Синьо-жовтий стяг – як оберіг-символ мужності і незламності України

Минулого четверга, 23 серпня, численна надвірнянська громада віддала честь і шану Державному Прапору України, який в усі віки символізував прагнення українського народу до свободи і волі. І зараз, коли триває кровопролитна війна з російським агресором, національне знамено увіковічнює оту значущість і невмирущість українського духу, який віримо, що воскресне і спалахне у всіх закутинах кривавого Донбасу.

У Надвірній, за доброю й усталеною традицією, хода із полотнищем Прапора України вирушила від будинку міської «Просвіти» до майдану Т. Шевченка під вигуки і виконання націоналістичних гасел та пісень. Право урочисто підняти стяг довірили голові районної ради Іванові Гурмаку, першому заступнику голови РДА Богданові Зеленчуку, Надвірнянському міському голові Зіновію Андрійовичу і сину загиблого учасника АТО із Пнів`я Юрія Головченка Денисові.

З нагоди такого вагомого заходу до присутніх звернувся вояк АТО, керівник Центру допомоги учасникам АТО (ООС) при РДА Володимир Свідрак (на світлині), який відзначив, що це свято всіх поколінь українців, данина поваги символу держави, що пройшов доволі трагічний і героїчний шлях. – Він пов’язує воєдино трудові подвиги і бойові перемоги, це символ єднання народу у боротьбі за Незалежність.

Зв`язкова УПА, в’язень сталінських концтаборів Василина Гринюк (Пилипчук) (на світлині), брат якої Ярослав був боївкарем УПА і загинув в урочищі Борсук поблизу Білих Ослав у 1950 році, розповіла про Норильське повстання, учасником якого вона була. – Привезли нас у Красноярськ, повантажили у баржі і 16 днів везли Єнісеєм у Норильськ. Повстанка зі сльозами на очах пригадала, як їм видали діряву уніформу, маленький шматочок хліба і відправили замерзлих і голодних прочищати сніг. – Знущалися над нами страшенно – ми вже думали, що волі нам не бачити. Одного ранку хлопці сказали не йти на роботу, над бараками замайорів чорний прапор із червоною смужкою. 9 днів тривав цей протест і тільки після залучення водометів вдалося зломити опір українських патріотів (події орієнтовно тривали у травні-червні 1953-го після смерті Сталіна). Ці події у дечому й ознаменували зміни у системі концтаборів, вдалося домогтися дозволу листування з рідними, неповнолітніх відпустили на волю, а табірні номери зняли. Завдяки цьому Василина Гринюк повернулася додому.

Керівники району і міста вручили спільні грамоти голові Делятинського осередку громадської організації учасників бойових дій Миколі Андуковичу й учаснику бойових дій Романові Дем`янчуку. Творчі імпрези пролунали у виконанні вихованців Надвірнянського навчально-дошкільного закладу «Квітка Карпат» із композицією «В долоньках наших синьо-жовтий прапор» (на світлині) та народного аматорського драматичного колективу «Веретено» РБК (кер. – ведуча заходу Галина Чуревич) і Марії Онуфреїв із Фитькова, студентки Івано-Франківського коледжу Львівського національного аграрного університету (на світлині), сценарій підготувала провідний методист РБК Валентина Лисюк.

Серця злітають вгору, коли гордо майорить і розвівається Прапор… Радіймо та прославляймо символи рідної держави, як наші головні обереги і символи.

Василь ІВАСЮК «Народна Воля»