Газета по-надвірнянськи
 

Командир ударної групи «Схід» Української Галицької Армії

26 жовтня 2018, 11:32 | Рубрика: Нація Версія для друку Версія для друку 26 переглядів

Одним із найкращих командирів Українських Січових Стрільців (УСС) є Осип Букшований. Народився він 1 червня 1890 року в с. Жаб’є-Ільці (нині село Ільці Верховинського району) у сім’ї священика Семена Букшованого. Закінчив місцеву школу, в 1909 році – Коломийську гімназію і в 1913 році – Львівську політехніку. Служив в Австро-Угорській армії, перед війною звільнився у званні поручника. В УСС пройшов шлях від коменданта сотні до командира ударної групи «Схід» Української Галицької Армії (УГА).У серпні 1914-го вступив добровольцем у лави Легіону УСС. При вишколі у районі Страбичів – Горонда біля Мукачева у вересні того ж року призначений командиром 2-ої сотні 1-го куреня УСС. Сотня складалася з 204 січовиків. На фронті із 7 жовтня 1914-го, брав активну участь у боях на вістрі австро-угорського контрнаступу в напрямі Сколе – Стрий, Турка – Дрогобич, в якому на короткий час відбили у росіян стратегічний нафтовий басейн. Сотня Букшованого брала участь майже в усіх карпатських компаніях січових стрільців, у боях із росіянами на горі Маківка і визволенні Львова.

29 травня 1915 р. у районі с. Лисовичі поранений під Болеховом із більшою частиною сотні він потрапляє у російський полон.

З полоненого — у ватажки курдів

Опинився у таборі військовополонених у Ташкенті. У липні 1915-го разом зі своїм другом – лікарем УСС, хорунжим Володимиром Свідерським утік із полону. За одними даними, на кордоні з Персією (так до 1935 року офіційно називали Іран) вояків затримали й доставили до в’язниці у Тегерані, звідки їх згодом звільнили завдяки втручанню представників тутешньої німецької місії. Відтак Букшований і Свідерський нібито вступили на контрактну службу до турецької армії, яка, нагадаємо, воювала на боці Німеччини й Австро-Угорщини, і в її складі брали участь у боях проти корпусу російських військ генерала Баратова. Проте є й інша цікава інформація. Начебто у горах на межі Туркменистану й Ірану Букшований та Свідерський опинилися серед курдів. І гуцул із Жаб’я навіть очолив кількатисячний загін вояків із цього народу, котрий тоді якраз боровся проти турків, англійців, росіян за створення власної держави. Погодьтеся, що це доволі-таки крутий зигзаг у долі нашого краянина. Вже через це одне його ім’я можна занести до книги пам’яті про тих малознаних, а то й невідомих подвижників української воїнської касти, яких життя розкидало світами, але всюди й завше вони зоставалися воїнами з великої літери, тими бійцями проти поневолювачів людства, для котрих слава й честь були понад усе. Втім, хоч як, а достеменно відомо, що на початку 1916-го Букшований і Свідерський прибули до Туреччини й воювали на тамтешньому Месопотамському фронті на боці держав Центрального Союзу. За виняткову хоробрість їх навіть нагородили орденами Залізного хреста й Півмісяця — найвищими державними відзнаками тодішніх відповідно Німеччини й Туреччини.

Восени того ж року в ешелоні турецьких військ, які рухалися через Болгарію та Угорщину, «усуси» повернулися до Відня, де діяли станиця й бойова управа УСС. А наприкінці 1916 р. О. Букшований нарешті прибився до Галичини й подався до рідної військової формації. Очолив сотню у складі Австро-Угорських окупаційних військ за маршрутом Жмеринка – Одеса – Херсон – Єлисаветград – Олександрівськ (нині Запоріжжя), з березня по жовтень 1918 року перебував на Великій Україні. У жовтні 1918 року полк січовиків виведено у Чернівці. Отримавши депешу зі Львова від Дмитра Вітовського про «Листопадовий зрив», полк вирушив у столицю Галичини. 28-літній майор Букшований, командир полкового Вишколу, з групою офіцерів усунув командира полку майора О. Микитку за консервативну позицію й очолив Легіон УСС. Долаючи саботаж польських залізничників, прибув до Львова 3 листопада 1918-го у складі 4-х стрілецьких та однієї скорострільної сотень і чети гранатометів, мінометів. Січові стрільці прибули на ст. Сихів.

