До невеликого приміщення Назавизівської сільської ради, з обох сторін оточеного житловими будинками, веде акуратна доріжка. У сільраді, крім голови, для громади працюють секретар, бухгалтер, діловод, спортінструктор (на 0,5 окладу) і техпрацівник. Назавизівський сільський голова Василь Арсентійович Мацелик довго не засиджується в кабінеті, бо на відстані справи не вирішиш, у ситуації не розберешся. Тож доводиться бути скрізь вчасно, щоб особисто проаналізувати ті чи інші обставини, вникнути в їх суть для подальшого застосування важелів впливу, пошуку шляхів розв`язання актуальних питань та й загалом контролю ситуації в територіальній громаді.
Почуватися господарником і бути ним насправді керівнику органу місцевого самоврядування допомагає здатність всебічно вивчити проблеми людей, реально оцінити власні можливості і виклики нинішнього часу, а також тісна співпраця із ГО «Громадська рада» під орудою Михайла Томина, 14-ма депутатами сільської ради і членами сільвиконкому. Якщо вслухатися у твердження вищих органів влади про наявність у сільських голів широких можливостей для діяльності, то бажання робити переважає завжди над очікуваннями. Та, коли берешся хоч за одну проблему, розмірковує Василь Мацелик, то відразу все впирається у кошти. Це властиво кожній місцевій владі і Назавизів тут не виняток.
У сільраді наголосили, що Назавизів як приміське село, про яке жартома кажуть, що це – вулиця Надвірної, попри всі переваги близькості до районного центру, не позбавлене, однак, гострокутних проблем, коріння яких сягає в не один десяток років…
І в сільській раді, і в кожному дворі, на сільському обійсті, всі першочергово акцентують увагу на довгобуді – незавершеному будівництві другого корпусу Назавизівської ЗОШ І-ІІІ ст. Цей об`єкт включали у щорічні плани соціально-економічного розвитку району, згадували на всіх можливих нарадах і сесіях у районі, та на цьому все й закінчувалося.
Згадували про шкільний корпус і на початку цього року. 8 лютого ц. р. під час робочого візиту у Надвірнянщину голова Івано-Франківської обласної ради Олександр Сич разом із першим заступником голови обласної ради Василем Гладієм, заступником Сергієм Басарабом та начальником відділу з питань міжнародних зв`язків, інвестицій і проектної діяльності виконавчого апарату обласної ради Юрієм Цимбалюком побували і в Назавизівській ЗОШ. Саме в недобудованому приміщенні другого корпусу школи Олександр Сич спілкувався з дирекцією ЗОШ, головою ГО «Громадська рада» Михайлом Томином та активом села, котрі намагалися переконати очільника представницької влади Прикарпаття у гострій необхідності завершити спорудження навчального закладу, де, крім класних кабінетів, думали облаштувати і спортзал, і дитячий садок…
Проявивши цілковите розуміння назавизівців, Олександр Сич, одначе, висловив так бачення вирішення проблеми: «До справи добудови другого корпусу школи треба залучити кошти із Державного бюджету. Бо, якщо «капарити» з місцевого й обласного бюджетів, то це, як мінімум, розтягнеться на 2-3 роки. Три мільйони, про які попередньо мовилося, для нас – це гроші, для Державного бюджету – це «копійки». Думаю, що треба докласти зусилля і народних депутатів України, щоб це питання зрушити з місця» («Народна Воля» №15-17 від 16 лютого 2018 р.).
У школі навчаються 160 дітей, яким не завжди комфортно, особливо у холодну пору, під час уроків фізкультури на шкільному подвір`ї. А цьогорічне дощове літо «оголило» ще один корінь проблеми. Це – фельдшерсько-акушерський пункт, що розташований у підвальному приміщенні школи, і від рясних опадів його стіни почали густо «цвісти» пліснявою. На думку сільського голови і її підтримують усі працівники сільради, добудова другого корпусу уможливила б і перенесення туди ФАПу. Колись під цей медичний заклад у Назавизові орендували старий будинок, але він виявився несправним і ФАП перенесли… у підвал до школи. Та зараз звідти сільських медиків «витісняє» грибок, що, як відомо, може нанести істотної шкоди не лише їхньому здоров`ю, але й відвідувачам і, передусім, маленьким пацієнтам, яких батьки приносять на профілактичні огляди та щеплення.
