- Народна Воля - http://volya.if.ua -

За що і чи повинні українці каятися перед поляками?

Posted By Модератор On 03.08.2018 @ 13:22 In Акцент | No Comments

(Закінчення. Початок у № 72-74 від 20 липня 2018 року.)

Польські дії проти українців активізувалися у відповідь на розширення дій УПА. За деякими свідченнями, часто за кожне спалене повстанцями польське село поляки знищували п’ять і деколи навіть більше українських сіл.

Наприкінці війни польське підпілля здійснювало напади на українські села з метою реалізації акції «Буря». Її спланували у 1943 році командування Армії Крайової та польський еміграційний уряд як військову акцію (операцію) проти нацистських військ на території Західної України безпосередньо перед наближенням Червоної армії.

Почалась акція 4 січня 1944 року, коли радянські війська перейшли кордон Волині (радянсько-польський кордон до 1939 року), і тривала до січня 1945 року. Першочергове завдання операції – зайняти великі міста Західної України, щоб таким чином продемонструвати активну участь АК у боротьбі проти нацистських окупантів. Це був також план воєнної і політичної демонстрації щодо приналежності західноукраїнських земель до Польщі. Наказ про її початок виданий у листопаді 1943 року головним комендантом Армії Крайової, генералом Тадеушем Бур-Коморовським. До акції «Буря» мобілізували приблизно 100 тисяч вояків.

Отже, як бачимо з викладених подій, що загострення ситуації на Волині зумовлено небажанням польського еміграційного уряду йти на поступки українським жителям, відмовитись від реалізації проекту Великої Речі Посполитої. На думку історика Ярослава Дашкевича, конфлікт на західноукраїнських землях насправді існував. Але як повстання українського населення проти трьох окупантів. Значні цивільні жертви стали результатом не спрямованих дій керівництва ОУН та УПА, а стихійного характеру цього повстання. І ці події мали місце не на території всієї України, а тільки фактично у межах одного регіону – Волині.

Чому ж нинішня Українська держава має нести відповідальність за тогочасні події? Адже ці події ми можемо порівнювати з Коліївщиною та Уманською трагедією. Чому поляки не звинувачують Україну у тодішньому геноциді щодо поляків?

Поляки не мають права казати нам цього тому, що як і в період Коліївщини, так і в період Другої світової війни не існувало ніякої самостійної Української держави, бо вона перебувала у статусі колонії інших держав. Хіба що сучасником останніх подій була УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка, одна з республік у складі Радянського Союзу, яка проіснувала з 10 березня 1919 по 24 серпня 1991 років. З означення «Енциклопедії українознавства», комуністична державно-політична формація, що постала як результат збройної агресії більшовицької Росії при допомозі місцевих більшовиків проти Української Народної Республіки. За радянськими джерелами, УРСР – соціалістична держава та союзна республіка у складі союзу радянських соціалістичних республік – СРСР, яка 1945 року стала однією зі співзасновниць Організації Об’єднаних Націй (ООН).

Нинішня Українська держава фактично є правонаступницею УРСР, адже постала в її кордонах і незалежність держави проголошена саме Верховною Радою УРСР. До неї поляки всі ці роки ніяких претензій не мали.

А якраз саме на польській стороні має бути більша відповідальність за Волинську трагедію, оскільки АК виступала представником офіційного польського уряду і виконувала його вказівки щодо захоплення і знищення українських сіл. У той час дії українських повстанців не можна вважати діями офіційної української урядової сторони. На Волині це був своєрідний, той же гайдамацький рух, місцева самооборона, яку очолювали окремі польові командири-отамани, які часто діяли на свій розсуд, залежно від воєнно-політичної ситуації. І дійсно, не було навіть ніяких вказівок від головного командування УПА на проведення таких каральних операцій стосовно поляків. Також і Степан Бандера вказував на самочинність переходу до повстанських форм боротьби Волинської крайової ОУН. Тому в принципі не могло існувати політики якогось геноциду щодо поляків через відсутність представницького всеукраїнського органу, який би міг видавати якісь офіційні накази. Західні українці протистояли відторгненню своєї етнічної території, де вони становили 70% населення, від решти українських земель, які після 1939 року перебували у складі УРСР – фактично колоніальної країни, але формально української держави, засновниці ООН. І навіть попри репресії з боку радянської влади, вони не хотіли повертатися до складу польської держави, а воліли здобувати свою незалежність разом з усіма українцями.

Отже, поляки намагалися здійснити нову окупацію етнічних західноукраїнських земель і саме вони проводили політику витіснення українців. Історик Володимир Сергійчук, опонуючи польському колезі Гжегожу Мотиці, який стверджує, що відплатні акції на Холмщині у 1943 р. стали результатом проведених українськими націоналістами етнічних чисток на Волині того ж року, стверджує, що польська спільнота неодноразово провокувала антиукраїнські акції з боку німецької адміністрації у перші роки війни. Тому вважає за можливе виправдати діяльність українців на Волині, як прагнення корінного етносу до захисту власних прав.

Нинішня польська влада, яка вважає себе правонаступницею довоєнної Речі Посполитої, сама повинна вибачитися за свою колонізаторську політику щодо українців, а не заробляти собі політичних балів на розпалюванні національної ворожнечі. І оскільки вона це робить чим раз агресивніше, знаючи великодержавницькі настрої поляків, щоб нашим нащадкам не довелося ще й виплачувати їм якісь «контрибуції», вихід у вирішенні проблеми вбачаємо у проведенні Міжнародного кримінального трибуналу, як це сталося з колишньою Югославією. А теперішній українській владі варто припинити всілякі покаяння у злочинах, яких вона не здійснювала, і перейти до своєї наступальної національної, державницької політики. Якщо не допомагають безглузді «круглі столи» з поляками, то це питання ми можемо вирішити цивілізовано раз і назавжди у судовому порядку.

Євген ЛУЦІВ,

голова Надвірнянського історико-просвітницького

товариства «Меморіал».


Article printed from Народна Воля: http://volya.if.ua

URL to article: http://volya.if.ua/2018/08/za-scho-i-chy-povynni-ukrajintsi-kayatysya-pered-polyakamy/

© 2010 Narodna Volya. Всі права застережено.