Як це все-таки знаменно, як символічно, що 19 вересня цьогорічне свято Чуда Архистратига Михаїла співпало із днем відкриття Пам’ятного знака жертвам політичних репресій. Та ще з однією гіркою датою – 79-ю річницею, як у наш Західноукраїнський край вступив своїм чоботом і кривавим багнетом «золотий вересень» 1939-го року.
Святковою літургією ознаменувало цей світлий вересневий день духовенство обох ланчинських храмів, потім процесія рушила до Символічного сірого каменя…
… Цей лаконічний стислий напис на меморіальній дошці, вмонтованій у камінь: «На цьому місці був розташований Ланчинський районний відділ НКВС, в якому в 1944-1952 роках катували сотні мирних мешканців, членів підпілля ОУН, вояків УПА з населених пунктів: Ланчин, Добротів, Красна, Середній Майдан, Вишнівці, Кубаївка, Гаврилівка, Парище, Перерісль, Горішній Майдан, Лісна Тарновиця, Фитьків, Цуцилів, Волосів, Камінна, Саджавка, Іванівці».
Та як багато засвідчує і промовляє він нам, ланчинцям! Говорить про пам’ять, гарячу, наче кров, повертаючи нас до тих трагічних часів, не дає забути знов, що ми, українці, дорого заплатили за своє право на свободу – мільйонами життів синів і дочок.
Таке затишне, зелене і чепурне місце у центрі Ланчина, де відчувається і проникає у кожне серце рідний запах чорнобривців і хризантем, свіжість Прута і спів вітру, який огортає храми Архистратига Михаїла УПЦ Київського патріархату та Зіслання Святого Духа УГКЦ, котрі здіймаються куполами у піднебесся, просячи благословення у самого Бога у цей день.
У почесній варті біля пам’ятного знака – ліцеїсти Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату зі своїм керівником полковником Миколою Мартинюком. Чин освячення символічного каменя провели преосвященний владика Коломийської єпархії УГКЦ кир Василій та всечесні отці Іван, Василь і Тарас.
На віче, приурочене відкриттю та посвяченню меморіалу, велелюдно: духовенство, громада селища, ліцеїсти, гімназисти, почесні гості. Голова селищної ради ОТГ Володимир Попович особливо наголосив, що відкриття такого пам’ятника засвідчує патріотизм ланчинців, у жилах яких тече кров незламних борців, орлина сила, що піднімає їх мужніми крилами у майбутнє.
Ініціатор встановлення монумента – голова районної ради 6-го демократичного скликання Василь Попович – щиро дякує всім, хто долучився до втілення його ідеї та здійснення найсокровеннішої мрії – вшанування полеглих за волю України.
Керівник обласної громадської організації «Чорна Сотня» Іван Григорів та депутат обласної ради Михайло Іваночко нагадали учасникам віча, що і сьогодні український народ ціною життя тисяч патріотів відстоює своє право на сході України бути вільним, незалежним. І свідчення цьому – посвята пам’ятника жертвам тоталітаризму, які захищали свою землю так, як наші славні воїни захищають її на Донбасі. У мереживо свята гармонійно вплелися юні декламатори Ланчинського ліцею імені Юрія Шкрумеляка, а викладачі місцевої музичної школи Ірина Яремин та Світлана Небелюк зворушливо і трепетно виконали твір Володимира Івасюка «Балада про мальви», яка воістину стала реквіємом за полеглими. Хвилиною мовчання учасники віча вшанували всіх невинно убитих за свої переконання, погляди і любов до України.
Щира подяка від усіх ланчинців за організацію та проведення віча Марії Попович, завідувачу Ланчинської міської бібліотеки для дорослих, ведучим, учителю Ланчинського ліцею Олесі Іваночко та начальнику відділу освіти Ланчинської ОТГ Андрію Микитину. Подякуймо Богу, що живемо тут, у Ланчині, славному і рідному, молодому і давньому, мужньому і гордому! І головне, що ми були, є і повсякчас будемо патріотами. Приходімо щорічно цього дня на це священне і святе місце, щоб віддати шану тим, котрі вмирали за свою землю, бо віднині цей сірий камінь – це символ, це знак, це душі всіх убієнних за волю України.
Ганна КАЗЮК,
учитель Ланчинського ліцею
ім. Ю. Шкрумеляка.