Майже «на одній шальці» терезів із проблемою добудови школи стоїть питання берегоукріплення річки Бистриця Надвірнянська з боку Назавизова і Мирного. Проблема берегоукріплення, можливо, навіть і переважає, бо систематично заливає село, зокрема, територію торгового комплексу «Синевір», а також на межі міста й Назавизова. Свого часу жителі села зверталися навіть за допомогою до уряду, але звідти прийшла відповідь, що коштів немає, пригадують у сільській раді.
Василь Мацелик розповідає: – За переказами старожилів, спочатку Назавизів розташовувався на лівому березі Бистриці Надвірнянської, що колись називалася Чорна Бистрінь. Тобто починався зі сторони Мирного, яке нині є присілком Назавизова. Але велика повінь 1750 року наробила великої шкоди. Води Чорної Бистріні забрали Назавизів повністю. І тоді жителі переселилися на правий берег річки. Але незабаром велика вода забрала й ту частину села… Люди розселилися по обидві сторони річки і називали нас. пункти Великий Назавизів та Малий Назавизів. Малий Назавизів перейменували у село Мирне у 90-х роках минулого століття. Згодом річка змінила своє русло. А власне назва походить від того, що, їдучи в Надвірну на конях, люди клали (завозили) вози на цю територію, тобто на завіз, і так виникла назва Назавизів.
Зараз у Назавизові проживає понад дві тисячі жителів. А в Мирному, яке підпорядковане Назавизівській сільській раді, близько 670 жителів. Територіальна близькість до Надвірної позитивно вплинула на працевлаштування старших і навчання молодших назавизівців, які в районному центрі знайшли собі роботу, водять до міських шкіл і ДНЗ своїх діточок. Зокрема, багато першокласників із Назавизова поповнили міські школи цього навчального року.
Як і в інших населених пунктах, у Назавизові та Мирному також спостерігається тенденція трудової еміграції. Переважно у Чехію, Польщу, Німеччину, Португалію, Іспанію, США, Канаду. Та, якщо старші заробітчани ще повертаються додому, до своєї сім`ї, то молодь – не дуже, констатують у сільській раді секретар Олександра Андрійович та діловод Наталія Волошенюк. А ті жителі, які вирішили «кувати» щастя на рідній землі, намагаються знайти собі справу в рідному селі. У Назавизові також розвивається бізнес: тут працюють пилорами; виготовляють блоки, брикети; надають послуги із вичавлення фруктових й овочевих соків. Приміщення колишнього радгоспу «Надвірнянський» орендують підприємці, мовить сільський голова Василь Мацелик і додає, що в селі є два пасовища, але худоби не стало більше, а навпаки – зменшилося втричі. Приміром, ще нещодавно на найбільшій вулиці Назавизова – Січових Стрільців нараховували понад 100 голів ВРХ. Зараз там лише 36 корівок.
Є у Назавизові та у с. Мирне по два пасовища. Тому для тих жителів, які утримують худібку або ще думають над цим, є місце для випасання корівок, теличок, бичків.
Загалом село не вважається багатоземельним. Але це не стало перешкодою для місцевої влади у добрій справі – подбати про захисників територіальної цілісності України. Зокрема, щодо виділення земельних ділянок. Василь Мацелик твердить, що на сьогодні землю одержали 15 учасників АТО. Щоправда – для ведення особистого сільського господарства. Нині виготовляють документи про зміну цільового призначення – під будівництво житлових будинків.
Цьогорічний бюджет Назавизівської сільської ради складає 702 тис. 300 грн. Доходи формують від податку на прибуток підприємств, рентної плати за землю, за користування надрами, земельного податку, орендної плати з юридичних осіб, земельного податку з фізичних осіб, акцизного податку, акцизного податку із сільськогосподарських об`єктів, податку на нерухоме майно, чого, між іншим, заплановано зібрати 25 тис. грн.
