Саме такими ніжними словами розпочала творчу поетичну годину «Поезії не змовкне джерело» у Ланчинському ліцеї ім. Ю. Шкрумеляка, приурочену до Всесвітнього дня поезії, Марія Попович, завідувач міської бібліотеки для дорослих.
Великий і вічний, повний таїни та принад, чудовий і неповторний світ поезії, його загадкове й чисте вікно привідкрила Марія Іванівна юним слухачам та їх наставникам, запросивши на свято поетів-земляків, наших учасників: ланчинців Марію Яновську та Анатолія Любецького, а також заочно познайомила з поетесою із Добротова Надією Кметюк, яка нині проживає у Коломиї.
Марія Яновська та її перша збірка «Квіти кохання» – це мить поетичного відкриття. Усі присутні пройнялися глибинними чарами її поезій: присвят найдорожчим людям, світлих одкровень у любові до рідного краю, до наймиліших серцю куточків Ланчина, палкої любові до рідної мови. Поетеса вміє сказати звичайнісінькими словами дуже-дуже багато. Це добре і тонко відчули наші читці під орудою Олесі Іваночко, учителя української мови та літератури ліцею. Творчістю пані Марії щиро захоплений і селищний голова нашої ОТГ Володимир Попович, назвавши її вірші звучанням душі. Він звернувся з пристрасним словом до учнів і педагогів, до всіх нас, нагадавши, що кожна людина, рід, село чи місто мають свою історію, відчуття ж цієї історії – найперша ознака культури, інтелекту людини, її патріотизму. Тому кожному треба знати свою історію, традиції, звичаї, збирати по перлині і передавати нащадкам те, що залишили нам у спадок діди і прадіди. А втім, ми й самі – творці історії, поети-ланчинці, творчі особистості, які присутні на зустрічі, хай збагатять наш духовний світ, відчинять це пречисте вікно у світ слова, спонукають уже до нових звершень, успіхів, досягнень.
Гострим болем і радістю, синівською любов’ю до України пройнята творчість Анатолія Любецького. Складні поетичні всесвіти його розкрила нам Марія Попович, наголосивши, що поезія для нього – сенс життя, засіб вираження свого я, відгук серця на радощі й болі буття. Автор має майже триста віршів, окремі з них уже опубліковані у різних періодичних виданнях, а тепер він готує до видання свою першу збірку. Але поезію не можна переказати. І тому найбільшу втіху мали учасники зустрічі, коли вірші читали автори. Найзворушливішою на святі стала презентована Марією Попович творчість поетеси трагічної долі, скорботного янгола української поезії Надії Кметюк. Воістину її вірші – голос совісті і честі, а декламували їх артистично й довершено Любов Дутчак, Олеся Іваночко та Яна Дімнич.
Причастися, читачу, віршами Надії Кметюк, відчини завісу у розмаїтий світ її збірок «Божі очі», «Аве Марія», «Молитви Надії» та «Повертайтеся живими».
Кінцевий акорд свята прозвучав велично й урочисто: вірш десятикласниці Ірини Шкрумеляк схвилював усіх, як і ніжна мелодія скрипки випускниці ліцею Оксани Горганюк та пісні про Ланчин, написані композитором Миколою Ведмедерею на слова Марії Яновської.
Нехай світле поетичне слово наших земляків буде величне й високе, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна! Уклінно вдячні організаторам поетичної зустрічі за подаровані миті радості й відпочинку, осяяння і щастя!
Ганна КАЗЮК,
педагог Ланчинського ліцею ім. Ю.Шкрумеляка.