3-21 листопада частини Букшованого у запеклих вуличних боях утримували ключові будівлі у центрі Львова: Цитадель, Оссолінський інститут (зараз – ЛНБ ім. Стефаника), Крайовий Сейм (зараз – ЛНУ ім. Франка), банк на розі вул. Коперніка, ст. Підзамче й артилерійські позиції на Високому Замку.

У грудні 1918 р. відбулася реорганізація полку січовиків у 1-у Бригаду УСС, яка увійшла в 2-й Корпус УГА, котра стала елітною частиною українського війська. 2 лютого наступного року сотнику О. Букшованому присвоїли звання отамана.

17-25 лютого 1919 року відбувся прорив польського фронту під Вовчухами. Після невдачі 7-ї Львівської Бригади у дію введено резервну 1-у Бригаду УСС, яка під Городком на ділянці Братковичі – Долиняни перерізала залізницю Львів – Перемишль і провела повну блокаду Львова. Тоді ж у квітні командування видало наказ про ліквідацію комуністичного заколоту в Дрогобичі. Дві сотні Букшованого та бронепотяг зняли з фронту і перекинули у центр нафтовидобутку Галичини і взяли у полон 800 озброєних повстанців.

На початку червня 1919-го Букшований розробив план контрнаступу УГА – Чортківської офензиви. Бригада Букшованого на вістрі головного удару визволяла Бучач і Тернопіль. Букшованого 19 червня в бою неподалік с. Гиновичів біля Бережан на Тернопіллі знову поранили.

З липня та першої половини серпня 1919 року бригада виконала роль швейцарської гвардії при уряді диктатора ЗУНР Петрушевича у Кам’янець-Подільському.

У серпні-вересні 1919-го бригада Букшованого проводить наступ на Умань – Одесу і зустрічається з махновцями. У жовтні – листопаді 1919 проводить бої у «Чотирикутнику Смерті». На початку 1920-го О. Букшований перейшов у склад і УГА до так званої Червоної УГА (ЧУГА). Брав участь у боях проти білополяків. Але того самого року в зв’язку із заколотом у 2-й і 3-й бригадах ЧУГА його, як старшину галицького війська, заарештували й вивезли до Одеси, потім перевезли до Харкова. За приблизними підрахунками, таких осіб, які проживали у різних місцевостях – як не в концтаборах, то у спецпоселеннях, налічували майже 50 тисяч. Це, передусім, колишні солдати, котрі воювали у складі австрійського війська, й опинилися на території радянської Росії як військовополонені. Цю масу людей, чимало з яких громадсько, активно й національно мотивували, зверхники червоної Росії прагнули за допомогою Галбюро інтегрувати у постреволюційне суспільство як силу, котра служила б «робітничо-селянській» владі. Якийсь час О. Букшований працював у цьому осередку Галичини під самою Москвою. Та потім перейшов на роботу до «Всевобучу», як скорочено називали мережу «Всєобщєго воєнного обучєнія», створеного в Росії 1918-го. Відтак навчався на дипломатичних курсах у Москві. Власне, звідси й починаються чи не всі головні загадки гуцула з Жаб’я у післявоєнний період. Наприклад, з одних джерел відомо, що він протягом 1922-1926 рр. нібито жив у Харкові. Втім, там нічого не сказано, чим О. Букшований займався у тодішній столиці Червоної України. Але з інших свідчень дізнаємося, що ще 1921-го він працював у Наркоматі освіти. Зрештою, із переїздом у квітні 1925 р. до Києва на роботу в структурі Держвидаву, життя Букшованого ніби налагодилося. Та 25 липня 1926 року його арештував польський патруль у Заліщиках при спробі перетину кордону з документами на чуже ім’я. Наразі невідомо, з якою метою Осип прямував на захід – утікав від червоних чи, навпаки, виконував завдання головного політичного управління радянських спецслужб. Але достеменно знаємо, що в лютому 1927-го відбувся суд над ним, під час якого його адвокатом виступав колишній комбриг Золочівської бригади УГА отаман Степан Шухевич із тих самих Серафинців на Городенківщині, що й Роман Шухевич, для котрого він був стрийком. Звільнили Букшованого з ув’язнення 1928 року. На якийсь час він осідає у Львові, працює в редакціях газет «Наше слово» та «Сельроб-єдність», часто виступає на політичному подіумі. Як свідчать судові вердикти, він декілька разів опинявся у польських в’язницях, з яких, правда, щоразу незабаром виходив. Востаннє польська поліція арештувала його 1932 р. і за ухвалою суду випустила під заставу в 4000 злотих. Невідомо, хто вніс за нього такі гроші. Але після цього, рятуючись від переслідування з боку поляків, Букшований виїхав до УРСР.

