25 травня 2018, 13:10 | Рубрика: Нація
Версія для друку
2,009 переглядів
У Пнівській ЗОШ І-ІІІ ст. за ініціативи голови ради старійшин с. Пнів Ганни Хащук та за сприяння директора школи Олега Фединяка і заступника із виховної роботи Надії Приймак відбулася зустріч із людьми, які зазнали страшних поневірянь у роки радянської окупації західноукраїнських земель. Жительок Пнів`я Марію Миколаївну Питлюк, Ганну Іванівну Джигіту та Катерину Миколаївну Хімей ще дітьми разом із батьками вивезли на заслання на холодні простори сибірської землі, а житель Молодкова Іван Миколайович Кисляк, як міг, допомагав воякам УПА у боротьбі за українську державу.

Вони поділилися такими тривожними і болісними спогадами, які зринають ранами аж через десятиліття: товарними вагонами людей відправляли, як кажуть, «у світле радянське майбутнє», а насправді – на необжиті простори тайги, де доводилося облаштовувати своє життя практично з нуля, виживати у голоді та холоді і мріяти про одне – повернутися на рідну гірську прикарпатську землю.
Марія Миколаївна Питлюк зі сльозами на очах пригадує, як для того, щоб вижити, доводилося… жебракувати, їсти лохину, лушпиння і коли гинув кінь, просила дати шматок м’яса, що було справжнім святом.

Для Ганни Джигіти заслання розпочалася у березні 1950-го. – Я тоді вчилася у першому класі. Нас забрали на пересильний пункт у Коломию. А далі стражденний шлях болю проліг до міста Берегово, а потім – на необжиті лісові території, – згадує пнів`янка. – Нас з мамою було двоє. Бараки побудували із свіжого лісу, у якому плодилися клопи й таргани. Та навіть там панувало життя зі своїми поодинокими радісними моментами. Адже, переважно це були люди із Західної України, тому завдяки священику намагалися зберігати духовні традиції. Додому повернулися у 1960-му, після цього Ганна Іванівна, працюючи у місцевій школі, навчала не одне покоління односельчан.
Населений пункт Кузнечиха ІІІ Хабаровського краю згідно з вироком системи став вимушеним місцем проживання для Катерини Хімей, яка розповідає: – Заробляла їжу, пасучи гусей. Також спецпоселенці розвантажували вагони, жили у жахливих та нестерпних умовах.
Але нашим співвітчизникам додавала міцності у важку хвилину життєвих випробувань віра у Бога, власні сили та допомогу людей, які також зазнавали таких же важких життєвих гонінь та поневірянь. Найправильнішим стало побажання, висловлене Іваном Кисляком, щоб в єдності будувати країну.
Учнівська молодь під керівництвом педагога-організатора Христини Космірак і вчителя музичного мистецтва Марії Вінтоняк підготували змістовну та насичену концертну програму, а ведучі акцентували увагу на необхідності утверджувати українську державність, щоб страшні жахіття червоного терору більше не повторилися на нашій землі. Участь у такому важливому виховному заході взяв Пнівський сільський голова Василь Гладиш.
Василь ІВАСЮК «Народна Воля»