Газета по-надвірнянськи
 

Відкрили меморіальну дошку новітньому Герою Павлові Ільчуку

4 травня 2018, 12:14 | Рубрика: Тема дня Версія для друку Версія для друку 131 переглядів

дошка2

У середу, 2 травня, у Надвірнянському коледжі НТУ урочисто відкрили меморіальну дошку колишньому студенту навчального закладу, учаснику московсько-української війни, старшому розвіднику 8-го окремого полку спеціального призначення Павлові Ільчуку, який загинув, захищаючи рідну українську землю на її східних теренах.

Віддати шану новітньому Герою зібралися рідні та близькі, військові побратими, викладачі і студенти коледжу, керівництво району і міста, зокрема, голова районної ради Іван Гурмак, голова райдерж­адміністрації Олександр Кеніз, Надвірнянський міський голова Зіновій Андрійович, а також очільник Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції в Івано-Франківській області Володимир Веркалець, представники громадської організації «Всеукраїнське об’єднання воїнів АТО Прикарпаття» та керівник центру допомоги учасникам АТО Володимир Свідрак.

фото

Захід розпочали із виконання Державного Гімну України. У хвилині мовчання всі присутні схилили голови перед світлою пам’яттю Героїв-захисників, котрі віддали своє життя за самостійність і незалежність України.

Почесну місію відкриття меморіальної дошки Павлу Ільчуку виконали його батьки Марія Степанівна та Микола Васильович Ільчуки. Чин освячення і спільну молитву відслужив декан Пнівського деканату УГКЦ отець-мітрат Богдан Михайлина.

Спогадами про героїчно загиблого сина поділилася мама Героя, яка розповіла про дитячі роки захисника, про те, як він мріяв стати військовим і, закінчивши коледж, вступив до лав Збройних сил України.

«З дитячих літ Павло не просто мріяв стати військовим, а й усебічно готувався до цього. Поруч із батьківською хатою облаштував спортивний майданчик, де удосконалював свій фізичний стан. Павло любив спорт, займався боксом. З початком російської агресії підписав контракт із ЗСУ на три роки. Час не лікує біль втрат, але зараз хочу, щоб його пам’ятали всі, хто знав, і всі, за кого він загинув» – звернулась до присутніх мама бійця.

Про те, яким сміливим у бою був Павло Ільчук, розповів його бойовий побратим Олександр Ящук.

Голова районної ради Іван Гурмак спільно з головою райдержадміністрації Олександром Кенізом поклали квіти до меморіальної дошки Героя Павла Ільчука та у хвилині мовчання віддали шану захисникові.

У своїй промові Іван Гурмак наголосив:

«Коли Павло був звичайним студентом, навряд чи думав він, що доведеться ціною власного життя відстоювати територіальну цілісність і самостійність Української держави. Так само кожен із нас уже сьогодні повинен задуматись над тим, чи не доведеться завтра робити отой вирішальний і доленосний для України вибір: стати Героєм або ж згубитися в історії рідного народу. Сьогодні відкриваємо не просто меморіальні дошки, а зберігаємо пам’ять для прийдешніх поколінь, як нагадування про героїчні подвиги українських захисників, як приклад для наслідування. Слава Україні! Героям Слава!».

Зі словами вдячності та співчуття виступив директор Надвірнянського коледжу НТУ Ростислав Нагорний:

«Ми всі – в неоціненному боргу перед нашими захисниками, їхніми сім’ями, родинами. Сьогодні ми низько вклоняємося родині нашого захисника Павла Ільчука».

Меморіальну дошку Павлу Ільчуку встановили за ініціативи батьків бійця. Викладачі та студенти Надвірнянського коледжу підтримали родину загиб­лого захисника та власними зусиллями увіковічнили пам’ять відважного студента-випускника.

Літературно-пісенну програму урочистого заходу представили викладачі та студентська молодь Надвірнянського коледжу НТУ.

***

Павло Ільчук народився 2 серпня 1991 р. у селі Вороненко Яремчанської міської ради. З дитинства мріяв стати військовиком. Після закінчення Надвірнянського автодорожного коледжу його призвали до лав Збройних сил України і не будь-куди, а в еліту армії – високомобільні аеромобільні війська. Спочатку проходив службу строковиком у восьмому окремому полку спеціального призначення міста Хмельницького. Згодом, не вагаючись, залишився там контрактником.

У зоні АТО Павло із військовими побратимами займався конвоюванням та охороною блокпостів. І під час однієї з ротацій на Луганщині його бригада потрапила під шалений мінометний обстріл. Загинув 20 липня 2014-го під час мінометного обстрілу в районі аеропорту Луганська. Тоді ж поліг його побратим Андрій Василишин.

14 листопада 2014-го за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час антитерористичної операції, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Останнім статусом на його сторінці у соціальній мережі є крилата фраза «Ніщо не залишається без помсти».

Вл. інф.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!