65 років тому у Перерослі вивісили національний синьо-жовтий прапор

Сьогодні українці святкують День Державного Прапора України. Поєднання синього і жовтого кольорів уперше з’явилося на гербі древнього Львова. Правитель Галицько-Волинського князівства, король Данило Галицький подарував цьому місту, заснованому у 1256 році, герб із зображенням золотого лева на синьому тлі. Козаки Запорізької Січі також часто на своїх прапорах мали поєднання синього і жовтого кольорів, особливо починаючи з XVIII століття. Галичани ще в 1848 році вважали синьо-жовтий стяг символом протесту.

За часів Української Народної Республіки у битвах за свою свободу українські вояки йшли у бій під синьо-жовтими прапорами. У битві під Крутами над захисниками української свободи майоріло саме таке знамено. Після завоювання України більшовиками та утворення УРСР затверджено прапор республіки: червоне поле, а у верхньому кутку – синьо-жовтий прапорець. Але в 1919-му синьо-жовтий колір зник із прапора з ідеологічних міркувань. Прапором Карпатської України у 1938-1939 роках став синьо-жовтий стяг.

30 червня 1941-го у Львові, після проголошення Акту відновлення Української держави, на вершині Князівської гори підняли національний прапор.

У 1945-1950 роках радянська влада жорстоко розправилася з рухом опору в Західній Україні, виславши до концентраційних таборів мільйони тих, котрі воювали в ОУН-УПА, каралися в німецькому полоні та цивільних жителів, які допомагали повстанському рухові. По війні загострився русифікаційний процес в Україні.

Діям радянської влади протестували, зокрема, свободолюбиві жителі села Перерісль у Надвірнянщині. 31 жовтня 1953 року група юних патріотів села виготовила національний прапор і підняла його в центрі села навпроти сільської ради. Восьмикласники Переріслянської школи, 4 хлопці і 3 дівчат, пасучи корів на вигоні села, вирішили виготовити прапор і увечері повісити на стовпі, де був прикріплений гучномовець-брехунець, з якого лилася пропаганда радянського способу життя. В цю групу входили три двоюрідні брати. Дівчатам доручили підшукати матеріал і пошити з нього полотнище. Хлопці – Ярема Непеляк із двоюрідними братами Михайлом Непеляком та Іваном Фединяком з надійним товаришем Михайлом Абратом – у майстерні свого дядька, який столярував, виготовили древко. У вечірній час, коли молодь і жителі села дивились кінофільм у сільському клубі, хлопці миттєво вибралися на стовп до гучномовця і прикріпили національний стяг, який своєрідно заглушував його «промови». Шум мотора-генератора, який виробляв струм для кіноустановки, допоміг хлопцям залишитися непоміченими. Коли глядачі вийшли з клубу, то побачили національну святиню, яка закривала гучномовець. Звістка швидко поширилася по селу. Люди приходили подивитись на стяг, який закривав пропагандиста-гучномовця. На другий день недільного ранку дільничний міліціонер разом із головою сільської ради зняли національний прапор. Почалися пошуки патріотів. У навколишніх селах у крамницях шукали взірці тканин, які могли бути ідентичні до тканини, з котрої пошили полотнище. У школі опитали всіх учнів, але пошуки не дали результатів.

Районні правоохоронці про подію повідомили керівництво області і столиці. У Міністерстві внутрішніх справ Української РСР забили тривогу, змусили повідомити про інцидент до Москви.

Подаємо мовою оригіналу копію цього «совершенно секретного» повідомлення, яке вже не є таємним і яке нам вдалося розшукати в архівах.

4 ноября 1953           2723/с экз.№3

СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО

НАЧАЛЬНИКУ 4 УПРАВЛЕНИЯ МВД СОЮЗА ССР

Генерал-лейтенанту товарищу ХАРИТОНОВУ Ф. П.

СПЕЦИАЛЬНОЕ СООБЩЕНИЕ

об обнаружении националистического флага в с. Переросль Ланчинского района Станиславской области.

31 октября с. г. в 7 часов утра в с.Переросль Ланчинского района Станиславской области участковый уполномоченный милиции БАЙЛЯК обнаружил националистический флаг, висевший на телеграфном столбе в центре села.

УМВД ведет расследование и розыск лиц, вывесивших националистический флаг.

МИНИСТР ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАИНСКОЙ ССР

Генерал–лейтенант Т.СТРОКАЧ.

До речі, секретно-політичне 4-е Управління МВС СРСР займалося протидією і репресіями проти антирадянського підпілля, переслідувало українських, білоруських і прибалтійських націоналістів, інтелігенцію, молодь і духовенство, а також боролося з антирадянськими листівками й анонімними листами, займалося поштовою і телеграфною цензурою.

До групи сміливців, за словами Яреми Непеляка 1938 р. н., окрім нього входили також переріслянці Абрат Катерина,1936 р.н., Гуйтин Катерина, 1937 р. н., Кравчук Ірина, 1937 р. н., Абрат Михайло, 1937 р. н., Непеляк Михайло, 1937 р. н., Фединяк Іван, 1937 р. н.

Двоє учасників патріотичної акції Абрат Катерина і Непеляк Ярема – пенсіонери, проживають у селі Перерісль. Непеляк Ярема закінчив технікум та інститут, працював на Надвірнянському нафтопереробному заводі. У 1991 році в Перерослі був одним із засновників осередку Народного Руху України, пізніше його обрали головою сільської ради.

Ярема Непеляк, один із учасників тієї акції, ніби заново осмислює і переживає подію далекого жовтневого дня 1953-го. На такий вчинок його та товаришів підштовхнула, передусім, ще свіжа пам’ять про повстанців, патріотичне виховання у сім’ях. – А тоді повсюди говорили про так звану більшовицьку «Молоду гвардію» у Краснодоні, і ми подумали, чим ми від них гірші, – згадує Ярема Іванович. Він через плин років зберігає шану до українського національного прапора як до святині, вважаючи, що, на превеликий жаль, патріотизм у наші дні перебуває на дещо низькому рівні.

Місцеві краєзнавці та керівництво Переріслянської сільської ради ОТГ планують провести у жовтні цього року урочисті заходи з нагоди 65-річчя підняття у Перерослі українського національного прапора, а також встановити меморіальну таблицю, як нагадування і шану про цей відважний вчинок групи переріслянських юнаків і дівчат.

За радянських часів синьо-жовте знамено використовували підпільно. Використання в СРСР українського національного прапора каралося ув’язненням на два роки. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила офіційний статус державного синьо-жовтого прапора нашої країни.

Ігор АНДРУНЯК,

член Національної спілки

краєзнавців України.