Газета по-надвірнянськи
 

На Введення – річниця розстрілу в Новиці 12-ти членів ОУН з Надвірної

21 вересня 2018, 10:40 | Рубрика: Історія і сучасність Версія для друку Версія для друку 59 переглядів

Уже стало традицією в с. Новиця, що на Калущині, на свято Введення до храму Пресвятої Богородиці – 4 грудня відправляти панахиду пам’яті в церкві Преображення Господнього. Бо ж саме цього дня далекого 1943 року гестапівці усього за кількасот метрів від нинішньої святині розстріляли 12 вояків із Надвірної, членів ОУН, учнів філії Калуської торговельної школи, яка працювала тоді у селі Сливки (нині Рожнятівського району).

Усі присутні на Святій літургії святочної днини моляться разом за українських патріотів, декому з яких не було і 20-ти років. Літні люди подумки повертаються у той грізний час, а молодші, кому цікаво, вже вдома знаходять відомості у літературі. Спробуємо це зробити і ми.

Підходив до завершення третій рік жорстокої війни. Ситуація на східному фронті складалася далеко не на користь німецької армії. А ще тут, у Карпатах, у порівняно далекому тилу, дошкуляли збройними нападами всюдисущі загони УПА. До них долучилися і червоні партизани із з’єднання Ковпака. Тож на Калущину, де на той час діяло чи не найкраще організоване підпілля ОУН у тісній взаємодії з сотнями УПА, а також до Надвірної, де, окрім українських партизанів, активнішими ставали ковпаківці, кинули кращі сили Станіславського гестапо.

«В Надвірні, – читаємо в «Історії Гуцульщини» М. Домашевського, – невідомі месники вбили Бжегожа Анджейовича і його матір у власному домі біля костелу». Як зазначає автор, господаря тоді вважали за подвійного агента, себто працював і на німців, і на червоних партизанів. Тож гестапо одразу звинуватило у цьому злочині українське націоналістичне підпілля. Це стало приводом для подальших кривавих акцій проти українського населення міста.

«11 листопада 1943 року, – цитуємо далі вже зазначене джерело, – починаючи від 4-ї години ранку гестапівці разом із поліцією замкнули всі дороги, що вели до Надвірни, і почали витягувати із домів сплячих українців, зігнали їх під багнетами до будинку дівочої школи. Зігнавши 250 чоловік у школу, посортували, більшість – на примусові роботи до Рейху, а 25 – на розстріл. Призначених на розстріл вивезли до Станіславова, де 17 листопада 1943 року прилюдно розстріляли перед єврейською божницею. Так само привселюдно у центрі Калуша 4 листопада 1943 року розстріляли й учнів місцевої торговельної школи, учасників націоналістичного підпілля.

Як згадує у 23-му томі «Літопису Української Повстанської армії» доктор Дмитро Капітан, Калущина відчула на собі «гестапівські звірства» ще з травня 1943 року, коли експедиція карателів разом із татарами та киргизами спалила Завадку, а 35 людей із цього села після нелюдських катувань розстріляли у Калуші. Потім разом із відділами узбеків і киргизів гестапівці напали на села Довга-Войнилівська, Сільце та Середнє (цю банду, як згодом дізнався автор споминів, через деякий час зліквідувала сотня УПА).

Вочевидь, молоді надвірнянські патріоти, котрі стали жертвами карателів у Новиці, потрапили до їх рук у Надвірній. Зі Станіславова їх привезли до Калуша разом із засудженими до страти учнями торговельки. Ворог мав намірення розстріляти їх у Сливках, куди й прямували машини. Однак обставини склалися інакше.

4 грудня 1943 року з самого ранку у Новиці падав сніг. Близько полудня центральною дорогою села загуділи два тягарові авто, вкриті брезентом. Під самою горою, якраз навпроти місцевої волосної управи, машини почали буксувати. Свіжий сніг робив під колесами справжню ковзанку. Машини зупинилися. Вийшов офіцер, наказав розвантажуватися. За ним повистрибували гестапівці з кількома собаками. Постояли, офіцер щось знову скомандував і кілька гестапівців з собаками пішли догори. Решта стали у півколо біля однієї з машин, з якої стрибали хлопці із зав’язаними назад руками. На їх грудях гойдалися таблички. Дехто був лише у спідній білизні. Перевели через дорогу і почали прив’язувати до придорожніх слив.

Один із в’язнів вирвався, спробував тікати. З розгону вистрибнув на паркан волосної управи. Автоматна черга зупинила його. Прошите кулями тіло сповзло на землю. А в той час із церкви згори вже гонили людей. Ламаною польською мовою один із гестапівців сказав, що зараз цих націоналістів розстріляють і так буде з кожним, хто повстане проти німецької влади. Із гурту заарештованих почулося: «Слава Україні!». Більше окрім пострілів ніхто нічого не чув. Хіба що схлипування жінок, які розходилися після побаченого. Гестапівці почекали, поки люди розійшлися. А тоді завантажили тіла на авто, розвернулися й поїхали на Калуш. Однак, як згодом з’ясувалося, у Калуш одразу не поїхали. У сусідніх Добровлянах звернули на Підмихайля. За селом скинули жертви у шанц (окоп, земельне укріплення). Снігом припалі тіла лежали там ще деякий час, а потім добровлянські відчайдухи викопали неподалік яму і заховали патріотів, помолилися за їхні душі.

І лише в незалежній Україні 1995 року зусиллями калуського «Меморіалу» на чолі з тодішнім його керівником Олексою Грабчуком разом із добровлянцями розкопали цю могилу і перезахоронили тлінні останки українських патріотів на місцевому цвинтарі. На могилі громада села поставила великий хрест, стилізований під березовий, як клали колись воякам УПА.

Щороку на Зелені свята йшли громадою до цього хреста, аби помолитися за вічний спочинок дванадцяти надвірнянських хлопців, українських героїв, чиїхось дітей, друзів, коханих.

І по нині, можливо, не знають надвірнянці, що в Добровлянах на Калущині вічним сном сплять їх 12 героїв. Може, хоч нині дізнаємося разом їхні імена. Думаю, вони дивляться на нас із небес і дякують за пам’ять. Бо поки пам’ятаємо про тих, котрі життя поклали за волю, доти житимемо як народ, як нація.

Віра ПЕРЕГІНЯК.

(Калуська міська газета «Дзвони Підгір`я» № 50

від 12 грудня 2014 р.)

Від редакції: На жаль, і досі не встановлені прізвища 12 юних надвірнянців-членів ОУН, жорстоко розстріляних гестапівцями у селі Новиця Калуського району.

Звертаємося до наших читачів, жителів Надвірної і нашого району, краєзнавців, інтелігенції, духовенства, пластунів, громадських і політично-партійних організацій, владних і правоохоронних структур зацікавитися цією інформацією і по можливості спільно встановити прізвища невинно убієнних. Таким чином, внесемо свою лепту у відновлення історичної справедливості.

Пропоновану газетну публікацію нам передала надвірнянка Людмила Трачук, котра разом із небайдужими колегами веде власні пошуки встановлення істини цієї трагічної події. Вони планують поїздку літстудійців «Бистріні» у село Добровляни у Калущині, де на місцевому цвинтарі поховані тлінні останки 12-х юних надвірнянців-членів ОУН та у село Новицю з метою спілкування із його старожилами щодо 75-ї роковини згаданого жорстокого розстрілу.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!