Видатки спрямовують на заробітну плату, соціальний захист, фізичну культуру і спорт, доброчинність, утримання (ремонт) доріг. Найбільший бюджетоутворюючий податок – земельний податок з юридичних осіб, що складає 230 тис. грн., а також єдиний податок від підприємців – 266 тис. грн. Земельний податок запланований у сумі 45 тис. грн., акциз – 70 тис. грн.
– Ми – недотаційна сільська рада, – мовить Василь Мацелик, уточнюючи: – вже третій рік. Але коштів вистачає «впритул». Та все ж стараємося, щоб село розвивалося. У нас, а також у присілку Мирне освітлені всі вулиці; у належному стані намагаємося утримувати сільські вулиці.
У липні 2015-го на сільському сході назавизівці ухвалили рішення, а потім затвердили ще й на сесії сільської ради, про приєднання до ОТГ з адміністративним центром у Надвірній. І, здається, жоден житель села тоді не сумнівався у такому виборі. Проте після конфлікту навколо полігону ТПВ із міською владою виникло непорозуміння і частина назавизівців висловилася проти об`єднання.
Нагадуємо, це проблемне питання обговорювали і в обласній раді. В урочищі «Чобіток» поблизу села міська рада запланувала побудувати сміттєсортувальну лінію. Проти цього виступили жителі села. Вони звернулися до ПрАТ «Геотехнічний інститут», щоб спеціалісти проаналізували проект майбутньої сміттєсортувальної лінії. Фахівці дослідили, що на території урочища близько до поверхні залягають водонесучі грунти. Це – водоносний горизонт, з якого п`є воду і обласний центр, і Богородчани та інші села. У міській раді висловили свої аргументи на користь проекту. Але домовитись так і не вдалося. Питання з облаштуванням сміттєсортувальної лінії залишається відкритим. Кожен залишився із своїми думками та переконаннями.
Та у Назавизівській сільській раді налаштовані оптимістично і ще раз повторили думку, що бачать перспективу приєднання тільки до Надвірної. І це – цілком логічно й зрозуміло. Перевага об`єднання малого села з містом – найважливіша в тому, щоб не допустити фінансового колапсу. Як відомо, додаткове бюджетне фінансування на ОТГ припинять уже через два роки. Тобто, після 2020 р. усі ОТГ, у т. ч. і дрібні, переведуть на самофінансування. Це може поставити їх на межу виживання. Бо громади з обмеженими ресурсами не зможуть фінансувати медичні, освітні, транспортні та інші потреби своїх жителів. Тому села отримали реальну альтернативу: або об`єднатися з багатим містом, яке має потенціал для розвитку, або створити «спілку дрібних сіл», яку після 2020-го очікують непрості фінансові реалії. Звичайно, що мудрі громади оберуть перший варіант. До таких відноситься і Назавизів.
Принаймні, на це сподіваються у сільській раді, підтримуючи водночас позицію громадських активістів села у неоднозначній проблемі з облаштуванням сміттєсортувальної лінії. Бо переконані, що з часом це питання вирішать. Головне – щоб це задовольнило обидві сторони і не призвело до загострення конфлікту.
А в Назавизові та Мирному тим часом завершують осінні роботи в саду і на городах. Як і щороку, клопочеться сільський голова про забезпечення дровами на зиму самотніх назавизівців. Дбати про односельців поважного віку – важливий обов`язок керівника громади, підкреслює Василь Мацелик. А в рідному селі вже добре знають і звикли, що на свято Миколая одягне сільський голова Миколаївські шати й особисто подарує гостинці і молодшим, і старшим назавизівцям. Адже це – гарна традиція і переконлива зрозуміла відповідь на всі питання складного буття, у т. ч. і про роль лідера у житті громади.
Леся ДУТЧАК «Народна Воля».
Версія для друку
3,213 переглядів
