світу.
Дорогі брати і сестри, бажаю всім вам у цей день Христового Воскресіння, у день невимовної радості, піднесення, укріпитися у вірі, щоби ваше життя сяяло любов’ю та добрими вчинками. Щоб навколишнє зло, коли брат не любить брата, було переможене, щоби з цього дня розпочалося наше нове життя. Христос дарує нам це щастя – бути християнами, вірити у Нього, зберігати Його Заповіді, йти за Ним. Пасха закликає нас оминати ті пастки, в які так часто потрапляють християни: жити без надії, жити так, ніби Христос не воскрес, ніби проблеми, які присутні у нашому житті, стають центром всесвіту. Ми, як і Петро, повинні залишити свої думки і проблеми, встати та піти вслід за Христом, не залишатися у темряві, у своїх страхах, не дозволити, щоби повсякденні проблеми заволоділи та полонили нас.
Саме сьогодні ми повинні почути слова Ангела: «Його немає тут, не шукайте живого серед мертвих». Не залишайтеся наодинці зі своїми проблемами, шукайте Христа. Він – найбільша наша радість, Він завжди поруч біля нас і завжди перебуватиме з нами. Христос живий! І Він бажає, щоб ми Його шукали серед живих. І після того, як ми Його зустрінемо, наші обтяжені сумом та переживаннями серця освітить світло надії та радості.
Нехай пасхальний виголос: «Христос Воскрес!», на який ми з радістю відповідаємо «Воістину Воскрес!», наповнить наші серця надією. Нехай буде видно на наших обличчях, у наших усмішках, що ми дійсно віримо, що Христос живий.
Протопресвітер Надвірнянського
протопресвітеріату
о. Андрій БАКОТА,
парох громади Прокатедрального
собору Благовіщення
Пресвятої Діви Марії УГКЦ.