21 вересня 2018, 10:40 | Рубрика: Новини Версія для друку
297 переглядів
Така гіркота і скорбота цьогорічних вересневих днів, коли на дорогах Надвірнянщини (та на Прикарпатті і в Україні) сталися дорожньо-транспортні пригоди.
Уже, на жаль, визначився упродовж років сумний перелік злощасних ділянок і напрямів доріг, йдеться, зокрема, про дорогу з Надвірної у напрямку Делятина-Яремча, Надвірна-Делятин-Добротів-Ланчин, Надвірна-Тисменичани-Івано-Франківськ, Надвірна-Гвізд. Неспокійно й на інших ділянках. Покращення стану ряду центральних доріг, знову ж на превеликий жаль, обернулося шаленими швидкостями для водіїв, не обходиться без кермування «під мухою», а звідси – пряма дорога до ДТП, до нещастя, до особистого, сімейного і родинного горя. Чи хтось порахував скільки хрестів знаходиться на узбіччях наших доріг ? Та й не на кожному місці летального ДТП ставлять хрести. Зрештою, шляховики не схвалюють такого способу засвідчення пам`яті.
Задумаймося усі – водії, пасажири, пішоходи, владні і правоохоронні структури, релігійні громади, духовенство. Чи не варто освятити дороги, провести молебні на них, як це зробили свого часу на дорозі з Івано-Франківська до Тисмениці і Коломиї та на інших ділянках? Думаю, що коли з такою пропозицією виступлять віруючі та релігійні громади, то священики мали б підтримати таку святу справу. Варто б ширше пропагувати і залучати краян у товариства тверезості, які існують при християнських храмах нашого Прикарпатського краю. Коли з християнською вірою і совістю взятися за запропоновані справи, то Божа милість має зглянутися над нашою просьбою.
Ганна Казюк,
м. Надвірна.