Це – його останній перетин кордону, який розмежовував Україну на східну й західну частини. Бо 1933-го його, як і більшість галичан, котрі перейшли до УРСР і працювали там на різних посадах, заарештували «енкаведисти». Букшованого засудили на 10 років і заслали на Соловецькі острови. А 1937-го з нагоди 20-ї річниці Жовтневої революції його розстріляли. Проте через два десятиліття посмертно реабілітували.

…Чи виконував завдання Коновальця? Хоч як, а дуже незрозуміле оте «на користь СССР», як звинувачувала жаб’євського гуцула дефензива (польська спецслужба) та пишуть про нього деякі дослідники. Чому переконаний галичанин раптом почав служити Москві? І мова тут не про службу в лавах червоної УГА, а про вступ до КПЗУ й закордонну діяльність на більшовиків. Враження таке, ніби Букшованого завербували, коли його як одного з лідерів УСС протримали на своєрідному засланні в Росії з 1920 по 1922 роки. Але, з другого боку, є свідчення, що на законспіровану роботу на користь Кремля він легко погодився лише тому, що насправді виконував відповідне завдання полковника Євгена Коновальця – інтегруватися в більшовицьку систему, щоб руйнувати її зсередини. І це правдоподібно, оскільки з провідником ОУН Букшований перетинався кілька разів на різних фронтах. Зокрема, після підписання 28 листопада 1919 року угоди між УНР та Добровольчою армією Денікіна про спільні дії проти більшовицьких військ «отаман Букшований, нехотячи погодитись із сучасним станом речей, віддалився з кількома старшинами і сто людьми кудись на Староконстантинів – правдоподібно, аби сполучитися з відділом отамана Коновальця» – писала тодішня преса. Зрештою, ось що інкримінували Букшованому на судилищі 1933-го: «За завданням закордонного центру Української військової організації (УВО) перекинутий на Україну, де разом з керівництвом так званої Червоної УГА на Україні і, зокрема, Коссаком Г., був одним з організаторів військового шпигунства у Червоній армії». Про це пише й історик ОУН Петро Мірчук. Зокрема, у своїй праці наводить цитату з доповіді Косіора, опублікованої в газеті «Извєстия» за 2 грудня 1933 р.: «Після приходу до влади Гітлера в Німеччині на Україну був перекинутий один із найповажніших організаторів УВО, колишній отаман Січових Стрільців, Букшований, безпосередньо зв’язаний з Коновальцем». Чи справді Букшований був агентом Коновальця в УРСР? Сказати складно… Згадки про нього в доступних джерелах з історії ОУН чи УВО обмежуються суто процесом 1933 року, немає жодних підтверджень того, що він справді отримував якісь завдання від Коновальця. Той же П. Мірчук, з одного боку, каже, що «безсумнівним здається організаційне пов’язання з ОУН бодай частини тих, котрих репресували большевики за належність до ОУН». При цьому він прямо називав Букшованого. А далі пояснював: «Осип Букшований як отаман I Бриради Українських Січових Стрільців був знайомий з Коновальцем і зустрічався з ним на чужині перед своїм виїздом на підсовєтську Україну. Отож є цілком правдоподібне, що його виїзд до УССР відбувся з доручення полк. Коновальця – у плані праці УВО-ОУН на східніх українських землях». Та головне не це. Нашого краянина -«усуса» більшовики підло стратили передусім як військового старшину-галичанина, чим він, власне, і був страшний для них. Тож важливо, щоби про Осипа Букшованого знали і шанували пам’ять про нього як теперішні, так і наступні покоління свідомих українців. А вченим-історикам та дослідникам-ентузіастам ще належить дослідити «труди і дні» нашого славного земляка й доповнити чи, можливо, виправити, а то й переписати цю більш-менш зв’язану схематичну розповідь про нього, складену з окремих штрихів, узятих із різних джерел, які за своїм змістом нерідко суперечать одні одним. Але у будь-якому разі Україна має знати всіх своїх героїв як нинішніх, так і тих, котрі вірою і правдою служили їй у ті чи інші періоди її багатовікової минувшини й на різних фронтах.

Ігор АНДРУНЯК,

член Національної спілки

краєзнавців України.

Прокоментуй!

Залиште коментарій

*

!!! Коментарій буде розміщено після погодження модератором !!!