«Щоб стати навіки соняшником»

У засвіти пішов поет-шістдесятник Іван Драч

Український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч Іван Драч відійшов у Вічність 19 червня у Феофанії. Про це повідомив екс-голова Спілки кінематографістів Сергій Тримбач. «Помер уранці. Значить, не нажився. Був йому 81 рік. Душа великого Поета, Кіномитця, Громадського діяча відлітає од нас… – написав у «Фейсбуці» кінознавець. – Ще учора ввечері я говорив iз дружиною, Марією Михайлівною. Надія лишалася, одначе ж сталося те, що сталося».

Свої співчуття висловив Президент України Петро Порошенко, який назвав Івана Драча «одним із найяскравіших поетів iз когорти шістдесятників», констатувавши: «Перш за все, це була Людина, яка тонко відчувала Україну та її душу». Іван Драч народився на Київщині. Після закінчення у Тетієві середньої школи почав викладати російську мову та літературу в семирічці сусіднього села Дзвеняче. Працював інструктором райкому комсомолу, служив в армії. Перший вірш поета з’явився ще у 1951 році. У 1958-му вступив на філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка, але його виключили через творчі та політичні погляди. Згодом зумів відновитися, але на заочній формі.

Працював у «Літературній Україні». Дебютував на початку 1960-х років публікацією поеми-трагедії «Ніж у сонці». У 1962 році вийшла перша його збірка – «Соняшник». У 1964-му Іван Драч здобув фах кінодраматурга на Вищих сценарних курсах у Москві. Працював у сценарній майстерні Київської кіностудії імені Довженка. Наприкінці 80-х років поет став першим головою Народного руху України, тричі обирався депутатом Верховної Ради України. Донині очолював громадську організацію Конгрес української інтелігенції. У 2006 році Івана Драча удостоїли звання Героя України. На його творчому рахунку – понад 10 поетичних збірок, кіноповісті, кіносценарії, зокрема, «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», які були заборонені у радянські часи.

Іван Драч заповідав, щоб поховали його у рідному селі Теліженці на Київщині біля могили сина Максима, котрого й досі загадково позбавили життя у його розквіті, а винних не знайшли.