Газета по-надвірнянськи
 

Нехай вага прожитих літ легкою буде

28 вересня 2018, 13:03 | Рубрика: Людина та її справа, Свята Версія для друку Версія для друку 101 переглядів

Хто пройшов студентську науку, до того ж стаціонарну, денну та ще й у гуртожитку, то цілком переконався, що студентське життя насправді неповторне і незабутнє. А коли ти у такому життєвому вирі створив сім`ю, то така студентська сім`я – міцна, щаслива на роки довгі-предовгі.

У цій мудрості цілком переконалося подружжя Магдалини і Володимира Троценків, які поєднали свою долю, навчаючись у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті (в одній групі!). Уже в третьокурсників народилася дочка Тетяна, а випускний рік навчання зустрічали ще й із сином Андрієм. Денне навчання не переривали. Дітей няньчити-виховувати доводилось не лише самим молодим батькам, але й друзям-однокурсникам.

Троценко-внуки

Радість онуків: найстарший Владислав, Володимир і Станіслав та онучки Вікторія, Соломія, Ксенія, Марія-Магдалина та наймолодша Даринка.

Таке чи не перше серйозне випробування на початку сімейного шляху додавало віри, впевненості, наполегливості і досить вагомо готувало до самостійного виробничого життя. Немов кінокадри переглядаєш чи перегортаєш сторінки книжки свого життя, воскрешаючи у пам`яті його епізоди і ніяк не хочеться йняти віри, що уже сім десятиліть минає.

Вочевидь, наш вересневий ювіляр Володимир Троценко отримав надійний гарт від батька-матері. Народився 26 вересня 1948-го у столиці Білорусії, коли батько працював начальником виробничо-диспетчерської служби Мінського автозаводу, а мама – інструментальницею. Понад шість тисяч полонених німецьких вояків допомагали будувати це підприємство. Через три роки сім`я переїхала у рідне батькове село Вербки Павлоградського району на Дніпропетровщині. Ще ятрилася родинна рана від того, що у 1932-му дід Володимира – Михайло і бабуся Юстина померли від голоду. Життя кровавилося, як дід за 16 кілограмів гороху продав хату…

А дідуся Устима (по матері), який працював лісничим на чотири райони, із бабусею Пауліною насильницьки вивезли із білоруського села на саме Різдво 1929 року як куркулів. Нині на тому дідівському хуторі у конфіскованій сімейній садибі розмістили сільраду, магазин, аптеку…

У батьковому селі Вербки Володимир закінчив 11-річку, звідси пішов в армію. Як милий спогад шкільних літ зберігає враження від тамтешньої мальовничої річки Самари.

родина

Сімейство Троценків: перший ряд – батько Опанас Михайлович, сестра Валентина, мама Ніна Устимівна, другий ряд – син Володимир, сестра Наталія, брат Олександр.

Із 1975-го доля Володимира Опанасовича пов`язана із Надвірною, котра є рідною-родинною дружині Магдалині і котра ще тісніше зріднила-згуртувала сім`ю Троценків. Тут плекалась дитяча, шкільна та юнацька доля дітей, а тепер і вісьмох онуків. Тут із дружиною вузівські знання перевіряли практичними виробничими буднями на нафтопереробному заводі. Робота на коксовій та установці каталітичного риформінгу, у четвертому та в цеху синтетичних жирних кислот щораз додавала досвіду інженерові-нафтопереробнику. Нерідкістю ставали випадки, коли доводилось заночовувати у своєму робочому кабінеті заступника начальника цеху № 4. Безперервність виробничого циклу і напружений трудовий ритм-план вимагав такої потреби. І не лише одні плюси гартували молодого інженера. Лише протягом 1983 року довелося перебути-пережити, виходити з непростої ситуації, коли після аварійних випадків «вліпили» шість доган…

Уже працюючи заступником директора заводу з виробництва, першим віце-президентом, президентом і головою Правління ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», значно ширше, глибше і проникливіше намагався вести й організовувати не лише суто виробничо-технологічний процес, але й про соціальні запити робітників та інженерів не забувати. Будівництво нафтопроводу Жулино-Надвірна, резервуарного парку на 220 тис. тонн – до цих важливих об`єктів причетний Володимир Троценко. Будучи на посаді заступника голови Правління ПАТ «Укрнафта» з переробки нафти і газу та капітального будівництва, курував роботи з будівництва і ремонту, зокрема, облаштування Бугреватського нафтогазового родовища в Охтирці на Сумщині, реконструкції установки на Качанівському газопереробному заводі на Полтавщині, спорудження двох сучасних компресорних станцій і соціально-побутового комплексу (майже своєрідного містечка нафтовиків у Карпатах) на Микуличинському нафтогазовому родовищі, реконструкції Пасічнянського цеху Долинського ГПЗ із будівництвом нової установки низькотемпературної сепарації газу.

… Якось так розпорядилась доля, що свій досвід виробничий, заводський Володимир Троценко доповнював підприємницьким в особистому господарстві. Надвірнянці – жителі Торговиці, мабуть, пам`ятають, як обійстя Троценків наприкінці 1970-х прикрасила невелика теплиця, з котрої умудрялися реалізувати-продавати у дні перед весняним Жіночим святом майже шість тисяч квітів-тюльпанів. Без заздрісників не обходилося. Та чомусь про газдівську кмітливість і нелегку, так би мовити, післяурочну клопітку працю не всім хотілось задуматись-заглибитись. Такий передсвятковий виторг інколи рівнявся вартості тодішніх радянських «Жигулів».

київВолодимир Троценко із сином Андрієм та Романом Гурмаком у вирі Помаранчевої Революції.

Безсумнівно, уже після державної виробничої діяльності Володимирові Опанасовичу (а вона відзначена орденом «За заслуги» ІІІ ступеня у 1999-му, який вручив йому на ІХ Міжнародному Гуцульському фестивалі у Надвірній Президент України Леонід Кучма, а також почесними званнями «Заслужений раціоналізатор України» та «Заслужений працівник ПАТ «Укрнафта») такий підприємницький досвід знадобився і в створеному ним кооперативі «Чистотіл». Тут виробляли господарське мило, котре користувалось попитом на споживчому ринку. А особливо при створенні ТОВ «Смарагд Прикарпаття», яке є, по суті, родинним бізнесом. У ньому поєднані і сфера послуг – ресторан «Смарагд» із готелем та хостелом, торговий дім «Смарагд». І сфера будівельних послуг: на вулиці Марка Черемшини, 2 у Надвірній уже декілька років діє сучасний 4-поверховий супермаркет із реалізації будівельних матеріалів широкого асортименту з торговою площею 4000 кв. м і з великою базою торгових складів для зберігання і продажу будматеріалів. Цьогоріч у червні до 28-ї річниці Конституції України здали в експлуатацію житловий будинок із торговими приміщеннями на вул. Мазепи у Надвірній. На вулиці Соборна, 8-12 у нашому райцентрі невдовзі розпочнуть спорудження сучасного восьмиповерхового 96-квартирного житлового будинку з торговельною площею 800 кв. м.

… Вересень у ці дні сповнений прощальним голосом-курликанням журавлиних, пташиних ключів. З ними відлітає-минає ще одне літо, ще одна осінь. Роки – не журавлі і з вирію не можуть повернутися та своїми крильми ніжно доторкнутися і стерти сріблясту сивину й життєві карби-зморшки. Та нехай вага прожитих літ легкою буде і не гне додолу. Хай серце Ваше, шановний Ювіляре, мудрість відчуває і достатку повна чаша нехай не завадить.

Іван ГРИДЖУК «Народна Воля».

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!